Ухвала від 13.01.2025 по справі 638/18926/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/18926/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/432/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.5 ст.111-1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове Борівського району Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, який неповнолітніх дітей не має, не працює, наявність інвалідності заперечує, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, управлінням і розпорядженням майном підприємства на строк 10 років та з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з 17.07.2023 року.

Строк відбування покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, управлінням і розпорядженням майном підприємства обчислюється з моменту відбуття ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 термін попереднього ув'язнення з 17.07.2023 року до набрання вироком законної сили із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили.

Вирішено долю речових доказів та стягнуто з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С.Бокаріуса» Полтавське відділення № 3339 від 31.10.2023 в розмірі 23 181 гривня 06 коп.

Цим вироком встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Законом України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 визначено, що обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування, як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується, як акт агресії:

-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Порушуючи вказані норми президент РФ, а також інші представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України всупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, строк якого на теперішній час продовжено.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу та згідно ст. 1 цього ж кодексу перебувають під охороною держави.

Станом на 24.02.2022 ОСОБА_7 , згідно наказу № 55-ОК від 07.07.1994 займав посаду майстра лісу Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство».

Відповідно до Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 року, посада майстра лісу відноситься до посадових осіб державної лісової охорони. Згідно ст. 89 Лісового Кодексу України державна лісова охорона здійснює захист лісів на території України та має статус правоохоронного органу.

Таким чином, перебуваючи на займаній посаді, майстер лісу Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» ОСОБА_7 був службовою особою зі складу державної лісової охорони, а отже - працівником правоохоронного органу.

У період збройного конфлікту збройними силами країни агресора РФ в період часу з 26 лютого по березень 2022 року (більш точний час слідством не встановлений) та по 23.09.2022 було окуповано смт. Борова Ізюмського району Харківської області та наближені до нього населені пункти, що входять до території обслуговування Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство».

При цьому, ОСОБА_7 , у період часу з початку травня 2022 року (більш точна дата та час під час слідства не встановлені) по 23.09.2022, будучи громадянином України, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно та протиправно, добровільно зайняв посаду «мастера леса Боровского лесничества» незаконно створеного на базі та у приміщенні Борівського лісництва за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, 26, підрозділу «Боровское лесничество» незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», виконуючи на вказаній посаді організаційно-розпорядчі обов'язки, здійснюючи розподіл деревини серед населення, надаючи дозволи на рубку деревини, яка знаходилась на ділянках та складах Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» та перебувала на балансі підприємства.

На зазначений вирок суду першої інстанції прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченим ОСОБА_7 та захисником ОСОБА_8 подані апеляційні скарги.

До початку апеляційного розгляду прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги в порядку ч.1 ст.403 КПК України.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2024 року, перекваліфікувавши його дії з ч.5 ст.111-1 на ч.2 ст.111-1 КК України або призначивши новий розгляд в суді першої інстанції.

Крім того, обвинувачений просить скасувати додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки він мешкає в с.Калинове разом з цивільною дружиною та це майно є єдиним засобом для існування і виживання.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, обвинувачений вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому засіданні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він не займав посаду «майстра лісу», не виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, що підтверджується показаннями свідків у цій справі, що були допитані під час судового розгляду. Зазначає, що долучені до матеріалів кримінального провадження письмові докази не підтверджують його вини за пред'явленим обвинуваченням, а також судом безпідставно не взяті до уваги показання свідків сторони захисту та не надано критичної оцінки показанням свідків сторони обвинувачення, які є зацікавленими особами та оговорили його під час їх допиту в суді першої інстанції. При цьому, обвинувачений зазначає, що під час окупації він лише допомагав із заготовкою дров людям, які залишилися в селі. Вказує, що не врахування судом усіх цих обстави призвело до призначення йому занадто суворого покарання.

Обвинувачений також зазначає, що під час окупації, яка тривала майже 8 місяців, він доглядав за батьком та тіткою, які є особами похилого віку, потребують постійного догляду і допомоги. Виїхати було практично неможливо. Зазначає, що має проблеми зі здоров'єм, проживає разом із цивільною дружиною в їх будинку в селі Калинове, та єдиним джерелом доходу і засобом пересування є його транспортний засіб, а тому просив скасувати покарання у виді конфіскації майна.

