30 січня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 ,обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12023262020003973 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,одруженого,на утриманні неповнолітня дитина 2016 року народження,працюючого у ТзОВ'Старвін» сторожем,навчається у ДНЗ «Гущинецьке вище професійне училище», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, -
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2024 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України та йому призначене покарання: за ч.3 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначене ОСОБА_6 покарання у виді 1 року обмеження волі.
Строк покарання обчислений з дня прибуття і постановки ОСОБА_6 на облік у виправному центрі.
На таке судове рішення надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 із проханням змінити вирок та пом'якшити покарання, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши також обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Провадження№11-кп/822/50/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_7
Категорія:ч. 3, ч. 4. 358 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Посилається на те, що він повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з самого початку досудового розслідування, надавав послідовні та чіткі показання, однак захисник наполягав на тому, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, а він в силу своєї юридичної неосвіченості змушений був підтримувати позицію захисту.
Твердить, що при призначенні покарання районний суд не в повній мірі врахував те, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня донька, 2016 року народження,також у нього є матір похилого віку - ветеран військової служби, яка потребує його фізичної та матеріальної допомоги, тому покарання у виді обмеження волі матиме негативні наслідки для його сім'ї.
Зазначає, що він офіційно працевлаштований в ТОВ «СТАРВІН», за місцем роботи характеризується позитивно. Також він навчається в ДНЗ «Гущинецьке вище професійне училище», де характеризується з позитивної сторони.
Вказані обставини вважає такими, що підтверджують міцні соціальні зв'язки та вказують на те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Згідно вироку, у невстановленому місці, у невстановлений час громадянин України ОСОБА_6 вступив у попередню змову з невстановленою на даний час особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою підробки офіційних документів, які стали б підставою для безперешкодного перетину ним Державного кордону України у воєнний час. В подальшому, діючи у групі за попередньою змовою, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа підробили офіційні документи, про те, що нібито ОСОБА_6 є військовослужбовцем, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 26.04.2023 року видане В/ч НОМЕР_2 ; випускний квиток №152 від 09.10.2023 року виданий В/ч НОМЕР_2 ; довідку № 4386 від 06.10.2023 року та Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2023 року №372. А саме, підробили печатки «Міністерства оборони України Військова частина НОМЕР_2 », а також підпис командира в/ч ОСОБА_8 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 13 жовтня 2023 року близько 18 год. 10 хв. ОСОБА_6 приїхав на МПП «Порубне» у с. Тереблече Чернівецького району Чернівецької області, де, під час перетину Державного кордону України на виїзд та проходження паспортного контролю надав інспектору прикордонної служби завідомо підроблені офіційні документи а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 26.04.2023 року видане В/ч НОМЕР_2 ; випускний квиток №152 від 09.10.2023 року виданий В/ч НОМЕР_2 ; довідку №4386 від 06.10.2023 року та Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2023 року №372, які б давали йому підставу для перетину Державного кордону України.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора про відсутність підстав для зміни судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду в частині доведеності винуватості та кваліфікації дій не оспорюються апелянтом, а тому апеляційний суд не наводить доводів щодо правильності вироку в цій частині.
Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого є обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.65 КК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначенні покарання у кожному конкретному випадку повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд вказав, що враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень,особу обвинуваченого,який не судимий та не працює.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, суд не встановив.
На підставі викладених обставин суд остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим призначив ОСОБА_6 реальне покарання у виді обмеження волі.
Разом із тим, районний суд не врахував повною мірою наступного.
За фактичними обставинами,обвинувачений дійсно вчинив кримінальні правопорушення щодо підроблення документів та їх використання з метою незаконного виїзду його за кордон у період воєнного стану,однак такі кримінальні правопорушення є нетяжким злочином та кримінальним проступком,що свідчить про ступінь їх фактичної тяжкості.
У апеляційній скарзі обвинувачений вказував,що невизнання ним вини за ч.3 ст.358 КК України було обумовлене позицією захисника та відсутністю у нього ( ОСОБА_6 ) юридичної освіти для повного розуміння обставин.
Суд у вироку вказав,що у останньому слові обвинувачений повідомив про повне усвідомлення ним протиправності свого діяння.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 беззаперечно визнав свою вину у вчиненому, усвідомив протиправність і незаконність своїх дій та їх наслідки, щиро розкаявся у вчиненому та зробив для себе відповідні висновки про неприпустимість вчинення в подальшому інших кримінальних правопорушень.
За таких обставин судова колегія враховує щире каяття та повне визнання вини обвинуваченим такими,що пом'якшують покарання.
Обставин,які би обтяжували покарання,районним та апеляційним судами не встановлено.
За вимогами закону, суд, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Разом із тим,таких вимог районний суд не дотримався та не врахував даних про особу обвинуваченого,які позитивно його характеризують,що також вплинуло на правильність призначення покарання.
Зокрема,з вимоги УІЗ ГУНП в Чернівецькій області апеляційним судом встановлено,що ОСОБА_6 раніше не судимий (т.1 а.с.41).
Дані про те, що він притягувався до адміністративної чи іншої відповідальності, також відсутні.
Обвинувачений є громадянином України, одружений, виховує малолітню дитину 2016 року народження, має постійне зареєстроване місце проживання у м. Калинівка, Вінницької області (т.2 а.с.93,94,97).
Мати обвинуваченого є пенсіонером,ветераном військової служби(т.2 а.с.101)
Викладене свідчить про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків та утриманців,а тому призначення реального покарання може мати негативні наслідки для інших осіб,у тому числі неповнолітньої дитини.
Також встановлено, що ОСОБА_6 офіційно працевлаштований в ТзОВ «Старвін» на посаді сторожа. За місцем роботи характеризується позитивно, працює старанно, правила внутрішнього трудового розпорядку не порушує (т.2 а.с.98-99).
Згідно довідки та характеристики ДНЗ «Гущинецьке вище професійне училище» вбачається, що обвинувачений також навчається в училищі, характеризується позитивно, є хорошим учнем, у спілкуванні ввічливий та тактовний (т.2 а.с.95-96).
Відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи наведене у сукупності, зокрема те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок та нетяжкий злочин, зважаючи на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, навчання та роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, допомагає матері-пенсіонеру військової служби,має постійне місце проживання, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність таких, що його обтяжують, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для застосування вимог ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням і задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме меті покарання, що встановлена ст.50 КК України, є необхідним і буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже, вирок районного суду необхідно змінити з підстав, що передбачені ст.ст.407,409,413,414 КПК України, оскільки внаслідок незастосування закону про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню (ст.75 КК України) судом призначене покарання, яке є явно несправедливим внаслідок суворості.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,414,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч.3, ч.4 ст.358 КК України змінити в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_6 покарання:
за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі,
за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном на 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу із питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання,роботи та навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3