СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/694/25
ун. № 759/2102/25
24 січня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Святошинського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2025 року за № 12025100080000300, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, пенсіонера, який одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Святошинського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , та подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2025 року за № 12025100080000300, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, придбав предмет зовні схожі на корпус гранати Ф-1 та предмет зовні схожий на запал УЗРГМ, тим самим порушив Положення про дозвільну систему затвердженого, Постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року.
Так, 23.01.2025 року, в період часу з 12 години 41 хвилину до 13 години 21 хвилин, під час проведення невідкладного обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: предмет зовні схожий на корпус гранати Ф-1, з маркуванням чорного кольору «107 123-75Е» та предмет зовні схожий на запал з маркуванням методом тиснення УЗРГМ з маркуванням на важелі барвником чорного кольору «69» та методом тиснення «-77 УЗРГМ УЗЧП» та на внутрішній стороні важеля маркування барвником чорного кольору «386-94-77».
Відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, від 23.01.2025 року, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 , предмет схожий на корпус гранати, являє собою корпус гранати Ф-1, з маркуванням 202-85, 1-Т.
Відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, від 23.01.2025 року, вилучений за адресою: АДРЕСА_1 , предмет схожий на запал, являє собою запал типу «-77 УЗРГМ УЗЧП».
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обгрунтовано підозрюється у придбані та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, гр. України, з середньо спеціальною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
23.01.2025, о 15 год. 02 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 23.01.2025 у кримінальному провадженні слідчим слідчого відділу Святошинського УП ГУ НП у м. Києві за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , повідомлено про підозру за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке останньому повідомлено в порядку діючого КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення дієвості кримінального провадження, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового розслідування та які передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав підозрюваний ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ризики прокурором не доведені та не обгрунтовані, оскільки ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, раніше не судимий, має захворювання серця, нещодавно втратив сина на війні, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою а саме у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані з клопотанням матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють. При цьому, до наданих доказів обґрунтованості підозри не висувається таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Під час судового розгляду встановлено, що Святошинським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100080000300 від 23.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2025, о 15 год. 02 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 23.01.2025 у кримінальному провадженні слідчим слідчого відділу Святошинського УП ГУ НП у м. Києві за погодженням з прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 повідомлено про підозру за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були понятими під час вилучення у ОСОБА_4 бойових припасів;
-протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;
-протоколом проведення обшуку від 23.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: предмет зовні схожий на корпус гранати Ф-1, з маркуванням чорного кольору «107 123-75Е» та предмет зовні схожий на запал з маркуванням методом тиснення УЗРГМ з маркуванням на важелі барвником чорного кольору «69» та методом тиснення «-77 УЗРГМ УЗЧП» та на внутрішній стороні важеля маркування барвником чорного кольору «386-94-77».
-довідоками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів вибухотехнічної служюи НПУ у м. Києві від 23.01.2025;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність підозрюваної до вчинення злочину, підозра у якій йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_4 , ступінь участі у вчиненому, а також обставини, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують підозрюваного, який раніше не судимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, одружений.
За встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що підозрюваний знаючи, що за кримінальне правопорушення, вчинення якого йому інкримінується, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від органів досудового розслідування.
Щодо існування інших, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, на наявність яких у клопотанні посилається слідчий, слідчий суддя вважає, що в цій частині клопотання є недоведеним, та є припущенням з боку органу досудового розслідування, що не доведено і прокурором в судовому засіданні.
При цьому, слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом з тим, прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід, який би міг бути застосованим до підозрюваного ОСОБА_4 , не зможе в повній мірі запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, з огляду на встановлені обставини та особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до стійкого переконання про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить із необхідності уникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим та прокурором у обґрунтуванні клопотання.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному провадженні існують підстави для застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання, що на думку слідчого судді, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та який, з урахуванням усіх обставин справи, буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки підозрюваного для проведення слідчих та процесуальних дій у провадженні тощо, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволення клопотання про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 206, 208, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 березня 2025 року включно обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 27 січня 2025 року о 17 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1