Єдиний унікальний номер 643/8197/18
Номер провадження 22-ц/818/380/25
29 січня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року в складі судді Харченко А.М. у справі № 643/8197/18 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення,
У червні 2018 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі- КП «Харківводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, які надаються підприємством.
Відповідачка свого обов'язку щодо сплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим за нею обліковується заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 8311, 51 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2006 року по 31 травня 2018 року у розмірі 4672 грн 36 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2011 року по 31 травня 2018 року у розмірі 2520 грн 57 коп., а також інфляційні витрати у розмірі 896 грн 57 коп. і три відсотки річних у розмірі 222 грн 09 коп.
Посилаючись на вказані обставини, КП «Харківводоканал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказані послуги в загальному розмірі 8311, 51 грн., а також судові витрати.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року позов КП «Харківводоканал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2006 року по 31 травня 2018 року у розмірі 4672,36 грн та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2011 року по 31 травня 2018 року у розмірі 2520,57 грн., індекс інфляції 896,49 грн. та 3% річних від простроченої суми 222,09 грн, а всього 8311 грн 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1762 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються КП «Харківводоканал», проте належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконала, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
10 вересня 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що унеможливило подати докази неможливості проживання в квартирі АДРЕСА_2 через її незадовільний технічний стан, виникнення суттєвих руйнувань квартири не з її вини.
З 2006 року вказана квартира знаходиться в аварійному стані, про що складено відповідні акти, а саме:
10 жовтня 2007 року дільницею №30 КП «ЖКС» встановлено наявність дири у перекритті між поверхами, відсутності електропостачання, необхідність заміни вікон, дверей, підлоги, яка може провалитись);
18 січня 2011 року - КП «Жилкомсервіс» зроблено висновок про необхідність здійснення капітального ремонту, усунення причин пошкодження стелі, що виникло через залиття крівлі будинку в 2006 році);
28 жовтня 2011 року КП «Харківміськліфт» встановлено, в результаті обвалу стелі відсутнє освітлення, яке можливо поновити тільки після проведення ремонтних робіт перекриття);
20 жовтня 2017 року дільницею № 20 ТО ДВК Московського-КП «ХРСП» визначено , що наслідки аварії усунуто мешканцями власними силами, але є потреба у деяких ремонтних роботах.
Позивач пред'явлено позов про стягнення з неї заборгованості за надані ним послуги з центрального водопостачання за період з 01 листопада 2006 року по 31 травня 2018 року, проте за вказаною адресою вона зареєстрована з 07 листопада 2006 року. Також, з 03 січня 2007 року по 20 березня 2010 року разом зі нею в квартирі був зареєстрований її батько ОСОБА_2 , а тому заборгованість з наданих послуг з водопостачання повинен був сплачувати інший споживач.
Вказувала, що відповідно до наданих КП «Харківводоканал» розрахунків заборгованість фактично нарахована ще з 1999 року, що перебуває за межами позовної давності, про застосування наслідків якою нею подано відповідну заяву.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (а.с. 13).
За період з квітня 01 листопада 2006 року по 31 травня 2018 року за вищевказаною адресою обліковується заборгованість за надані КП «Харківводоканал» послуги з централізованого водопостачання і водовідведення в розмірі 8311, 51 грн (а.с. 4-9).
10 жовтня 2007 року дільницею № 30 КП «Жилкомсервіс» за адресою АДРЕСА_3 складено акт, відповідно до якою комісією у складі інженера та двох майстрів підприємства встановлено, що квартира АДРЕСА_4 знаходиться на 1 поверсі. На другому поверсі розташована побутова кімната. В перекритті між житловою та побутовою кімнатою наявна дірка, проводка впала, дерев'яна підлога потребують ремонту, вікна та двері потребують заміни. Внаслідок небезпеки, що підлога може провалитись, мешканець не проживає в даній кімнаті, а мешкає тільки в одній - 11 м кв. Комісія вважала, що кімната потребує капітального ремонту з відновленням перекриття між 1 та 2 поверхом (а.с. 51).
28 жовтня 2011 року КП «Харківміськліфт» складено акт, яким встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 внаслідок обвалу стелі в квартирі в одній з кімнат відсутнє освітлення, яке можливо поновити тільки після проведення ремонтних робіт перекриття (а.с. 52).
