Справа № 758/7328/24
Категорія 35
15 листопада 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач є споживачем послуг з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до житлового приміщення, в якому проживає відповідач. У зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином оплачує надані послуги, станом на 01.05.2024 року у нього виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 47 605, 81 грн., до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 2 964,90 грн., з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 18 028,88 грн., з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 942,18 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 55 505,27 грн., з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 373,90 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 931,98 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 460,50 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 131,81 грн., витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, судовий збір.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2024 року відкрито спрощене провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подання відзиву.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
08.08.2024 року від відповідача надійшов відзив в обґрунтування якого вказано, що відповідач відмовлявся від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, також зазначив, що розрахунок заборгованості не обґрунтований та просив застосувати строки позовної давності.
22.08.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку приєднаного до централізованого опалення і гарячого водопостачання мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення тільки у разі, якщо не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку вже відокремлена (відключена) від таких мереж. Поодиноке та самовільне відключення суворо заборонено. Відповідач з січня 2022 не передає показники лічильника, тому нарахування здійснюється за плановими показниками. Зазначає, що з приводу перерахунку заборгованості відповідач не звертався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до житлового приміщення.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», з 01 липня 2014 року публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі за текстом - ПАТ «Київенерго») було визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності.
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва» від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591, позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
28.03.2018 року, в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск 34) позивачем було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та позивачем було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило, а позивач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01.05.2024 року у відповідача виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 47 605, 81 грн., до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 2 964,90 грн., з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 18 028,88 грн., з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 942,18 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 55 505,27 грн., з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 373,90 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 931,98 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 460,50 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 131,81 грн., а всього 127 945,23 (а.с. 10-17).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є, зокрема, суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих йому житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем з оплати цих послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 127 945,23 грн., є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо застосування позовної давності до вимог позивача за даним позовом, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Частини третя та четверта статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, з 02.04.2020 визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.
Статтею 264 ЦК України визначені випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, в частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною третьої цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, КП «Київтеплоенерго» позов подано в межах позовної давності.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 19, 59, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 47 605 (сорок сім тисяч шістсот п'ять) гривень 81 копійка, до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 2 964 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 90 копійок, з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 18 028 (вісімнадцять тисяч двадцять вісім) гривень 88 копійок, з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві) гривні 18 копійок, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з теплової енергії в розмірі 55 505 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ять) гривень 27 копійок, з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 373 (триста сімдесят три) гривні 90 копійок, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії в розмірі 931 (дев'ятсот тридцять одна) гривня 98 копійок, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання в розмірі 460 (чотириста шістдесят) гривень 50 копійок, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 131 (сто тридцять одна) гривня 81 копійка;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43 (сорок три) гривні;
Повне найменування:
позивач - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: 01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Гребенюк