справа № 361/3029/23
провадження № 1-кп/361/551/24
29.01.2025 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_8 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120231111300000249 від 26.01.2023, який надійшов з Київської обласної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бровари Київської області, громадянки України, зареєстрованої : АДРЕСА_1 , та проживаючої : АДРЕСА_2 , освіта середня, має трьох малолітніх дітей, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 126-1, ст. 129, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ст. 166 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Роздольне, Каховського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого : АДРЕСА_3 , та проживаючого : АДРЕСА_4 , освіта середня, неодруженого, утриманців не має, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 149, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду), так як обвинувачені усвідомлюють міру покарання, яка їм загрожує - від 10 до 15 років позбавлення волі, що може спонукати їх переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали зі свідками в одному населеному пункті, володіють даними щодо місця їх проживання, іншими контактними даними, тому, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть можливість незаконно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від наданих показань; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - як ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити розгляд даного кримінального провадження в розумні строки, в зв'язку з чим порушуватимуться права інших учасників; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зібрані в ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати їх поведінку антисоціальною, схильною до систематичного порушення етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві. Посилаючись на те, що застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, так як ні домашній арешт, ні застава, ні особисте зобов'язання не здатні забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків з огляду на високий ступінь ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків та, особливо, на малолітніх потерпілих, а також запобігти вказаним ризикам, тому прокурор просить заявлені клопотання задовольнити.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заявленого клопотання посилаючись на те, що єдиною підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неодноразового його продовження прокурором заявлено тяжкість інкримінованих обвинуваченій злочинів, що унеможливлює його зміну на більш м'який запобіжний захід. А також з тієї ж самої підстави зазначаються ризики переховуватися від суду з метою уникнення від покарання, впливати на свідків та вчиняти інші злочини. При цьому всі обвинувачення у скоєнні ОСОБА_4 тяжких та особливо тяжких злочинів є надуманими та висунуті лише з метою обрання підсудним найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Під час досудового розслідування слідчими вчинялися порушення вимог КПК України, незаконно вносилися відомості до ЄРДР з метою фальсифікації матеріалів кримінального провадження, інкриміновані обвинуваченим злочини не підтверджуються наданими суду доказами, а обвинувачення ґрунтується на сфабрикованих матеріалах, враховуючи викладене просить суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченій ОСОБА_4 інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 підтримали позицію адвоката ОСОБА_5 , при цьому адвокат ОСОБА_7 додав, що заявлені прокурором ризики безпідставні, тому навіть свідки не з'являються в судові засідання, просить обрати обвинуваченому ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора.
Представник малолітніх потерпілих адвокат ОСОБА_9 вважає доводи сторони захисту необґрунтованими, на стадії досудового розслідування сторона захисту не оскаржувала повідомлення про підозру обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , скарги на незаконні дії органу досудового розслідування під час підготовчого судового засідання стороною захисту також не заявлялися, а оцінку наявним у справі доказам суд надасть в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. Клопотання прокурора підтримала, вважає заявлені ризики актуальними.
Розглядаючи клопотання суд наголошує на тому, що під час розгляду даного клопотання та прийняття рішення суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За тлумаченням мети тримання під вартою Європейською Комісією з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 14.03.1984 у справі «Ферарі-Браво проти Італії» (заява № 9627/81) застосування цього заходу виправдане не лише тоді, коли факт вчинення і характер злочину безспірно доведені та встановлені, що складає завдання судового розгляду, але й для сприяння судовому розглядові в цьому.
Заслухавши доводи прокурора, заперечення сторони захисту, позицію потерпілої сторони та дослідивши надані суду матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ухвалою суду від 04.12.2024 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строком на 60 днів по 01.02.2025 включно, однак, враховуючи складність справи та об'єм обвинувачення, розгляд справи з об'єктивних причин не буде завершено до спливу строку дії запобіжного заходу.
Досліджуючи питання наявності ризиків для продовження строку дії запобіжного заходу, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд зазначає, що наразі не втратили своєї актуальності ризики, існування яких було встановлено в попередніх ухвалах суду, якими обвинуваченим був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені прокурором в клопотанні.
Ризик втечі в розумінні практики Європейського суду з прав людини має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушення, за які КК України передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду, при цьому відсутні відомості про наявність стійких соціальних зв'язків, які б утримували останніх від спроби втечі, отже суд має ґрунтовні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання судом їх винними, можуть переховуватись від суду, намагаючись таким чином уникнути кримінальної відповідальності, перешкоджати судовому провадженню шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує також на наявність ризиків, передбачених п. 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об'єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також судом враховуються дані про особу обвинувачених : ОСОБА_4 раніше не судима, заміжня, має трьох малолітніх дітей, які визнані потерпілими в даному кримінальному провадженні, не працевлаштована, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів відносно своїх малолітніх дітей; ОСОБА_6 не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, зареєстроване місце проживання останнього знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутні будь-які докази щодо прив'язки його до якоїсь адреси на території Броварського району Київської області.
Суд також враховує ймовірність того, що в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із подальшими змінами, який діє до теперішнього часу, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть виїхати за кордон України або покинути контрольовану територію України незаконним шляхом в напрямку російської федерації чи на тимчасово окуповану територію України, ускладнивши таким чином розгляд кримінального провадження.
Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, так як обвинуваченим відомі їх анкетні дані, а отже перебуваючи на волі вони можуть шляхом погроз, вмовлянь, чи іншим способом незаконно вплинути на них з метою спонукання їх до перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, при цьому ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Беручи до уваги викладені в обвинувальному акті обставини скоєння кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме те, що останні обвинувачуються в скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканості відносно трьох малолітніх дітей, у вчиненні до них особливо жорстоких, аморальних протиправних дій, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і ставлять під загрозу здоров'я малолітніх потерпілих, розуміючи при цьому, що їх дії є кримінально караними, продовжували це робити протягом тривалого часу, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, здатні повторити такі ж кримінальні дії.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час існують, суду не надані будь-які дані стосовно того, що ці ризики зменшилися чи втратили свою актуальність, та в зв'язку із відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, заявлене ним клопотання є обґрунтованим.
Суд також враховує характер інкримінованих кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та які характеризуються аморальністю та цинічністю дій винних осіб, принижують честь і гідність потерпілих осіб та можуть завдати значної шкоди здоров'ю. Особливо і надзвичайно небезпечні статеві злочини проти малолітніх та неповнолітніх, вони посягають на їх статеву недоторканість та нормальний статевий розвиток, вони часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків та їх необґрунтованість не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді клопотання встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та наявність обґрунтованих ризиків, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин для зміни обвинуваченим запобіжного заходу стороною захисту не наведено.
Заперечення адвоката ОСОБА_5 зводяться до тверджень про допущення процесуальних порушень під час досудового розслідування, невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, та не можуть розглядатись судом під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, оскільки на цій стадії розгляду суд здійснює тільки перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд зазначає, що вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а доводи сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявності чи відсутності доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, допустимість доказів, будуть перевірятися та оцінюватися судом у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 197-199, 331, 371, 372 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 29.03.2025 включно.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів по 29.03.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1