Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/52/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянова С. М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
22.01.2025 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України ID-картка: НОМЕР_1 виданий 26.09.2016 року, органом 3531, РНОКПП: НОМЕР_2 ,
визнано виннуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі гривен), в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.,
за участю:
захисника - Пащенка Л.В.,
особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Згідно постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він о 16 год. 46 хв. в м.Світловодськ по вул.Героїв України, керував транспортним засобом «Skoda », д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: координація рухів порушена, мав звужені зіниці очей. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування т.з. відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.
Не погоджуючись з вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій крім апеляційних вимог порушує питання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови районного суду.
Обгрунтовуючи поважність пропущеного строку, зазначає, що 14 листопада 2024 року головуюча суддя в справі - Андріянова С.М. направилася в нарадчу кімнату для ухвалення рішення по справі. Оскільки, оголошення постанови по справі не здійснювалося, а станом, на 20.11.2024 року, він ( ОСОБА_1 ), не отримав копії відповідної постанови по зазначеній справі, 20.11.2024 року, він звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про видачу копії постанови від 14 листопада 2024 року та 25 листопада 2024 року отримав копією згаданої постанови.
Таким чином, оскільки, копію постанови він отримав тільки 25 листопада 2024 року, і саме в цей день, отримав можливість дізнатися про результати розгляду зазначеної справи та ознайомитися зі змістом оскаржувальної постанови, то вважає, що наявні всі правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідні строки пропущені з незалежних від нього причин.
За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі відносно нього за ч. 2 ст. 130 КупАП, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КупАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він відразу, без вагань, погодився на проходження огляду в медичному закладі, проте, працівники поліції не забезпечили його доставления до відповідного медичного закладу для проведення огляду у присутності поліцейського, після чого виключили відеокамеру на 24 хвилини для проведення неформальних розмов з ним.
Проте, суд першої інстанції, взагалі, не надав правової оцінки тим обставинам, що на пропозицію працівника поліції проїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп'яніння, о 16.58.16 годині (на відеозаписі), він повністю та беззаперечно, не вагаючись, погодився.
В порушення своїх обов'язків, працівник поліції не забезпечив невідкладне направлення ОСОБА_1 до медичного закладу, а, навпаки, в подальшому відключив здійснення відеозапису на 24 хвилини для проведення неформальних розмов щодо необхідності переглянути рішення щодо поїздки до медзакладу для проходження відповідного медичного огляду.
Як підтверджується матеріалами відеозапису працівник поліції, взагалі, жодного разу не повідомляв про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, не проводив його огляд на стан наркотичного сп'яніння, не встановлював ці ознаки, візуально не оглядав ОСОБА_1 , а зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
При цьому, таке поняття як “кординація рухів порушена» не відноситься до ознак наркотичного сп'яніння, оскільки, по-перше, є слово координація, а не кординація, а по-друге, в протоколі не зазначено, наявність чи відсутність запаху алкоголю з порожнини рота, а при звуженості чи розширені зіниць, обов'язковою умовою для визначення ознак наркотичного сп'яніння є не реагування зіниць на світло, що також в протоколі не було зазазначено.
Також звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення, на відміну від оскаржувальної постанови, не було вказано інформації, щодо зіниць очей, які не реагують на світло, а просто зазначено, що звужені зіниці очей (без зазначення реагування чи не реагування на світло), що виключає собою ознаку наркотичного сп'яніння згідно Інструкції № 1452/735.
Таким чином, суд першої інстанції, діючи упереджено, самостійно, зазначив в оскаржувальній постанові з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення таку ознаку наркотичного сп'яніння, яка не була вказана у відповідному протоколі.
Крім того, самостійне трактування судом першої інстанції про те, що, на думку суду, вказана ознака наркотичного сп'яніння в протоколі як “кординація рухів порушена» замість вірної “координації-» є орфографічною помилкою, є безпідставним та недопустимим, оскільки працівник поліції повинен правильно описати ознаки відповідного сп'яніння у чіткій відповідності до Інструкції № 1452/735, а всі припущення та сумніви доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь та не можуть трактуватися в інтересах суб'єкту владних повноважень.
При цьому, навіть за таких обставин, працівник полиці, взагалі, візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло, не перевіряв координацію рухів тощо, що повністю підтверджується наявними відеоматеріалами в справі.
Таким чином, оскільки, в протоколі про адміністративне правопорушення належним чином, не зазначено ознак наркотичного чи іншого сп'яніння згідно Інструкції № 1452/735, працівник поліції, взагалі, не здійснював візуальний огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, не встановлював ознак такого сп'яніння, не доводив їх наявність доказами у відповідності до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, не повідомляв ОСОБА_1 про відповідний стан та наявність ознак наркотичного сп'яніння, а тому зазначений протокол не є належним та допустимим доказом.
