Справа № 234/17597/21
Провадження № 2/202/221/2025
Іменем України
30 січня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
22 грудня 2021 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина - житловий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 . Позивач у встановлені ст. 1270 ЦК України строки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09.10.2020 року по справі № 234/21035/19, встановлено факт не проживання ОСОБА_2 , разом зі своєю матір'ю - спадкодавцем ОСОБА_3 , у АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, постановою нотаріуса від 29.04.2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтво про право власності на весь спадковий будинок. На думку нотаріуса, відповідач фактично прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований на день смерті зі спадкодавцем за однією адресою. Позивач зазначає, що таким, що прийняв спадщину є лише особа, яка фактично проживала зі спадкодавцем на момент смерті останнього, а відповідач до таких осіб не відноситься.
Враховуючи наведене, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом в якому просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на жилий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 1412945600:00:002:0963, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 04.01.2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання даної ухвали.
02.02.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гур'єва Л.М. подала заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді від 04.01.2022 року.
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 04.02.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09.03.2022 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року, для розгляду цивільної справи № 234/17597/21, визначено суддю Ісаєву Д.А.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєвої Д.А. від 13 грудня 2023 року справу прийнято та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи № 234/17597/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, надійшли в провадження судді Мачуського О.М.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 16 вересня 2024 року цивільну справу № 234/17597/21 прийнято до загального позовного провадження.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, натомість представник позивача - адвокат Гур'єва Л.М. подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в позовні обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 липня 2015 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про смерть № 2044, складний 22.07.2015 року.
Після смерті ОСОБА_3 , залишилось спадкове майно, що складається з жилого будинку та земельної ділянки розміром 0,0606 га у межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, за кадастровим номером 1412945600:00:002:0963, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане майно належить спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки, посвідченого 04 травня 2011 року державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареником О.О. та зареєстрованого в реєстрі під № 2-3444.
Відповідно до Витягу Про державну реєстрацію прав № 32362056 від 07.12.2011 року, Краматорським міським бюро технічної інвентаризації, на підставі Договору купівлі-продажу /ВРК №206278 / 04.05.2011 / Перша краматорська ДНК Р. № 2-3444, за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 07.12.2011 року, номер запису: 4149-ІV в книзі: 11, реєстраційний номер: 31892145.
Згідно з технічним паспортом, виданим Краматорським бюро технічної інвентаризації, реєстровий № 4149-ІV, житловий будинок по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , розмір частки - 1.
На підставі заяви позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини, 08.09.2015 року до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Третьою краматорською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 165/2015.
Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2020 року у справі № 234/21035/19, яке набрало законної сили 10.11.2020 року, ухвалено встановити факт того, що ОСОБА_2 не проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та з 2014 року не мешкає у даному житлі.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Полянських В.В. від 29.04.2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтво про право власності на весь житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки: 1) встановлено, що у ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є два спадкоємці за законом першої черги - ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки, та ОСОБА_2 , який був зареєстрований разом зі спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки від нього не надійшла заява про відмову від прийняття спадщини за законом у встановлені законом строки; 2) встановлення рішенням суду від 09.10.2020 року факту не проживання ОСОБА_2 не скасовує факт його реєстрації на день смерті зі спадкодавцем та факт прийняття ним спадщини.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) и спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв'язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування (Постанова КЦС ВС від 9 лютого 2022 року у справі № 709/769/19).
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Державний нотаріус у постанові від 29.04.2021 року зазначила, що ОСОБА_2 , який був зареєстрований разом зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки від нього не надійшла заява про відмову від прийняття спадщини за законом у встановлені законом строки, а факту не проживання не скасовує факт прийняття ним спадщини.
Водночас, у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.
Під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 - син померлої, хоч і зареєстрований, однак з 2014 року не проживав за адресою реєстрації, зі своєю матір'ю ОСОБА_3 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, й на час відкриття спадщини - день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2020 року у справі № 234/21035/19, яке набрало законної сили 10.11.2020 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено й підтверджено належними доказами, що відповідач ОСОБА_2 у спірному житловому будинку був зареєстрований, однак не проживав з 2014 року, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті своєї матері. У встановлені ст. 1270 ЦК України, строки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, відповідач не звертався. Отже, ОСОБА_2 , як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері, у строки встановлені ст. 1270 ЦК України, тобто є спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 .
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що постановою нотаріуса від 29.04.2021 року, позивачу відмовлено в оформленні права на спадщину, а право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Враховуючи наведене, ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за нею права власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 1412945600:00:002:0963, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За звернення до суду з даною позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 1324,00 гривень.
Доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, сторонами не надано.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1324,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,0606 га з кадастровим номером 1412945600:00:002:0963, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1324,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Мачуський