Апелянт також зазначає, що не отримував заробітну плату, оскільки йому надавалася лише матеріальну грошову допомогу. Вказує, що ставив свої підписи в пустих бланках та листах, ходив у відпустку за станом здоров'я, не отримував заробітної плати, яка зазначена у відомостях, що надані прокурором. Зазначає, що судом та прокурором не взяті до уваги і не виконані вимоги Женевської конвенції, так як їх населений пункт знаходився під окупацією держави-агресора.

Захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2024 року щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування своїх апеляційних доводів захисник посилається на те, що висновки, що викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалений вирок щодо ОСОБА_7 є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, захисник зазначає, що свідки сторони обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 під час свого допиту в суді першої інстанції надали неправдиві показання, судом безпідставно не взяті до уваги показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Вказує, що жодний свідок сторони обвинувачення не зміг спростувати того, що ОСОБА_7 займався заготівлею дров для жителів Калинове без будь-якої вказівки виключно за власною ініціативою з наміром допомогти людям, так як іншої допомоги не було.

Захисник також зазначає про недопустимість платіжних відомостей № 2 від 01.09.2022 (в період з 01.05.2022 по 31.05.2022), № 2 від 01.09.2022 (в період з 01.06.2022 по 26.06.2022), 4 від 25.08.2022 в якості доказів, оскільки документи, які використовуються стороною обвинувачення в якості доказів в кримінальному провадженні № 62023170020001753 від 29.08.2023, були здобуті стороною обвинувачення в ході досудового розслідування іншого кримінального провадження, а саме: № 62023170020000605 від 19.08.2022.

Апелянт також вказує на те, що судом достовірно встановлено, що тимчасовий доступ здійснював слідчій ДБР ОСОБА_14 , який не є членом слідчої групи у кримінальному провадженню № 62023170020001250, що підтверджується постановою про визначення (зміну) групи слідчих від 14.12.2023, тобто слідчий діяв поза межами повноважень. Зазначає, що досліджені судом матеріали справи не містять доказів того, що на ноутбук HP RT1819ISE, який було вилучено під час огляду місця події від 05.01.2023, було накладено арешт.

Крім того, захисник зазначає, що судом встановлено, що ОСОБА_7 з лютого 2022 року по вересень 2022 року знаходився на окупованій території, тобто під владою окупаційної держави - російської федерації, громадянином якої він не є, а тому його дії підпадають під захист Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, оскільки він самостійно виконував роботи, які є необхідними для забезпечення належних умов житла у жителів селища Калинове - постачання дров, так як під час окупації будь-якого альтернативного джерела тепла у них не було.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які підтримала апеляційні скарги сторони захисту, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити без задоволення подані апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши оскаржуваний вирок, колегія суддів, вважає, що усі апеляційні скарги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Крім того згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.

При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч.5 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з використанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Надаючи оцінку апеляційним доводам обвинуваченого та його захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням, колегія суддів виходить із правової позиції, висловленій в постанові Верховного суду від 10.09.2020 року у справі № 555/2067/18.

Зокрема, колегія суддів виходить із того, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням, що у даному провадженні було дотримано.

Як вбачається з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з ОСОБА_7 , у період часу з початку травня 2022 року (більш точна дата та час під час слідства не встановлені) по 23.09.2022, будучи громадянином України, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно та протиправно, добровільно зайняв посаду «мастера леса Боровского лесничества» незаконно створеного на базі та у приміщенні Борівського лісництва за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, 26, підрозділу «Боровское лесничество» незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», виконуючи на вказаній посаді організаційно-розпорядчі обов'язки, здійснюючи розподіл деревини серед населення, надаючи дозволи на рубку деревини, яка знаходилась на ділянках та складах Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» та перебувала на балансі підприємства.

