Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/761/25
Номер провадження 2-н/711/91/25
Іменем України
про залишення заяви без руху
30 січня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Демчик Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей ,-
встановив:
До Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Вивчивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки нормами ЦПК України не передбачене залишення без руху заяви про видачу судового наказу, яка подана в порядку наказного провадження, в даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо залишення без руху позовної заяви.
Частиною 1,2 ст. 163 ЦПК України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; {Пункт 2 частини другої статті 163 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу заявник зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, ОСОБА_1 звернувшись з вищевказаною заявою до суду не зазначила офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти - сторін.
Згідно ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ч.ч.1,2,5 до ст.183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Звертаючись з вимогою про стягнення аліментів, позивач в прохальній частині заяви просить: «видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.»
Однак, заявник не вказує конкретний їх розмір, який вона просить стягнути з відповідача, на утримання неповнолітніх дітей, тобто без зазначення чи частки від всіх видів заробітку (доходу), чи конкретної грошової суми, визначеної у грошовій одиниці України гривні, що не ґрунтується на зазначених вимогах закону та не узгоджується із законодавчо визначеними способами стягнення аліментів.
Відтак, вимога заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, сформульована нечітко, оскільки заявником не зазначено в якому розмірі вона просить стягувати аліменти із боржника у твердій грошовій сумі чи у частці від доходу відповідача.
За таких обставин, наведені недоліки заяви виключають можливість видачі судового наказу.
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви та строк їх усунення який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин суддя дійшов до висновку про необхідність залишити без руху заяву, та надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків. В іншому випадку заява вважатиметься неподаним і буде їй повернута.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей , - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз'яснити заявниці, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Р. В. Демчик