Сквирський районний суд Київської області
Справа № 357/13043/23
Провадження № 2/376/120/2025
23 січня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретарів Мандзюк М.С., Гіптенко Є.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ященко С.М.
розглянувши в місті Сквири у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на частину спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації,
Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 11183, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1596куб. см., виділити вказаний автомобіль у власність ОСОБА_3 і стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя- частину ринкової вартості автомобіля в сумі 48 820грн., а також стягнути судові витрати з відповідача.
В обґрунтування позову зазначила, що 15.10.2022 між сторонами було укладено шлюб, який 23.05.2023 розірвано. Під час шлюбу сторони за спільні сумісні кошти подружжя придбали автомобіль ВАЗ 11183, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1596куб.см. При цьому, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в якості власника був вказаний лише відповідач. Після розірвання шлюбу відповідач залишила спірний автомобіль собі та стала одноосібно ним користуватися, жодної грошової компенсації вартості половини автомобіля позивачу не сплатила. Позивач вважає, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя та повинен бути поділений між співвласниками виходячи з того, що кожному з них фактично належить по частині спірного автомобіля. Позивач не заперечує, щоб автомобіль залишився відповідачу, однак бажає стягнути з неї половину середньої ринкової вартості зазначеного автомобіля.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відзиву на позовну заява відповідачем та її представником не надано до суду.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 19.03.2024 в порядку ст. 84 ЦПК України витребувано з Територіального сервісного центру №3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Київській області копію договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу від 11.03.2023.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 11.09.2024 задоволено клопотання представників сторін про допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач пояснив, що він являється військовослужбовцем, в 2022 році уклав шлюбу з відповідачкою, продовжував служити та утримувати родину. Під час шлюбу за подаровані на весілля кошти придбали автомобіль ВАЗ 11183, який зареєстрували на відповідача у зв'язку з його фактичною відсутністю під час реєстрації транспортного засобу в сервісному центрі. Автомобілем користувались разом з тому числі і тесть. Після розірвання шлюбу дізнався, що автомобіль ОСОБА_3 продала без його згоди, тому просив задовольнити позовні вимоги та відшкодувати йому вартість частини автомобіля.
Представник позивача, адвокат Шовкопляс С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах зазначених в позові, зауважив, що позивачем надані належні докази спільного проживання, побуту та утримання родини, в той час як відповідач в період шлюбу не працювала, заощаджень не мала, тому спірний автомобіль є спільним майном подружжя і ОСОБА_2 бажає отримати грошову компенсацію за його частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя у вигляді частини ринкової вартості автомобіля в сумі 48820грн.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги не визнала, не заперечуючи факт придбання транспортного засобу в період шлюбу з позивачем, проте зазначила, що вказаний автомобіль був придбаний за кошти її батьків особисто для неї, як при купівлі транспортного засобу так і при його реєстрації ОСОБА_2 не був присутнім. З вказаних підстав просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача, адвокат Ященко С.М. в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, вважав їх безпідставними та просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що автомобіль ВАЗ 21183 був придбаний батьками позивача- ОСОБА_11 та ОСОБА_4 за їх власні кошти для доньки ОСОБА_3 . Вважає показання свідків, з яких вбачається, що за автомобіль розраховувався ОСОБА_11 , передача коштів відбувалась у будинку батьків, в повній мірі доводять факт придбання спірного транспортного засобу за рахунок батьків, а не за кошти подружжя.
Суд, дослідивши письмові докази, вислухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 встановив наступні фактичні обставини.
15 жовтня 2022 року сторони зареєстрували шлюб. (а.с.9).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що будучи матір'ю позивача, була присутньою на весіллі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі слів сина знає, що їм на весілля подарували значну суму грошових коштів, яка була передана на зберігання батькам ОСОБА_3 та за яку в подальшому молодята придбали спірний автомобіль.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що зі слів брата ОСОБА_2 знає, що за подаровані на весілля кошти, розмір яких становив 140000грн., придбали автомобіль, при цьому через 3 місяці після весілля також позичала брату грошові кошти в розмірі 10 000грн.
У період шлюбу відповідач придбала автомобіль ВАЗ 11183 кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, синього кольору, який 11 березня 2023 року було зареєстровано за відповідачем (а.с.59).
24 листопада 2023 року автомобіль ВАЗ 11183 кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, перереєстровано з відповідача на нового власника, що підтверджується листом Територіального сервісного центру МВС №3243 від 12.04.2024. (а.с58).