При цьому, фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК України, відповідно до статей 39 і 40 КК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг сторони захисту, встановила, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини та докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення згідно пред'явленого обвинувачення і обґрунтовано дійшов висновку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред'явленого обвинувачення, суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Зокрема, свідок ОСОБА_19 повідомив суду першої інстанції, що влітку 2022 року ОСОБА_7 приїхав до нього до дому у с. Гаврилівка, розказував, що працює лісничим, отримує заробітну платню 30 тисяч рублів на місяць, повідомив, що ОСОБА_19 дрова не отримає, так як у Куп'янському лісництві ФСБ виявили крадіжку дров. Також ОСОБА_7 сказав, що якщо свідок піде по дрова сам, то нова влада може за це сильно покарати, навіть розстріляти. Крім цього обвинувачений повідомив, що його син - ОСОБА_21 працює в «народній міліції» у с. Борова. При цій розмові також були присутні його дружина - ОСОБА_22 та цивільна дружина обвинуваченого - ОСОБА_23 . На думку свідка, ОСОБА_7 ніхто не примушував працювати на окупаційну владу, при зустрічі останній не був пригніченим, тілесних ушкоджень не мав. Окупаційна влада відносилась до ОСОБА_7 лояльно, він безперешкодно проїжджав блок-пости, хоча інші не могли їздити через пости на автомобілях, пив із ними горілку. ОСОБА_19 бачив, як до дому ОСОБА_7 приїжджав легковий автомобіль із позначкою «Z», після цього свідок зайшов та побачив залишки застілля. Обвинувачений приїжджав до свідка у с. Гаврилівка на автомбілі «Нива», потім він бачив ОСОБА_7 на мопеді. Місцеві мешканці з приводу дров зверталися до ОСОБА_7 , оскільки він був лісничим під час окупації та розподіляв деревину у с. Калинове та с. Гаврилівка. Стосовно фактів відмови ОСОБА_7 у заготівлі дров або отримання за це грошей, наявність у обвинуваченого підлеглих працівників під час окупації свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_18 пояснив під час свого допиту в суді першої інстанції, що кінці квітня - на початку травня 2022 року свідок побачив обвинуваченого, який їхав на мопеді, вони стали спілкуватися, свідок висловив претензії з приводу того, що ОСОБА_7 пішов на співпрацю з окупантами, на що обвинувачений став кричати, казати, що Україна йому не потрібна та вона йому нічого не дала. Приблизно у липні 2022 року ОСОБА_7 заїжджав до ОСОБА_18 на пасіку у с. Гаврилівка, казав яке гарне життя при Росії, вихвалявся тим, що вже двічі отримав в лісництві від Росії заробітну плату, всього отримав 60 тисяч російських рублів, пайок, невдовзі отримає посвідчення лісничого, вхожий у Борівську комендатуру, комендант гарний хлопець з Вінниці, казав, що їх у лісництві збирали представники ФСБ, потім вони ходили по пожежних смугах, шукали українських солдат, які ще не вийшли з окупованої території. Ці розмови також чув ОСОБА_24 . До ОСОБА_7 до дому приїжджали військові РФ, він їх приймав, влаштовував застілля, п'янку, обвинувачений вихвалявся, що це якесь керівництво. Обвинувачений їздив до с. Гороховатка до лісничого ОСОБА_25 , влаштовував там п'янку з російськими військовослужбовцями, роз'їжджав по селах, навіть п'яним за кермом, нікого не боявся, на блок-постах його не зупиняли, хоча у нетверезих водіїв під час окупації забирали транспортні засоби, отримував зарплату, купив генератор. Автомобілі марки «Нива» у всіх мешканців району позабирали, а у ОСОБА_7 - ні. На відміну від обвинуваченого, на блок-постах до свідка чеплялися, примушували віддавати продукти. Все це відбувалось з квітня по вересень 2022 року. Обвинуваченого не примушували працювати в лісництві, він пішов на співпрацю з окупантами добровільно, тілесних ушкоджень у нього свідок не бачив. Свідок звертався до ОСОБА_7 з приводу заготівлі дров під час окупації, так як той був лісничим, про що сам оголосив жителям села. Він відмовив, через те, що ОСОБА_18 не є мешканцем с. Калинове та повідомив, що якщо він піде у ліс, там буде розтяжка. Всі мешканці села зверталися до ОСОБА_7 з приводу дров, тільки таким чином можна було взяти дрова.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 пояснив, що при окупації Борівського району Харківської області ОСОБА_7 працював лісничим, він був єдиною особою у селі, хто розпоряджався деревиною, всі про це знали. У червні-липні 2022 року він та інші односельці зверталися до ОСОБА_7 , як до лісничого, з приводу заготівлі дров, останній повідомив, що узгодить це питання в комендатурі або в лісництві в с. Боровій та повідомить результат. Без дозволу ОСОБА_7 брати дрова було неможна. Через деякий час ОСОБА_7 повідомив, що можна заготовити по лафету дров на двір, що свідок й зробив. Дрова заготовлював без жодного документального оформлення, лише розписався в зошиті у ОСОБА_7 про безоплатне отримання дров. Стосовно примусу стосовно ОСОБА_7 з метою схилити його до роботи на окупаційну владу, свідку нічого не відомо, обвинувачений не був пригніченим, тілесних ушкоджень у нього ОСОБА_20 не бачив, у с. Калинове російські війська не стояли.

