Апеляційне провадження № 11-сс/818/16/25 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 953/1640/24 Слідчий суддя - ОСОБА_2
1-кс/953/8360/24
Категорія: у порядку КПК України
29 січня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
власника майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000173 від 08.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 114-1, частиною 3 статті 358 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2024 року клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000173 від 08.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 114-1, частиною 3 статті 358 КК України задоволено. Накладено арешт на майно шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування цим майном, з метою збереження речових доказів, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №3987 на ім'я ОСОБА_9 , на 13 арк.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №4931 на ім'я ОСОБА_9 на 69 арк.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №15126 на ім'я ОСОБА_10 на 8 арк.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №6284 на ім'я ОСОБА_11 на 7 арк.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №198 на ім'я ОСОБА_12 на 45 арк.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_13 на 14 арк., з фотокартками 3*4 в кількості 12 штук.; - виписка з медичної карти стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_14 на 21 арк.; - грошові кошти в сумі 1000 Доларів США; - карта Ощадбанку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_15 , карта ПриватБанку № НОМЕР_2 , - карта Ощадбанку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_15 , - карта ПриватБанку № НОМЕР_4 , - грошові кошти в сумі 136200 грн.; - системний блок, фірми SPIRE, чорного кольору; в якому знаходяться комплектуючі; - системний блок, чорного кольору, марки ASUS, в якому знаходяться комплектуючи.; - мобільний телефон марки Samsung S22 Plus, модель SM-S906E/DS, EMEI: НОМЕР_5 з сім картою оператора «Лайфселл» з номером НОМЕР_6 , та сім картою оператора «Київстар» з номером НОМЕР_7 та прозорий чохол.; - мобільний телефон марки XIAMI HYPER0S, ім'я пристрою: XIAMI 11TPRO, EMEI: НОМЕР_8 з сім картою мобільного оператора «Водафоне» з номером НОМЕР_9 .; - мобільний телефон марки Iphone 15 PRO MAX, email: НОМЕР_10 , чорного кольору з металевим чохлом та коробкою з під телефона з сім картою «Київстар» з номером НОМЕР_11 . Місцем зберігання арештованого майна визначити слідчий відділ Управління СБ України в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2. Не погодившись з ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 15.11.2024, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Апеляційні вимоги представник власника майна мотивує тим, що клопотання прокурора про арешт майна вже було повернуто прокурору для усунення недоліків ухвалою слідчого судді від 31.10.2024, проте, вказані слідчим суддею недоліки не були усунуті, а саме прокурором не зазначено документи, що підтверджують право власності на майно, або конкретні факти чи докази, що свідчать про розпорядження майном підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами. Клопотання прокурора дублює попереднє клопотання про арешт майна. Представник власника майна зазначає, що під час обшуку було вилучено майно, що не належить ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон марки Samsung S22 Plus належить неповнолітній ОСОБА_16 , телефон Iphone 15 PRO MAX належить дружині ОСОБА_17 , грошові кошти в сумі 1000 доларів США та 136200 гривень належать власникам багатоквартирного будинку, що були надані ОСОБА_8 для сплати за заміну лічильників у будинку. Прокурор безпідставно зазначив, що власником майна є ОСОБА_8 , також не надано доказів права власності по іншим вилученим під час обшуку речам. Заслухавши суддю-доповідача, власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. З матеріалів провадження вбачається, що на час звернення прокурора із клопотанням про арешт майна, слідчим відділом УСБУ в Харківській області за процесуального керівництва відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22024220000000173 від 08.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 114-1, частиною 1 статті 358 КК України. Мотивуючи клопотання про арешт майна, прокурор посилався на те, що вилучені предмети, речі та документи є носіями інформації та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. 30.10.2024 постановою слідчого вилучені у ОСОБА_8 предмети, речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. На підставі викладеного, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме позбавлення права на володіння, користування, відчуження, розпорядження зазначеним майном, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно є доказом кримінального правопорушення. Вирішуючи питання щодо арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання, як доказу у кримінальному провадженні. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з наступного. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Водночас закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Як встановлено під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на частину майна, вилученого у ОСОБА_8 під час проведеного 30.10.2024 обшуку, окрім банківських карток. Вирішуючи питання щодо необхідності накладення арешту на вилучені банківські картки, слідчий суддя не врахував, що пластикова картка банку є носієм інформації щодо наявності банківського рахунку особи, відкритому у конкретному банку та є платіжним засобом, який у випадку втрати чи знищення, можливо замінити на новий або користуватися мобільним додатком відповідної банківської установи. Підстав вважати, що вилучені за місцем мешкання ОСОБА_8 банківські картки мають значення для даного кримінального провадження чи зберегли на собі його сліди, є об'єктом протиправних дій, судом апеляційної інстанції не встановлено та прокурором не доведено. З огляду на викладене, такий вид забезпечення кримінального провадження, як арешт банківської картки, є недоцільним, прокурором не доведено, що вилучені банківські картки можливо використати як доказ у кримінальному провадженні. У зв'язку із наведеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню у відповідній частині. Щодо накладення арешту на інше вилучене у ОСОБА_8 майно, суд апеляційної інстанції вважає висновки слідчого судді небезпідставними з урахуванням обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024220000000173 від 08.02.2024, та які встановлюються на даний час. Прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано фотокопію протоколу огляду від 28.11.2024, відповідно до якого органом досудового розслідування проведено огляд майна, вилученого під час проведення обшуку у ОСОБА_8 , зокрема: системного блоку, в ході огляду якого виявлено військовий квиток, медичну документацію на ім'я ОСОБА_18 , світлини з тимчасовими посвідчення військовозобов'язаних, додаток Вайбер з листуванням з окремими особами, в переписці з якими, є світлини з документами інших осіб (військові квитки, довідки, паспорти, виписки з медичної картки). Як повідомив прокурор, особи, з якими здійснювалося листування, встановлені. Станом на 29.01.2025 ці особи були викликані на допит у якості свідків, вони в телефонному режимі пояснили, що є лікарями певних лікарень та познайомилися з ОСОБА_8 в ході його діяльності, як працівника військомату, ОСОБА_8 звертався до них з приводу виготовлення підробленої медичної документації. За результатами цих свідчень буде вирішене питання про повідомлення про підозру та направлення вилучених носіїв інформації на експертизу. 28.01.2025 ОСОБА_8 був запрошений до органу досудового розслідування в якості свідка для проведення допиту. Відповідно до протоколу, ОСОБА_8 відмовився від надання пояснень щодо поставлених питань. Представник власника майна в апеляційній скарзі заначив, що мобільні телефони марки Samsung S22 Plus належить неповнолітній ОСОБА_16 , а телефон Iphone 15 PRO MAX належить дружині ОСОБА_19 . Вирішуючи питання щодо необхідності накладення арешту на носії інформації, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до положень статті 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Разом з тим, з огляду на інформацію, повідомлену та надану прокурором у судовому засіданні, та встановлені на цей час органом досудового розслідування обставини, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на вилучені системні блоки та мобільні телефони, інформація на яких може мати значення у кримінальному провадженні. Щодо вилучених грошових коштів, колегія суддів приймає до уваги долучені представником власника майна фотокопії листування ОСОБА_8 в чаті ЖК Софія щодо необхідності встановлення приладів обліку та щодо збору коштів на ці потреби, роздруківку надходжень коштів ОСОБА_8 . Разом з тим, відповідно до наданих скріншотів частина надходжень коштів здійснена 24.12.2024, тобто вже після проведеного обшуку, який відбувся 30.10.2024, частина коштів ОСОБА_8 перераховувалася в серпні, жовтні 2024. Під час обшуку у ОСОБА_8 були вилучені готівкові кошти в сумі 1000 доларів та 136200 гривень. З урахуванням наданої представником власника майна вищенаведеної інформації неможливо достовірно встановити, що вилучені готівкові кошти є саме коштами мешканців будинку, які були зібрані для придбання приладів обліку, оскільки власником майна та його представником підтверджено факт здійснення збору коштів з мешканців будинку в різних сумах, однак не підтверджено факт зняття коштів з банківського рахунку та переведення їх у готівкову форму в тому обсязі, який було вилучено. Крім того, представником власника майна надано таблицю із зазначенням квартир та сум, які сплачені. У окремих графах таблиці навпроти нумерації квартир зазначено: «оплачено», «оплачено на карту». З наданої інформації не зрозуміло, яка конкретна сума була отримана ОСОБА_8 нарочно від власників квартир, яка частина суми вже була сплачена за виконання робіт, враховуючи, що відповідно до листування в чаті «ОСББ София» за виготовлення проекту необхідно було сплатити 15000 гривень. З урахуванням наведеного, накладення арешту на грошові кошти не є безпідставним, оскільки на даний час є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям речового доказу. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що власники квартир, які здавали кошти ОСОБА_8 не позбавлені можливості в порядку статті 174 КПК України звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту грошових коштів. Крім того, якщо відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, власник майна та його представник також можуть звернутись до слідчого судді в порядку статті 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна. Застосований захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, однак враховуючи встановлені обставини, доводи клопотання прокурора, накладення арешту на зазначене майно є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, а потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на частину вилученого майна, зазначеного слідчим суддею, окрім банківських карток, та обгрунтованість прийнятого рішення, підстав для скасування якого в цілому, за доводами апеляційної скарги, не вбачається.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2024 року в частині накладення арешту на карту Ощадбанку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_15 , карту ПриватБанку № НОМЕР_2 , карту Ощадбанку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_15 , карту ПриватБанку № НОМЕР_4 - скасувати і постановити в цій частині нову ухвалу.
В задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на карту Ощадбанку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_15 , карту ПриватБанку № НОМЕР_2 , карту Ощадбанку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_15 , карту ПриватБанку № НОМЕР_4 - відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: