Справа № 713/3120/23
Провадження №2/713/10/25
іменем України
30.01.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця заяву представника позивача адвоката Байцара Ігоря Богдановича, про вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі №713/3120/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна в натурі та усунення перешкод у користуванні власністю,
10.01.2025 року представник позивача адвокат Байцар І.Б. звернувся в суд із заявою про вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі №713/3120/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна в натурі та усунення перешкод у користуванні власністю.
У заяві вказував, що в судовому засіданні, яке відбулося 08.01.2025 року, відповідно до вимог п.8 ст.141 ЦПК України до закінчення судових дебатів зробив заяву про подання у п'ятиденний термін доказів про розмір понесених судових витрат.
На виконання зазначеної норми процесуального закону подає докази понесених витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №463 від 09.05.2023 року; акт приймання-передачі правової допомоги від 10.01.2025 року; довіреність від 10.11.2022 року; платіжні інструкції про оплату за правову допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 43500,00 грн. Ордер адвокатського об'єднання знаходяться в матеріалах справи.
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, становить 35000,00 гривень. Реальний розмір витрат на правову допомогу вийшов більшим у зв'язку з тим, що відповідачка заявляла цілий ряд клопотань, оскаржувала судові рішення, на які готувалися апеляційні скарги, письмові та усні заперечення та пояснення, чим відповідачка затягувала розгляд даної справи та збільшила обсяг необхідної клієнту правової допомоги у даній справі.
Позивач ОСОБА_1 відповідно до умов договору сплатив за надану правову допомогу у повному обсязі.
Просив здійснити розподіл витрат у сумі 43500,00 грн, понесених ОСОБА_1 на професійну правову допомогу та розглянути дану заяву без його участі.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Краснюк В.В. не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання представник відповідачки надав до канцелярії суду заяву, просив клопотання представника позивача відхилити, оскільки клопотання безпідставне, справа не складна.
Суд, дослідивши матеріали заяви, цивільної справи №713/3120/23, дійшов висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Стаття 246 ЦПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом установлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.01.2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна в натурі та усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна в натурі - задоволено частково. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовлено.
Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 5764,83 грн; за проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 7360,00 грн).
Ухвалюючи рішення, судом не було вирішено питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, однак представник позивача адвокат Байцар І.Б. до початку судового розгляду справи по суті повідомив суд, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України докази про витрати на правничу допомогу адвоката будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі.
09.05.2023 року між АО «Лекстер» в особі керуючого партнера Байцара І.Б. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №463, відповідно до умов якого сторони узгодили порядок надання професійної правничої (правової) допомоги, зокрема розмір гонорару, витрати на ведення справи, порядок сплати гонорару та витрат на ведення справи, права і обов'язки сторін, відповідальність сторін, інші умови.
Сторони погодили, що гонорар обчислюється за фактично витрачений на надання правової допомоги час з розрахунку еквівалента 50 доларів США за одну годину роботи.
На виконання п.4.9. договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №463 від 09.05.2023 року, сторони вказаного договору 10.01.2025 року підписали акт приймання-передачі правової допомоги, в якому зафіксовано факт надання адвокатом позивачеві правової допомоги у межах судової справи №713/3120/23 у розмірі 43500,00 грн.
У акті від 10.01.2025 року сторони договору підтвердили, що правова допомога надана в повному обсязі та належної якості, взаємні претензії у сторін відсутні. Клієнт повністю розрахувався за договором.
Згідно копії платіжної інструкції №@PL285809 від 29.09.2023 року на виконання умов договору №463 від 09.05.2023 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок АО «Лекстер» 18000,00 грн.
Згідно копії платіжної інструкції №@PL243098 від 20.12.2024 року на виконання умов договору №463 від 09.05.2023 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок АО «Лекстер» 21000,00 грн.
Згідно копії платіжної інструкції №@PL426034 від 10.01.2025 року на виконання умов договору №463 від 09.05.2023 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок АО «Лекстер» 4500,00 грн.
Представник відповідачки адвокат Краснюк В.В. подав заперечення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які обґрунтував безпідставністю цих вимог та незначною складністю справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі №320/5284/19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.112019 року у справі №902/347/18.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Згідно зі ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Іншими словами, суд виходить з того, що процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховним Судом в постановах від 10.12.2019 року у справі №160/2211/19, від 18.11.2021 року у справі №580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, враховуючи наведене та положення ст.141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивачки є обґрунтованими.
Водночас, враховуючи кількість задоволених позовних вимог та усі обставини спірних правовідносин у сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс.
Гонорар у розмірі 43500,00 грн визначений адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, на утриманні якої знаходяться троє неповнолітніх дітей.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи - задоволено лише одну з двох позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 гривень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що по справі не обхідно ухвалити додаткове рішення та відповідно до положень ст.141 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі.
Керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 246, 258-265, 270, 354 ЦПК України, Суд,
Заяву представника позивача адвоката Байцара Ігоря Богдановича, про вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Іван ПИЛИП'ЮК