Свідок ОСОБА_10 надавав в суді першої інстанції показання про те, що під час окупації с. Калинове Борівського району Харківської області ОСОБА_7 співпрацював з окупаційною владою, був лісничим, отримував за це заробітну платню в російських рублях, купив собі генератор. Окупація с. Калинове відбувалася у період часу з 26.02.2022 по 08.09.2022. Він разом з ОСОБА_26 приїжджали до ОСОБА_7 влітку 2022 року, отримали від нього усний дозвіл на заготівлю дров для матері свідка та для ОСОБА_26 , обвинувачений показав їм, де можна пиляти дрова. Після цього, свідок та ОСОБА_26 взяли по причіпу дров - 6-8 куб.метра. Дрова використовували для пічного опалення, адже с. Калинове не газифіковане. Зверталися до ОСОБА_7 , так як люди казали, що він є лісничим Борівського лісництва при окупаційній владі та з приводу заготівлі дров необхідний його дозвіл. Для отримання такого дозволу до обвинуваченого, окрім свідка та ОСОБА_26 , також зверталися ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . Без дозволу ОСОБА_7 люди боялися ходити в ліс, адже всюди були окупанти. Після заготівлі дров, через 10-15 днів ОСОБА_10 бачив ОСОБА_7 у с. Калинове, останній приходив до матері свідка, щоб та розписалася в отриманні дров. ОСОБА_10 невідомо, щоб обвинуваченого примушували працювати при окупаційній владі. На запитання захисника свідок повідомив, що на досудовому слідстві його допитували у с. Калинове; про те, що ОСОБА_7 співпрацює з окупантами казали люди у селі, зокрема ОСОБА_26 . Також на запитання обвинуваченого свідок повідомив, що у 2002-2006 роках він обіймав посаду голови Підвисочанської сільської ради; у 2023 році до сільради надійшло 123 заяви на отримання дров, дрова надали тільки 28 особам, а іншим, в тому числі й батьку ОСОБА_7 , не видали, з причин, які від ОСОБА_30 не залежали, адже в його обов'язки не входили ці питання. Наголосив, що неприязних відносин з ОСОБА_7 не має, конфліктів з ним не було.

Свідок ОСОБА_9 пояснив в суді першої інстанції, що до 24.02.2022 він працював майстром лісу у Борівського лісництві разом з ОСОБА_7 26.02.2022 с. Підвисоке, у якому жив свідок, було окуповане ЗС РФ. Чув, що у березні-квітні 2022 відновилась робота Борівського лісництва. Приблизно у квітні 2022 ОСОБА_9 поїхав на мопеді у лісництво, так як мосту не було і окупанти в перший день окупації 26.02.2022 забрали у нього автомобіль. Поїхав, щоб забрати свою трудову книжку. В Борівському лісництві він зустрів ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , Вінника, там же були російські військовослужбовці. Вказані особи повідомили, що лісництво працює, вони заготовляють дрова, будуть отримувати заробітну платню. Приблизно через місяць свідок дізнався від людей, що ОСОБА_7 працює у лісництві, у с. Калинове складає списки на заготівлю дров. Зокрема про такі факти казала ОСОБА_33 , яка дізналася про це від Фартушної. Трудову книжку ОСОБА_9 так і не віддали, хоча він приїжджав в лісництво з цією метою 2-3 рази, у лісництві під час окупації свідок не працював, перебував на лікарняному із зламаною ногою та знятим скальпом після того, як його збив «КАМАЗ» за наказом коменданта окупаційної влади через те, що він із ним поскандалив. Навесні 2022 року ОСОБА_9 їхав на мопеді в с. Борова та на мосту зустрів ОСОБА_7 , який стояв на переправі також на мопеді, про роботу вони не спілкувалися. Про наявність фактів примушування до роботи йому нічого не відомо. ОСОБА_34 не газифіковане, будинки опалюються дровами, дрова заготовляє бригада за погодженням з лісництвом. На запитання сторони захисту повідомив, що він не знає, у зв'язку з чим його дані знаходилися у вилученому з комп'ютера списку працівників лісництва під час окупації, ніяких заяв він не писав, у лісництві не працював, гроші не отримував.

Свідок ОСОБА_15 повідомив суду першої інстанції, що до 24.02.2022 він та ОСОБА_7 працювали майстрами лісу у Борівському лісництві Куп'янського лісгоспу, в їх обов'язки входило збереження та охорона лісу. Після вторгнення окупаційних військ РФ свідок на роботу не ходив, були постійні обстріли. Після того, як Борівський район окупували, в кінці травня 2022 року до нього приїжджав ОСОБА_35 , який до окупації був майстром лісу, а після зайняв керівну посаду у лісництві, пропонував йти на роботу у лісництво на посаду майстра лісу, займатися заготівлею лісу для населення та військових ЗС РФ, казав, що у лісництві працюють ті ж самі люди, що й до окупації, обіцяв, що будуть платити заробітну платню російськими рублями щомісяця, для працевлаштування необхідно укласти трудовий договір. ОСОБА_15 відмовився від вказаної пропозиції через небажання співпрацювати з окупантами. При цьому, будь-який примус ОСОБА_35 до свідка не застосовував та ОСОБА_15 не відомо про факти застосування примусу до будь-кого, щоб схилити працювати у лісництві, негативних наслідків у зв'язку з відмовою співпрацювати з окупаційною владою для свідка не настало. Під час окупації з ОСОБА_7 вони не бачилися, з розмови з ОСОБА_36 , яка відбулась у кінці травня 2022 року, дізнався, що ОСОБА_7 працює в Борівському лісництві. Чим саме займався ОСОБА_37 у лісництві під час окупації, які документи оформляв, яким чином розподіляв деревину, свідку не відомо. На уточнюючі запитання пояснив, що до вторгнення російських військ дрова населенню видавалися за обліком, після надання паспортних даних, сплати грошових коштів на рахунок Куп'янського лісгоспу. Свідка допитували під час досудового слідства у січні 2023 року, допит проводив чоловік, прізвище не пам'ятає. Після допиту, ОСОБА_15 добровільно видав слідчому комп'ютер Борівського лісництва.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що у травні-червні 2022 року ОСОБА_7 на запрошення ОСОБА_31 пішов працювати в Борівському лісництві лісником на території с. Калинове Борівської громади Ізюмського району Харківської області. Ближче до осені жителі села стали заготовляти дрова для опалення, так як село не газифіковане. Самостійно в ліс ходити було неможна, мешканці села боялися заготовляти дрова без дозволу ОСОБА_7 . Запитували дозвіл у ОСОБА_7 , він казав, що він, як лісничий, буде узгоджувати це питання з комендантом, через деякий час дозволяв заготовити 1 причіп дров. Обвинувачений казав, що у разі необхідності заготовити більше дров, мешканцям села необхідно звертатися до коменданта с. Борова. Такі заяви обвинуваченого чули ОСОБА_11 , ОСОБА_13 . Обвинувачений навіть заборонив ОСОБА_17 заготовити дрова, через те, що вона раніше зробила це без його дозволу. В її родині заготівлею дров займався чоловік - ОСОБА_26 після отримання дозволу від обвинуваченого. У ОСОБА_7 був зошит, куди він записував дані людей, які брали дрова. До неї обвинувачений також приїжджав, щоб свідок розписалася в зошиті про отримання дров. Гроші за дрова ОСОБА_7 не просив. Чи були у ОСОБА_7 підлеглі працівники, свідку не відомо, але дозвіл щодо дров надавав лише обвинувачений. Вважає, що без погодження з представниками окупаційної влади ОСОБА_7 не міг би надавати такі дозволи. Серед мешканців села були розмови, що в лісництві повинні були платити заробітну платню близько 10 тисяч російських рублів. Під час окупації обвинувачений придбав генератор, електроенергія в селі була відсутня. ОСОБА_7 працювати на окупаційну владу ніхто не примушував, він міг відмовитися. Після деокупації ОСОБА_7 казав, що пішов працювати під дулом танка, але танків в селі не було, такі виправдовування обвинуваченого вважає неспроможними. Також повідомила, що син цивільної дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_21 під час окупації працював у «народній міліції» в с. Борова; далека родичка обвинуваченого - ОСОБА_38 під час окупації стала працювали в Борівському відділі освіти. Свідок бачила ОСОБА_7 під час окупації, він їздив на мопеді в с. Борова та по с. Калинове, хоча для виїзду за межі села необхідно було проходити блок-пости, перевіряли телефони. Свідок бачила ОСОБА_7 у с. Боровій, він їхав на мопеді. З травня-червня 2022 ОСОБА_7 почував себе добре, не виглядав пригніченим, будь-яких тілесних ушкоджень у нього свідок не бачила. Також повідомила, що у серпні 2022 її викликали на зустріч для обговорення питання працевлаштування в сфері освіти при окупаційній владі, але свідок не поїхала, так як це колабораціонізм. Після відмови ОСОБА_16 працювати, ніякий тиск на неї не чинився. На запитання захисника свідок повідомила, що під час досудового слідства її допитували слідчі ДБР на території с. Калинове на місцем її проживання.

Під час свого допиту в суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_7 співпрацював з окупаційною владою, через місяць-півтора після окупації Борівського району став працювати лісничим у с. Борова, отримував заробітну платню, про це їй стало відомо від мешканців села та співробітників СГ «Восток». Стосовно фізичного, психічного примусу з метою схилити ОСОБА_7 до співпраці, свідку нічого не відомо, стан обвинуваченого під час окупації не був пригніченим. Під час окупації лісничим у с. Калинове був тільки ОСОБА_7 , вона та інші мешканці села зверталися саме до нього з приводу дров, як до лісничого. Після заготівлі нею дров, приблизно через місяць обвинувачений приїхав до неї до дому та заборонив брати дрова, посилаючись на те, що керівництво нового лісництва не дозволяє, свідок розписалася в зошиті у ОСОБА_7 про те, що раніше заготовила дрова. Зазначила, що їй невідомо про те, щоб у ОСОБА_7 були підлеглі працівники, та факти отримання ним грошей за дрова від мешканців, погодження обвинуваченим дозволів на збір дров з представниками окупаційної влади. На запитання захисника свідок повідомила, що на досудовому слідстві її допитували на роботі у СГ «Восток» у с. Калинове.

Вищезазначені свідки у цьому кримінальному провадженні були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань і стороною захисту не надано будь-яких об'єктивних доказів, що свідки надавали завідомо неправдиві показання та мають особисту зацікавленість щодо розгляду цього кримінального провадження чи вони мають намір обмовити обвинуваченого.

При цьому, вищезазначені свідки при їх допиті в суді першої інстанції зазначили, що у них відсутні підстави для обмови обвинуваченого та у них відсутні неприязні відносини з останнім.

