Справа № 145/8/25
Провадження № 2/145/332/2025
30.01.25 с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "Цикл Фінанс"звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 22.10.2021 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22032000541909.
Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу - картки.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. Внаслідок чого, згідно з умовами договору факторингу № 28/03/24, АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" відступлено право вимоги за кредитним договором № 22032000541909 від 22.10.2021 на користь ТОВ "Цикл Фінанс", а відповідно ТОВ ТОВ "Цикл Фінанс"набуло право вимоги до відповідача.
Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ "Цикл Фінанс"є обґрунтованою та становить 75618,84 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 37116 грн, заборгованість по відсотках - 0,84 грн, заборгованість по комісії - 38502 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 22032000541909 від 22.10.2021 у розмірі 75618,84 грн та понесені судові витрати, які складаються із витрат на оплату судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.01.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи була належно повідомлена в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подала. Так, згідно з відповіддю з ЄДДР № 1012316 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На зазначену адресу рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі. 25.01.2025 до суду повернулось рекомендоване повідомлення разом з довідкою про відсутність адресата за вказаною адресою. Іншої адреси відповідачка суду не повідомляла.
Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що 22.10.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" кредитний договір № 22032000541909 (а.с.9-10). Також сторони погодили графік платежів/розрахунок орієнтованої загальної вартості кредиту для клієнта та орієнтованої реальної річної процентної ставки за цим договором (а.с.11)
Відповідно до умов договору кредит надавався на наступних умовах: сума кредиту 37200 грн; строк кредитування - 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту - 22.10.2023; цільове призначення - на споживчі потреби; Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом в розмірі - 0,001% річних; Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 22.10.2021 по 21.05.2022 - 7% від суми кредиту, з 22.05.2022 по 21.11.2022 - 5.5% від суми кредиту, з 22.11.2022 по 21.05.2023 - 4% від суми кредиту, з 22.05.2023 по 22.10.2023 - 2,25% від суми кредиту (п.1.2).
АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" свої зобов'язання за договором виконало, а саме надало відповідачці ОСОБА_1 кредит у сумі 37200 грн, що стверджується випискою по особовому рахунку (а.с.12).
28.03.2024 між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено Договір факторингу № 28/03/24 (а.с.72-75), відповідно до умов якого АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" передає (відступає) ТОВ "Цикл Фінанс" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "Цикл Фінанс" приймає належні АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 (а.с.80), ТОВ "Цикл Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 75618,84 грн, з яких: 37116 грн - заборгованість по тілу кредиту; 0,84 грн - заборгованість по відсоткам; 38502 грн - заборгованість по комісії, що також стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 22032000541909 від 22.10.2021 (а.с.70-71).
До цього часу зобов'язання не виконано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Цикл Фінанс"є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Подані позивачем докази підтверджують, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 22032000541909 від 22.10.2021,отримала кредит, користувалася кредитними коштами банку й допустила прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, а саме тіла кредиту в сумі 37116 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 0,84 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 22032000541909 від 22.10.2021в частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту), залишку прострочених відсотків, який долучено позивачем до позову, оскільки даний розрахунок здійснений в межах строку кредитування та є правильним.
Крім того, з виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості (а.с.12-69), що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору.
Водночас щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за розрахункове обслуговування в сумі 38502 грн суд зазначає таке.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено, що в п. 1.2 кредитного договору №22032000541909 від 22.10.2021передбачено щомісячну сплату відповідачем комісії за обслуговування кредиту з 22.10.2021 по 21.05.2022 - 7% від суми кредиту, з 22.05.2022 по 21.11.2022 - 5.5% від суми кредиту, з 22.11.2022 по 21.05.2023 - 4% від суми кредиту, з 22.05.2023 по 22.10.2023 - 2,25% від суми кредиту.
Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитом, який визначено в кредитному договорі №22032000541909 від 22.10.2021, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Поряд з цим, у позовній заяві та розрахунку суми несплачених комісій за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до умов кредитного договору № 22032000541909 від 22.10.2021, загальна сума несплачених комісій становить 38502 грн.
Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору № 22032000541909 від 22.10.2021, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за користування кредитом щомісячно в терміни та у розмірах, визначених п. 1.2 кредитного договору, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.
Водночас у ході вивчення кредитного договору № 22032000541909 від 22.10.2021 наданого представником позивача, судом установлено, що в ньому відсутній розділ 4, друга сторінка договору (а.с. 9 зворот) напівпуста, містить лише розділ 3, що може свідчити про навмисне неподання повної інформації про умови договору.
З огляду на викладене, положення п. 1.2 кредитного договору в частині обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по комісії (комісії за обслуговування кредитом) в сумі 38502 грн слід відмовити.
Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №22032000541909 від 22.10.2021в загальній сумі 37116,84 грн, з яких 37116 грн заборгованість за тілом кредиту та 0,84 грн заборгованість за простроченими відсотками
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач поніс витрати на оплату правничої допомоги у сумі 6000 грн, що стверджується договором про надання правничої допомоги № 43453613 від 18.09.2024 (а.с.83-85), додатковою угодою № 22032000541909 до договору № 43453613 про надання правничої допомоги від 18.09.2024 (а.с.86), детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Дорошенко М.А. (а.с.87), актом № 22032000541909 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 18.12.2024 (а.с.88), платіжною інструкцією № 7586 від 25.12.2024 (а.с.89).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2940 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1186,78 грн (а.с.99) (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 49% від суми заявлених позовних вимог), всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 4126,78 грн.
Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" заборгованість за кредитним договором №22032000541909 від 22.10.2021у розмірі 37116 (тридцять сім тисяч сто шістнадцять) гривень 84 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" судові витрати в сумі 4126 (чотири тисячі сто двадцять шість) гривень 78 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 30 січня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", код ЄДРПОУ 43453613, адреса: вул. Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, р/р НОМЕР_1 у АТ "СЕНС БАНК" код банку (МФО) 300346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванець В.Д.