Звератає увагу, що на відеозаписах чітко зафіксовано, що працівник поліції, жодного разу, не повідомив ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Більше того, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що після зупинення транспортного засобу працівник поліції, взагалі, не повідомив водія ОСОБА_1 про те, що в останнього ним виявлено будь-які ознаки сп'яніння.
Працівник поліції візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло, не перевіряв координацію рухів.
Поміж тим, фактично, єдиною підставою для прийняття оскаржувальної постанови є знаходження, як зазначив суд першої інстанції, у ОСОБА_1 наркотичної речовини, проте, вказана обставина не може беззаперечно свідчити про наявність у особи ознак наркотичного сп'яніння, оскільки, це не замінює обов'язок поліцейського реально виявити ознаки відповідного сп'яніння у особи та хоча-б візуально перевірити такі ознаки та повідомити особі про їх наявність, чого зроблено, взагалі, не було.
Зазначені вище підстави для проведення огляду водія на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чіпншего сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а самим працівником поліції, взагалі, не вчинено усіх належних дій щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, визначених у пункті 4 Розділу І вказаної Інструкції.
Доданий до матеріалів справи відеозапис не є безперервним. На оптичному диску містяться п'ять відеофайлів, які перериваються і по яких неможливо відновити всі обставини події.
Перший та другий відео файли розпочинаються о 16.48.47 годин і припиняються в 17.04.52 години, а третій відео файл починається о 17.28.34 години, тобто, майже 24 хвилини відповідної відео фіксації відсутні.
Ця обставина є важливою та суттєвою для розгляду справи, оскільки, о 16.58.16 годині ОСОБА_1 повністю та беззаперечно погодився на вимогу поліцейського проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Проте, в подальшому (період щодо якого відсутні відеоматеріали в справі) працівник поліції провів з ним неформальні розмови щодо необхідності переглянути його рішення щодо поїздки до медзакладу для проходження відповідного медичного огляду, і, запропонував, на бодікамеру, відмовитися йому від проходження медичного огляду.
Крім того, третій відеофайл закінчується о 17.38.49 годині, а четвертий відеофайл розпочинається (з іншого ракурсу, іншою бодікамерою) з 17.38.16 години.
Звертає увагу, що згідно з Інструкцією № 1026, для запобігання зловживань з боку поліцейських, передбачені виключні випадки преривання здійснення відеофіксації, які пов'язані виключно з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо).
При цьому інших випадків та підстав, які безпосередньо не пов'язані саме з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо) для преривання здійснення відеофіксації Інтрукцією № 1026 не передбачено, поліцейський про це не зазначив, а суд першої інстанції не звернув уваги.
Таким чином, із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюювали оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та був перерваним майже на 24 хвилини, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Додатково звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення і, як наслідок, такий відеозапис є недопустимим доказом, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права.
Також, в направленні на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2024 року, який відповідає додатку 1 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, взагалі, не зазначено, які ознаки були виявлені працівником поліції ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , а тому вказане направлення теж не може розглядатися як належний та допустимий доказ.
Суд першої інстанції, взагалі, не надав правової правової оцінки тому факту, що на відеозаписі чітко вбачається, що поліцейський спочатку почав складати протокол про адміністративне правопорушення, а потім відповідне направлення до медичного закладу, який мав, навпаки, передувати складенню відповідного протоколу, оскільки є додатком до такого протоколу:
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, серія ААД № 539249, від 17.05.2024 року, був складений о 17.35 годині, а направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2024 року був складений о 17.30 годині.
Проте, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки, згідно тих відеоматеріалів, які долучені до відповідного протоколу, вбачається, що зазначений протокол складався не о 17.35 годині, а о 17.30 годині і на момент складання такого протоколу відповідного направлення до медичного закладу не існувало, тобто, спочатку був складений протокол, а потім відповідне направлення.
Згідно постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2024 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про направлення матеріалів на дооформлення і відповідні матеріали, зокрема, в зазначеній частині були направлені для усунення недоліків до відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП у Кіровоградській області.
Згідно рапорту від 23.09.2024 року сержант поліції ОСОБА_2 підтвердив, що перед початком складання протоколу пропонується пройти відповідний огляд. Проте, в цьому ж рапорті, сержант поліції Трепачев А.В. зазначив неправдиву інформацію про те, що спочатку було складено направлення до медичного закладу (о 17.30 годині), а потім протокол (о 17.35 годині), що повністю спростовується матеріалами відеозапису. Зазначення неправдивої інформації сержантом поліції Трепачевим А.В. в рапорті від 23.09.2024 року може пояснюватися виключно намаганням з його боку штучно надати правдивості сфабрикованим документам.
Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що об'єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в його об'єктивності та неупередженості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56)).
Апелянт вважає, що матеріали справи, додані до протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою, яка відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП повинна доводити винуватість особи, не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи той факт, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений безпідставно, викладені в ньому обставини базуються виключно на припущеннях, вважає, що наявні всі правові підстави для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КупАП в звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КупАП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Пащенка Л.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що пропущений строк на подання апеляційної скарги підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, проголошення постанови по даній справі у день її винесення відбулось без участі ОСОБА_1 та його захисника. Тобто, вказані особи не були обізнані про прийняте у справі рішення.
Відповідно до супровідного листа ОСОБА_1 отримав копію постанови 25.11.2024 року, а апеляційна скарга ним була подана 05.12.2024, тобто фактично без зайвих зволікань у межах десятиденного строку з дня отримання копії рішення.
Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті,
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2024 року о 16 год. 46 хв. в м.Світловодськ, по вул.Героїв України, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda », д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: координація рухів порушена, мав звужені зіниці очей. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.
За таких обставин районний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України, а з урахуванням постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.04.2024 року якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 539249 від 17.05.2024 року щодо ОСОБА_1 , в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, вказаний протокол підписаний особисто ОСОБА_1 без зауважень;
- направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі;
- копією постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.04.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. з позабавленням права керування транспортними засобами на 1 рік;
- довідкою ВП №1(м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про те, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія на право керування т/з серія НОМЕР_4 від 17.11.2020 року;
- відеозаписами, які містяться на оптичному носії інформації, на якому зафіксовані обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його відмова на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотикчного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 17 травня 2024 року у ОСОБА_1 а саме: координація рухів порушена, звужені зіниці очей, в розумінні розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду не відповідає дійсності, оскільки такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи файлом відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, на якому чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Так, з відеофайлу вбачається, що працівник поліції на місці зупинки запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, проте останній категорично відмовився.
Апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 спочатку погоджувався пройти відповідий огляд, а потім без відеофіксації працівник поліції «провів з ним неформальні розмови щодо необхідності переглянути його рішення щодо поїздки до медзакладу для проходження відповідного медичного огляду, і, запропонував, на бодікамеру, відмовитися йому від проходження медичного огляду» - не примаються судом до уваги.
Так, ОСОБА_1 має посвідчення водія на право керування т/з,яке отримував 17.11.2020 року (серія НОМЕР_4 ). Тобто є особою, яка успішно здала відповідний іспит, втому числі і на знання Правил дорожнього руху. Таким чином, ОСОБА_1 обізнаний, що п. 2.5 ПРД України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, у відповідності до постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.04.2024 року, ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за порушення вимог п.2.5 ПДР України, а тому не міг не розуміти наслідків такої відмови повторно.
Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначеніЗаконом України «Про дорожній рух'іПравилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд на визначення стану сп'яніння, кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи про те, що працівники поліції переконали ОСОБА_1 під відеозапис відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння є надуманими, такими що не підтверджуються об'єктивними доказами, а тому їх слід вважатим какими, що надні з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Факт відмови ОСОБА_1 також підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке також особисто підписано ОСОБА_1 без зауважень.
Щодо вказаної ознаки наркотичного сп'яніння в протоколі як «кординація рухів порушена» замість вірної «координація», про що зазначає апелянт, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про допущення працівником поліції орфографічної помилки. При цьому слід зазначити, що зауваження апелянтом вказаної обставини є фактично проявом надлишкового формалізму.
Доводи про те, що у направленні особи на огляд до медичного закладу не заначено ознаки сп'яніння виявлені у особи не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення, оскільки сукупність доказів у справі є достатньою для прийняття процесуального рішення по справі, окрім того ОСОБА_1 відмовився від такого огляду.
Доводи захисника про те, що у протоколі не зазначено даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, також не заслуговують на увагу, оскільки вказаний відеозапис містить фактичні дані, які підтверджують наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Такими ознаками алкогольного сп'яніння можуть бути зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Апеляційні доводи про те, що не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки з аналізу вищевказаної норми вбачається, що абсолютне право визначати ознаки алкогольного/наркотичного сп'яніння мають лише працівники поліції. При цьому, чиним законодавством не передбачено обов'язкове фіксування на відеозапис проведення такої процесуальної дії, як визначеня у особи ознак алкогольного сп'яніння.
Апеляційні доводи про те, що протокол складався не о 17.35 годині, а о 17.30 годині і на момент складання такого протоколу відповідного направлення до медичного закладу не існувало, спростовується наявним у справі відеозаписом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в оскаржуваній постанові висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, постанова судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко