Справа №953/1255/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/66/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
28 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року,-
Цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 та змінено щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання в межах строку досудового розслідування по 21.12.2024.
Цією ж ухвалою, покладено на підозрювану ОСОБА_6 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на заставу.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор послався на наявність ризиків:
- переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді 12 років з конфіскацією майна;
- незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, оскільки їй відомі їх анкетні дані;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вона не має офіційного доходу та може продовжити злочинну діяльність.
Наголосив, що уродженка Донецької області, мешкає у м. Кривий ріг, раніше не судима, вчинила 7 епізодів заволодіння чужим майном на загальну суму 147 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.
Як вбачається з матеріалів провадження сукупний шестимісячний строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_6 закінчується 21.12.2024, проте, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час продовжують існувати.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на інших учасників провадження, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, за який останній може бути призначено максимальне покарання 12 років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання для запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також враховуючи, що підозрювана добровільно стала на шлях співпраці із органом досудового розслідування у викритті кримінального правопорушення, бездоганно виконує обов'язки підозрюваного, свідомо сприяє у забезпеченні швидшого досудового розслідування і подальшого судового провадження, а також наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваної; наявність у неї утриманців; відсутність судимостей та повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; сумлінного дотримання підозрюваною умов застосованого запобіжного заходу; мінімальний ризик продовження протиправної поведінки; відсутність доступу до зброї.
Тобто слідчим суддею враховано всі доводи прокурора, у тому наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж той який зазначений у клопотання слідчого.
Крім того, запобіжний захід у вигляді застави на який прокурор просить змінити обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є більш тяжким, а тому його можливо застосувати виключно у разі порушення підозрюваною покладених на неї обов'язків, однак матеріали кримінального провадження відповідних відомостей не містять.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: