Справа № 758/11123/24
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
03 грудня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Невмержицька Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6013362, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 5 100,00 грн. з такими умовами: строк користування - 105 днів, а саме з 05.03.2023 до 18.06.2023, що складається з пільгового періоду ( 05.03.2023 - 20.03.2023) та поточного періоду (20.03.2023 - 18.06.2023); відсоткова ставка - 2% за кожен день користування кредитом.
У позовній заяві посилається на те, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі, а ОСОБА_1 в свою чергу свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору, розмір якої станом на 29.07.2024 року становить 21 369,00 грн.
Позивач зазначає, що 26.06.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» уклали Договір Факторингу №99-МЛ, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6013362 від 05.03.2023 в розмірі 5 100,00 грн., яка складається з 5 100,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15 300,00 грн. заборгованості за відсотками, 969,00 грн. заборгованості за комісією, а також стягнути 2422,40 грн. судового збору.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справу не подавав, відзив (письмові заперечення) на позов до суду не надходив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6013362, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 5 100,00 грн. Договором передбачений строк користування кредитними коштами - 105 днів, а саме з 05.03.2023 до 18.06.2023, що складається з пільгового періоду ( 05.03.2023 - 20.03.2023) та поточного періоду (20.03.2023 - 18.06.2023) річні проценти 1109,00%. (а.с.7-12).
Так, згідно п. 1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 105 днів. Дата надання кредиту 05.03.2023 і складається з пільгового та поточного періодів.
Згідно п. 1.5.2. процентна ставка протягом пільгового періоду становить 2,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Згідно п. 1.5.3. процентна ставка протягом поточного періоду становить 3,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 2.4.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4 Договору.
Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредиту складає 5 100,00 грн., строк кредитування 105 днів, процента ставка - 2,00% в день в межах пільгового періоду та 3,00% в день протягом поточного періоду (а.с.13).
У конкретному випадку укладення договору відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник ОСОБА_1 на підставі статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" підписав індивідуальну частину Договору електронним підписом -одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду з SMS повідомлення, отриманого на телефон позичальника або на електронну пошту позичальника.
Укладений вказаним способом правочин згідно п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Пунктом 4.1.4 кредитного договору встановлено, що Банк має право без згоди Клієнта поступитись своїм правом вимоги за даним договором, але з обов'язковим повідомленням клієнту про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Так, 26.06.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 99-МЛ (а.с. 18-21).
На підставі вказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6013362 від 05.03.2023.
ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти.
Факт зарахування кредитних коштів 05.03.2023 на суму 5 100,00 грн. доводиться платіжним дорученням №95039012 про те, що 05.03.2023 було здійснено переказ на: маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 6013362 (а.с.15).
В той же час, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком кредитна заборгованість відповідача станом на 29.07.2024р. складає 21 369,00 грн, з яких: 5 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 300, 00грн. - заборгованість за відсотками, 969,00 грн заборгованість за комісіями (а.с.16).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як особа яка набула права вимоги, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення платежів і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що не було спростовано у судовому засіданні, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 100,00 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Згідно правового висновку КЦС у складі ВС у постанові від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
На підтвердження наявності та розміру заборгованості по відсоткам позивачем надано лише розрахунок заборгованості (а.с.16), який сам по собі не може бути належним та допустимим доказом правильності нарахування відсотків, періоду нарахування відсотків, не відображає плати за кредитом, якщо такі були.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
За умовами договору №6013362 кредитні кошти надавалися на 105 днів. Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за 105 днів. За який період та у якому розмірі позивач нараховував 15 300, 00 грн. відсотків за відсутності розрахунків встановити неможливо.
Відсутність виписки по рахунку відповідача не дає також можливості встановити, чи здійснювалися боржником якісь виплати на погашення відсотків.
Щодо частини позовної вимоги про стягнення комісії за договором, суд зазначає наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування", адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту терміном шість місяців.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа №202/5330/19) у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.
Суд звертає увагу, що у договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа №755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа №755/9486/21).
Аналізуючи умови договору, суд дійшов переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд вважає, що відповідач не зобов'язаний сплачувати таку комісію, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4719 від 09.08.2024.
Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково - на 24%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 578,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість, яка утворилася за Договором про споживчий кредит №6013362 від 05.03.2023, укладеним з ТОВ «Мілоан», у розмірі 5100 грн. заборгованості за тілом кредиту.
В решті позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 578,10 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Т. В. Войтенко