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що в лютому 2023 року вони вирішили придбати для доньки автомобіль, оскільки на той час вона навчалась в автошколі, було переглянуто декілька транспортних засобів та вирішено придбати у знайомих автомобіль ВАЗ 11183 за 2000 доларів США. Вказаний автомобіль ОСОБА_5 пригнав до подвір'я їх будинку, ОСОБА_11 виніс з хати власні гроші, розрахувався за автомобіль та через кілька тижнів зареєстрували зазначений автомобіль за ОСОБА_3 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що в лютому 2023 року за проханням ОСОБА_11 продали йому автомобіль ВАЗ 11183, вартістю 2000 доларів США, який останній купував для доньки. ОСОБА_2 був присутнім лише при попередньому огляді автомобіля, під час передачі коштів та реєстрації транспортного засобу його не було.
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 23.05.2023 за №357/4878/23, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, рішення набуло законної сили.(а.с.10-11)
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
В пунктах 24,30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч.4 ст.65 СК). Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
В судовому засіданні встановлено, позивач в період шлюбу працював, отримані грошові кошти надсилав дружині ОСОБА_3 (а.с.84-115а), сторони вели спільний побут, відповідач не працювала, доказів про наявність заощаджень суду не надавала.
Також судом встановлено, що позовів про визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка сторонами не заявлялось.
Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль було придбано відповідачем 11.03.2023 за час шлюбу з позивачем, зазначений автомобіль належав сторонам на праві спільної сумісної власності.
Посилання відповідача на те, що автомобіль був придбаний її батьками для неї особисто судом до уваги не приймаються, оскільки дані обставини не спростовують презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що між сторонами була домовленість про розподіл спільного сумісного майна, за якою спірний автомобіль залишався у власності відповідача, відповідачем суду не надано, а позивач вказану обставину у заявах по суті справи заперечує.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В судовому засіданні встановлено, що автомобіль ВАЗ 11183, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , на час надходження справи до Сквирського районного суду Київської області, відчужено відповідачем.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Відповідно до листа судового експерта Петрушанко В.Ф. від 02.08.2023 за № 32, ринкова вартість аналогічного автомобіля ВАЗ 11183, 2008 року випуску станом на 02.08.2023 становить 97640грн.(а.с.13)
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).
За положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За змістом статті 364 ЦК України власник, який бажає виділу своєї частки, може вимагати виділу такої частки в натурі, і лише у зв'язку з неможливістю такого виділу або заборони такого виділу відповідно до закону він має право на компенсацію, яку може вимагати на підставі цієї норми права.
Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь вартість частини вказаного автомобіля, як спільного сумісного майна подружжя, у розмірі 48820 грн.
Доказів того, що виплата компенсації становить для відповідача надмірний тягар та вона не спроможна виплатити компенсацію вартості належної позивачу частки у спільному майні, суду не надано.
Відповідач своїми процесуальними правами розпорядився на власний розсуд, будь-яких належних та допустимих доказів того, що вартість частини спірного автомобіля складає іншу суму, аніж 48820 грн, суду не надано, будь-яких клопотань, у тому числі щодо призначення відповідної судової експертизи щодо визначення вартості спірного автомобіля, відповідачем не заявлялося.
Єдиною метою, яку ОСОБА_2 прагнув досягнути при пред'явленні позову, є стягнення з відповідача грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на спірне майно. Тому позовна вимога про визнання майна спільною сумісною власністю сторін не є ефективним способом захисту цивільного права. Крім того, відчуження автомобіля марки ВАЗ 11183, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 у власність інших осіб унеможливлює поширення режиму спільної сумісної власності на вказане рухоме майно. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач надавав ОСОБА_3 згоду на продаж транспортного засобу. Як вбачається з правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), в такому випадку ОСОБА_2 має право вимагати від відповідача відшкодування грошової компенсації замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки ВАЗ 11183, 2008 року випуску.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача частки його вартості у розмірі 48820 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1075грн.
Керуючись ст.ст. 2,81,89,142, 247,263 265,280,282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошову компенсацію замість його 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «ВАЗ 11183», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1596куб.см. в розмірі 1/2 частини ринкової вартості автомобіля, що становить 48820грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 1075грн..
Повний текст рішення суду буде виготовлено строком до 03 лютого 2025 року.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 30 січня 2025 року.
Суддя І.Г.Батовріна