Справа №760/2428/24 2/760/6027/24
05 грудня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бродський Валерій Володимирович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини щодо майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруженим він не був, дітей не мав, заповіту не залишив. На час смерті йому на праві власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що у січні 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. з наміром подати заяву про прийняття спадщини після померлого сина. 23 січня 2024 року приватним нотаріусом їй було надано письмове роз'яснення за № 12/01-16, в якому зазначив, що позивач вважається такою, що не прийняла спадщину внаслідок пропущеного строку на подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 23 січня 2024 року спадкова справа до майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 не зареєстрована. На даний час за відсутності рішення суду про надання позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, спадкова справа за заявою позивача не може бути відкрита.
Позивач вказує, що строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, викликаних обставинами воєнного стану, а саме: постійними повітряними тривогами та обстрілами території України, зокрема, і м. Києва. Інших спадкоємців на майно ОСОБА_2 немає.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю ОСОБА_3 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року відкрито загальне позовне провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду Аліни Щерби від 03 квітня 2024 року № 711 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/2428/24, провадження № 2/760/6027/24, у зв'язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_3 у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 797/0/15-24.
На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
12 квітня 2024 року ухвалою суду вказану справу прийнято до розгляду головуючим суддею Ішуніною Л. М. та призначено за правилами загального позовного провадження.
05 серпня 2024 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи відносно померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання зазначеної ухвали, приватним виконавцем 18 жовтня 2024 року та 05 листопада 2024 року надано до суду листи, в яких зазначено, що станом на 23 січня 2024 року, відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 75524214 від 23 січня 2024 року спадкова справа до майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 не здійснювалась. Приватним нотаріусом Бродським В. В. спадкова справа до майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 , не реєструвалась.
13 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просила його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, 28 листопада 2024 року подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, в якому зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього, виданим 01 липня 1975 року відділом ЗАГС Подільського району міста Києва, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04 липня 2023 року, виданим Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_2 .
Відповідно до договору дарування від 17 квітня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 449 та витягу з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36416693 від 17 квітня 2015 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 .
У січні 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. із заявою щодо відкриття спадкової справи, оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2
23 січня 2024 року приватним нотаріусом було надано роз'яснення за вих. № 12/01-16, в якому зазначено, що позивач вважається такою, що спадщину не прийняла внаслідок пропущеного нею строку на подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 75524214 від 23 січня 2024 року спадкова справа до майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 не зареєстрована. На даний час, за відсутності рішення суду про надання позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, спадкова справа до майна померлого приблизно 29 червня 2023 року ОСОБА_2 , за заявою позивача не може бути відкрита.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Як встановлено судом позивач у січні 2024 року звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. з заявою про прийняття спадщини, однак приватним нотаріусом в листі від 23 січня 2024 року було повідомлено про неможливість відкриття спадкової справи, оскільки останньою пропущений шестимісячний строк та роз'яснено право на звернення до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливе за наявності таких умов: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 6121447св19).
Водночас, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
З викладеного вбачається, що спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Такий висновок зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 13 березня 2020 року у постанові у справі № 314/2550/17.
При цьому, тісно пов'язаний із принципом верховенства права принцип «пропорційності»: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Так позивач зазначає поважними причинами пропуску строку те, що в Україні триває воєнний стан, у зв'язку з чим, постійні повітряні тривоги та обстріли території України, зокрема, і міста Києва.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач у визначений законом строк не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини через затяжні повітряні тривоги та постійні загрози ракетних обстрілів, в тому числі, в місті Києві.
Крім того, строк на подання заяви про прийняття спадщини пропущено позивачем на досить незначний проміжок часу, при цьому, необхідно врахувати ту обставину, що після отримання роз'яснення приватного нотаріуса, ОСОБА_1 , не зволікаючи звернулася до суду з позовом у даній справі.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач наведені позивачем обставини не спростував.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, встановлені статтею 3 ЦК України, верховенства права та збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і їх задоволення, та визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання відповідної заяви терміном у 3 місяці.
З огляду на викладене, керуючись статтями 1217, 1220, 1222, 1261, 1270, 1272 ЦК України статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судді Л. М. Ішуніна