єдиний унікальний номер справи 546/1057/24
номер провадження 2/546/80/25
іменем України
29 січня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання - В'язовської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавської області матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
16.10.2024 представником позивача ТОФ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - Шабатин Н.А. через систему «Електронний суд» подано до суду позовну заяву ТОФ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23.08.2023-100000036 від 23.08.2023.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 23 серпня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 23.08.2023-100000036. Відповідно до умов договору позичальник отримав кредит в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.08.2023, строком на 70 дні зі сплатою відсотків за незмінною процентною - 1,3%. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Однак ОСОБА_1 не виконував належним чином умови договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість станом на 31.10.2023 в розмірі 24 719,89 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 12 000,00 грн, та заборгованості по процентам - 10 919, 89 грн, комісії 1 800, 00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договором не виконав.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судові засідання 22.11.2024, 18.12.2024 та 29.01.2025 не з'явився, з огляду на положення ст. 128 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Суд вживав заходів щодо повідомлення відповідача шляхом направлення судових повісток, надсиланням sms-повістки, а також надсиланням судової повістки, які були надіслані одержувачу в його електронний кабінет «Електронний суд». Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 серпня 2023 року ОСОБА_1 було підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта). Відповідно до умов зазначеної пропозиції, кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, зокрема: з даної пропозиції, заяви сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Крім того, 23 серпня 2023 року о 00 год. 22 хв. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23.08.2023-100000036, шляхом підписання відповідачем Заявки.
Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 23 серпня 2023 року надано кредит в розмірі 12 000,00 грн строком на 70 днів до 31 жовтня 2023 року. У договорі зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74ХХ-ХХХХ-5202.
Також Договором передбачено, що фіксована незмінна процентна ставка 1,3% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Крім того, договором передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1800,00 грн.
Вказаний договір було підписано одноразовим ідентифікатором - кодом з смс Н417.
Також, відповідачем було підписано одноразовим ідентифікатором - кодом з смс Н417, Паспорт споживчого кредиту, в якому також містяться умови надання коштів у кредит.
Крім того, 23 серпня 2023 року відповідачем було підписано одноразовим ідентифікатором - кодом з смс Н417, додаток до анкети Позичальника.
Згідно квитанції № 2355367287 23 серпня 2023 року о 00 год. 22 хв. було здійснено переказ за договором № 23.08.2023-100000036 на картку 516874*02 в сумі 12 000, 00 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 2355367287 23 серпня 2023 року, у відповідача ОСОБА_1 за договором № 2355367287 23 серпня 2023 року виникла заборгованість в сумі 24 719, 89 грн, яка складається з: основного боргу - 12 000,00 грн, процентів - 10 919, 89 грн, та комісії - 1800,00 грн.
У порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Таким чином судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.08.2023 укладено договір № 23.08.2023-1100000036 у формі електронного документу, із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився та погодився з ними, йому були перераховані кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн.
Судом встановлено, що умовами договору передбачено сплату позичальником комісії пов'язаної з наданням кредиту за договором № 23.08.2023-1100000036 від 23.08.2023 у розмірі 15% від суми наданого кредиту та дорівнює 1800, 00 грн.
Також, сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема: процентна ставка та комісія за видачу кредитних коштів.
Отже, внаслідок невиконання своїх зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість за договором № 23.08.2023-1100000036 від 23.08.2023 в сумі 27 719, 89 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 10 919, 89 - заборгованість по процентам, та 1800 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем, в свою чергу, жодних доказів відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог не надано.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за договором № 23.08.2023-1100000036 від 23.08.2023 у розмірі 27 719, 89 грн,.
Згідно платіжної інструкції № СЦ00017723 від 14.10.2024 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривень 40 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.08.2023-100000036 від 23.08.2023 в сумі 24 719 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) гривень 89 копійок, з яких: 12 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 10 919, 89 грн - заборгованість по процентам, 1 800,00 грн - заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ - 37356833.
представник позивача - Шабатин Наталія Анатоліївна, РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 1032,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя - І.В. Лівер