Будь-яких доказів про те, що свідки не могли пам'ятати події, які мали місце згідно формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинуваченим та його захисником суду апеляційної інстанції не надано, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів зазначені вище показання свідків.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.7, ч. 1 ст.26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб'єктами кримінального провадження своїх процесуальних прав в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Отже, сторона захисту у змагальному процесі не була позбавлена можливості також задавати свідкам питання, у тому числі з метою підтвердження версії щодо примусу ОСОБА_7 до працевлаштування у незаконно новоствореному органі або про те, що останній лише допомагав жителям села Калинове, яке знаходилось під окупацією, тобто для відстоювання своєї позиції стосовно невинуватості обвинуваченого.

Обвинуваченим та його захисником не надано суду доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість вищезазначених свідків у розгляді цього кримінального провадження, оскільки ці свідки ретельно допитувалися в ході судового розгляду в суді першої інстанції, вони надавали детальні показання щодо обставин, пов'язаних із вчиненим ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК України, попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому підстав вважати, що свідки мають намір оговорювати обвинуваченого немає.

Доводи сторони захисту щодо невірного викладення показань свідків та неповноти їх викладення у вироку не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно звукозаписів судових засідань, колегією суддів не встановлено істотної неповноти чи розбіжностей щодо повідомлених свідками суттєвих обставин з тими показаннями, які відображені в мотивувальній частині вироку.

Згідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, а тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що показання свідків, попереджених про кримінальну відповідальність і безпосередньо допитаних під час судового розгляду, є стабільними протягом усього розгляду і узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочині.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , оскільки вони містять суперечності між собою, зокрема в частині необхідності отримання мешканцями с. Калинове дозволу від ОСОБА_7 на заготівлю дров, використання ОСОБА_7 мопеду (мотоцикла) під час окупації, а також спростовуються показаннями інших свідків у кримінальному провадженні, письмовими доказами, висновками експертів, наведених в оскаржуваному вироку.

Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано, що свідки сторони захисту є близькими особами обвинуваченого, так зі свідком ОСОБА_41 . ОСОБА_7 перебуває у фактично шлюбних відносинах, свідок ОСОБА_12 є його кумою, свідок ОСОБА_42 є рідною сестрою обвинуваченого, зі свідком ОСОБА_11 . ОСОБА_7 перебуває у дружніх відносинах, зі свідком ОСОБА_13 перебувають у добрих відносинах та вона є «цивільною дружиною» його товариша ОСОБА_11 , а тому існують об'єктивні підстави стверджувати, що свідки сторони захисту мають заінтересованість в уникненні відповідальності за скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення або пом'якшення його становища, у зв'язку з чим надали в суді неконкретні, неповні, суперечливі показання.

Крім того, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку відомості, що містяться у:

- висновку експерта № 3339 ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С.Бокаріуса» Полтавське відділення за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 31.10.2023 із таблицями-розробками № 1, 2, згідно якого підписи від імені ОСОБА_7 (рос. « ОСОБА_43 ») у графах:

«9» ОСОБА_44 » в Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022 (за период с 01 мая 2022 по 31 мая 2022)»;

«9» ОСОБА_44 » в Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022 (за период с 01 июня 2022 по 26 июня 2022)»;

«12» ОСОБА_44 » в Платежная ведомость № 4 от 25.08.2022 (за период с 01 июля 2022 по 31 июля 2022)»;

