Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2758/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.
28 січня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 935/2758/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Мошковська Зоя Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бобчика Ігоря Миколайовичана рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у місті Коростишеві,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом та після зміни предмету позову (а.с.67), просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком на два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії у зв'язку зі смертю його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті матері батька - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову зазначав, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_5 склала заповіт за яким на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
14 січня 2021 року батько позивача ОСОБА_4 звертався до нотаріуса з приводу подачі заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, однак нотаріус відмовилась це робити, оскільки ОСОБА_4 не міг відповідати на поставлені йому запитання.
01 лютого 2021 року мати позивача ОСОБА_6 звернулась до суду щодо визнання ОСОБА_4 недієздатним. 06 травня 2021 року його визнано судом недієздатним.
У лютому 2021 матері позивача ОСОБА_6 стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2 - рідний брат батька позивача ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 10 серпня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Мошковською З.І. видана довідка, згідно якої єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який 10 серпня 2023 року звертався до нотаріуса з питань оформлення спадщини в порядку спадкової трансмісії на що нотаріус порадила домовлятись з відповідачем.
Зазначав, що ОСОБА_4 вживав активних дій щодо оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .. Але внаслідок об'єктивних і непереборних обставин, що виникли у звязку із його інсультом, останній був позбавлений здатності в період шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зокрема, ОСОБА_4 перебував у стані слабоумства не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Крім того, недобросовісна поведінка нотаріуса, наявність заповіту на користь ОСОБА_4 , недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_2 є достатніми підставами для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем у порядку спадкової трансмісії після смерті батька.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача адвокат - Бобчик І.М. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що дане рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги правові висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі 202/2278/17, де досліджувалися подібні правовідносини. Також зазначав, що в усній формі сторона позивача і свідок повідомляли суд, що ОСОБА_6 доглядала за ОСОБА_4 за межами міста й не мала змоги займатися питаннями оформлення спадщини. До того ж були введені суворі карантинні обмеження, а на початку 2022 року розпочалася війна.
Крім того, 06 червня 2021 року мати позивача ОСОБА_6 принесла до приватного нотаріусу рішення суду № 935/228/21 про визнання батька позивача недієздатним. Приватний нотаріус Мошковська З.І. повідомила, що для оформлення і подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом необхідно надати правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована за цією ж адресою.
Однак, таких документів у ОСОБА_6 не було, так як вони знаходилися у відповідача. На що нотаріус повідомила, що з приводу документів їм необхідно домовлятися з останнім.
У поданому відзиві, представник ОСОБА_2 - адвокат Опанасюк С.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, - залишити без змін.
У судовому засіданні, позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення, які відповідають її змісту. Просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 -адвокат Опанасюк С.П. надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя. Заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_4 .
01 лютого 2021 року мати позивача - ОСОБА_6 звернулась до суду щодо визнання ОСОБА_4 недієздатним. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 травня 2021 року його визнано судом недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_6 .
Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернувся 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 - рідні брати батька позивача ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
10 серпня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Мошковською З.І. видана довідка, згідно якої єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 є син - позивач по справі ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що в даному випадку відсутня спадкова трансмісія і положення статті 1276 ЦК України не застосовуються до вказаних правовідносин.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Статтями 1216 та 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого мана (стаття 1221 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
За приписами статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом, або за законом, помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців - трансміссаров (спадкова трансмісія).
Таким чином, спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.
Визначальним для правильного застосування статті 1276 ЦК України є відповідь на питання: чи повинен трансміссар, для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця, в установлений законом строк здійснити своє право на прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, чи достатньо прийняти спадщину шляхом подання заяви про прийняття всієї спадщини лише відносно трансмітента?
Об'єктом спадкової трансмісії є суб'єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв'язку з його смертю.
До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмови від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об'єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб'єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.
Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб'єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв'язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.
Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов'язаний набувати тих прав і обов'язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.
Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.
Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.
У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з відповідними змінами.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб'єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов'язаний повідомити суду поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи в обґрунтування поважності причин, які слугували підставою пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкоємця позивач посилався на те, що ОСОБА_4 вживав активних дій щодо оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , однак внаслідок з об'єктивними, непереборними істотними труднощами, що виникли внаслідок важкої перенесеної хвороби - інсульту, що в результаті призвело до настільки вираженого ступеня наявного слабоумства, що позбавило його здатності в період шестимісячного строку для прийняття спадщини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Висновки місцевого суду, щодо того, що опікун ОСОБА_4 мала можливість подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак таких дій не вчиняла без поважних причин, колегія суддів вважає неаргументованими.
Встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що стан здоров'я трансмітента ОСОБА_4 погіршився ще у 2017 році, а у січні 2021 року останній не міг подати заяву про прийняття спадщини, оскільки хвороба, яка пов'язана із його слабоумством, була виражена таким чином, що він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. А опікун - ОСОБА_6 , яка доглядала за недієздатною особою у сільській місцевості, внаслідок подальших карантинних обмежень та початку військової агресії росії, пропустила строк встановлений законом для подання заяви про прийняття спадщини із поважних причин.
Колегія суддів вважає, що така позиція узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №202/2278/17, провадження №61-9371св19.
А відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець ОСОБА_5 виразила свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (частина 1 статті 382 ЦПК України).
Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, із відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1063,61 грн, з кожного, за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобчика Ігоря Миколайовича задовольнити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком на два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії у зв'язку зі смертю його батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1063,61 грн судового збору, з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 29 січня 2025 року.