Відповідно до акту обстеження КП «Жилкомсервіс» від 18 січня 2011 року у квартирі АДРЕСА_2 пошкоджена електропроводка, в одній із кімнат відсутнє освітлення. Комісією було зроблено висновок про необхідність здійснення капітального ремонту. Також зазначено, що залиття виникло внаслідок течі покрівлі в 2006 році (а.с. 54).
20 жовтня 2017 року комісією дільниці №20 ТО ДВК Московського-КП «ХРСП» проведено обстеження за вищевказаною адресою, за результатами якого зроблено такі висновки: наслідки аварії усунуто мешканцями власними силами, покрівля знаходиться в незадовільному стані (а.с. 54).
Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов'язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі статтею 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року закріплено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачем, як споживачем послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що відповідачка отримувала надані КП «Харківводоканал» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, однак не оплачувала їх в повному обсязі, а доказів належного виконання своїх зобов'язань нею не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за отримані послуги з урахування відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Між тим, щодо суми стягнення, то колегія суду виходить з такого.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
За частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 зазначено, що: «відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №761/12553/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. Проте апеляційний суд, розглядаючи справу, не перевірив, чи був відповідач ОСОБА_3 належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, та, відповідно, і не з'ясував наявність підстав для вирішення поданої ним заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 акцентував увагу суду на тому, що не був повідомлений судом першої інстанції про день, час та місце розгляду справи і справу розглянуто за його відсутності. Вказані обставини є обов'язковою підставою для скасування судового рішення в силу положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України».
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що її не було належим чином повідомлено про розгляд справи, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості надати свої заперечення проти вимог КП «Харківводоканал».
Як вбачається з матеріалів справи провадження по справі відкрито 07 вересня 2018 року, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Копія ухвали суду від 07 вересня 2018 року разом з позовною заявою, які були направлені відповідачці за адресою АДРЕСА_1 , були повернуто до суду першої інстанції без вручення за закінченням терміну зберігання. 10 жовтня 2018 року по справі ухвалено рішення.
Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Також, судова колегія враховує, що зазначене поштове відправлення містить позначку «судова повістка» (а.с. 27), що призвело до зменшення терміну зберігання цього листа, його передчасному поверненню, та, відповідно, можливості отримання відповідачем.
Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про неможливість своєчасного звернення з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Харківводоканал» звернулося до суду 21 червня 2018 року з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 листопада 2006 року по 31 травня 2018 року. Отже, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності, про застосування якого відповідачем заявлено в апеляційній скарзі.
За таких обставин з урахуванням строків позовної давності заборгованість ОСОБА_1 за послуги, надані позивачем за період з травня 2015 року по 31 травня 2018 року, становить 5871,89 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання - 3790,58 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення - 2081,31 грн. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з урахуванням з урахування вимог статті 625 ЦК України - 6990,47 грн.
Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність підстав для стягнення коштів, оскільки квартира є непридатної до житла, то суд керується таким.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заперечуючи проти позову відповідачкою долучено акти КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківміськліфт». Між тим, як вбачається з вказаних актів, вони були складені у 2007 та 2011 роках та не містять відомостей щодо обставин, які мали місце з 2015 років по 2018 роки - період, за який нарахована заборгованість, що підлягає стягненню в межах позовної давності. Також, вказані акти містять інформацію щодо наявності проблем з електропостачанням в одній з кімнат та не спростовують факт надання послуг КП «Харківводоканал». Акт від 20 жовтня 2017 року, складений дільницею № 20 ТО ДВК Московського-КП «ХРСП» також не містить відомостей щодо відсутності послуг, які надавались підприємством, а також обставин, що виключали можливість споживати ці послуги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості за послуги, надані КП «ХТМ», що підлягає стягненню з 7192,93 грн до 5871,89 грн, а у загальному розмірі з 8311,51 грн до 6990,47 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2018 року КП «Харківводоканал» відстрочено сплату судового збору у розмірі 1762 грн (а.с. 23).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 2643 грн (а. с 45).
Зважаючи, що позовні вимог підприємства задоволено частково, а саме на 84,11% (6990,47 / 8311,51) х100%, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню 1482,02 грн. Також, з КП «Харківводоканал» підлягає стягненню 279,98 грн на користь держави.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено на 15,89 %, ОСОБА_1 має бути відшкодовано 419,97 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року змінити.
Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з 8311,51 грн до 6990 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн 47 коп.
Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави з 1762 коп. до 1482 (одна тисяча чотириста вісімдесят дві) грн 02 коп.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 90) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн 97 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина