30.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/1463/25
Провадження № 2/205/1999/25
про передачу справи на розгляд іншому суду
30 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
27 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 сформував у системі «Електронний суд» вищевказану позовну заяву, яка зареєстрована канцелярією суду 29 січня 2025 року.
Суддею через систему «Електронний суд» отримано відповіді № 1078267 і № 1078235 від 30 січня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08 жовтня 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю, що цивільну справу необхідно передати на розгляд іншому суду з таких підстав.
Частиною 1 статті 27 та частиною 1 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру від 30 січня 2025 року сторони зареєстровані у місті Харкові.
Разом з тим, звертаючись до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, представник позивача посилається на місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , однак на підтвердження вказаного факту доказів суду не надав.
Також представник позивача долучив до позовної заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 липня 2022 року № 1204-5001900958 відповідно до якої, ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01 жовтня 2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15 серпня 2017 року включно) передбачено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно із додатком 1.
Проте, 09 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суддя дійшов висновку, що надана представником позивача довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки підтверджують лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.
Крім того, вимогами ЦПК України чітко визначено, що позови можуть пред'являтися позивачем за зареєстрованим місцем проживання чи перебування сторін.
Більш того, відповідно до постанови Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У зв'язку з чим, встановлюючи зареєстровані у встановленому законом порядку місця проживання сторін, відповідно до яких місця проживання сторін зареєстровані в місті Харкові в різних районах міста Харкова, де позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яка має право звертатися до суду відповідно до вимог ч.1 ст. 28 ЦПК України за її місцем реєстрації.
Отже, враховуючи, що доказів звернення до Ленінського районного суду м. ніпропетровська представником позивача суду не надано, а зареєстрованим місцем проживання сторін є м. Харків та виходячи із правил підсудності, встановлених ст. 28 ЦПК України, вказана позовна заява підсудна Київському районному суду м. Харкова.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що сторони на території Новокодацького району м. Дніпра не зареєстровані, а позивач зареєстрована у Київському районі міста Харкова, тому виходячи із правил підсудності, встановлених ст. 28 ЦПК України, суддя вважає за необхідне направити позовну заяву за підсудністю до Київського районного суду м.Харкова за місцем реєстрації проживання позивача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 259, 260 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів передати на розгляд до Київського районного суду м. Харкова (61607, м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 7Б).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.П. Терещенко
.