виконані ОСОБА_7 (арк. 142-150 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- документі «Платежная ведомость № 4 от 25.08.2022 года на выплату денежных средств Купянское лесное хозяйство ВГА Купянского района Харьковской области за период с 01 июля 2022 до 31 июля 2022 в объеме триста пятьдесят две тысячи рублей 00 копеек», підписана бугалтером 2 категорії « ОСОБА_45 », головним бугалтером « ОСОБА_46 », затверджена «И.о. Главы ВГА Купянского района Харьковской области ОСОБА_47 », в графі 12 якої зазначені дані ПІБ « ОСОБА_44 », паспортні дані «Серия МК721626 выдан Боровским РОУМВД Украины в Харьковской области 27.07.1998г», місце проживання « АДРЕСА_1 », сума рублів 30 000,00, у стовпчику «Подпись в получении денег» міститься підпис, який згідно із висновком експерта № 3339 від 31.10.2023 належить ОСОБА_7 (арк. 153-157 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- документі «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022 года на выплату денежного вознаграждения Купянское лесное хозяйство ВГА Купянского района Харьковской области за период с 01 мая 2022 до 31 мая 2022 в объеме сто пять тысяч шестьсот десять рублей 00 копеек», підписана бугалтером 2 категорії « ОСОБА_45 », головним бугалтером « ОСОБА_46 », затверджена «И.о. Главы ВГА Купянского района Харьковской области ОСОБА_47 », в графі 9 якої зазначені дані ПІБ « ОСОБА_44 », паспортні дані «Серия МК721626 выдан Боровским РОУМВД Украины в Харьковской области 27.07.1998г», місце проживання « АДРЕСА_1 », сума рублів 12 620,00, у стовпчику «Подпись в получении денег» міститься підпис, який згідно із висновком експерта № 3339 від 31.10.2023 належить ОСОБА_7 (арк. 158-160 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- документі «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022 года на выплату денежного вознаграждения Купянское лесное хозяйство ВГА Купянского района Харьковской области за период с 01 июня 2022 до 26 июня 2022 в объеме восемьдесят пять тысяч четыреста девяносто четыре рубля 00 копеек», підписана бугалтером 2 категорії « ОСОБА_45 », головним бугалтером « ОСОБА_46 », затверджена «И.о. Главы ВГА Купянского района Харьковской области ОСОБА_47 », в графі 9 якої зазначені дані ПІБ « ОСОБА_44 », паспортні дані «Серия МК721626 выдан Боровским РОУМВД Украины в Харьковской области 27.07.1998г», місце проживання « АДРЕСА_1 », сума рублів 10 216,00, у стовпчику «Подпись в получении денег» міститься підпис, який згідно із висновком експерта № 3339 від 31.10.2023 належить ОСОБА_7 (арк. 161-164 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- списку майстрів лісу Борівського лісництва станом на 01.01.2014, ознайомлених з обов'язками майстра лісу по ДП Куп'янському лісгоспу, в якому зазначений ОСОБА_7 , міститься його підпис та на звороті аркушу викладено права майстру лісу, серед яких: перевірка в установленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами; складення протоколів та розгляд відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту та відтворення лісів; зупинка на території лісового фонду транспортних засобів та проведення огляду транспортних засобів, знарядь, добутих деревини та інших продуктів лісу; збереження, носіння і застосовування спеціальних засобів та зброї в порядку встановленому законодавством; надсилання у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які порушили лісове законодавство або законодавство у галузі мисливського господарства та полювання, до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності (арк. 165 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- протоколі обшуку від 17.07.2023, проведеного старшим слідчим 2 СВ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_48 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 з описом речей і документів, які були вилучені та додатком - відеозаписом вказаного обшуку. За результатами вказаної слідчої дії було виявлено та вилучено контрольна книга, зошити, блокноти, посвідчення працівника державної лісової охорони № 29 від 10.08.2012 на ім'я ОСОБА_7 ;

- копії протоколу обшуку від 23.09.2022 приміщення Куп'янського лісового господарства за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 37, проведеного ст.слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_49 із додатком - відеозаписом проведення слідчої дії. Під час даного обшуку виявлено та вилучено копії документів, чорнові записи щодо діяльності лісгоспу при окупаційній владі, жорсткі диски, флеш-накопичувачі (арк. 145-155 тому 2 матеріалів досудового слідства);

- копії протоколу огляду від 13.10.2022, проведеного ст.слідчим 2 СВ ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_50 , в якому зафіксовано огляд речей та документів, вилучених під час обшуку від 23.09.2022 приміщення Куп'янського лісового господарства за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. 1 Травня. Під час вказаної слідчої дії оглянуто, зокрема такі документи: «Платежная ведомость №2 от 01.09.2022 года» на 3 аркушах, «Платежная ведомость №2 от 01.09.2022 года» на 3 аркушах, «Платежная ведомость №4 от 25.08.2022 года» на 5 аркушах, «Штатное расписание Государственное предприятие «Купянское лесное хозяйство», вводится в действие с 01.06.2022…» на 3 арк., -«Учет рабочего времени по Боровскому лесничеству за июнь 2022 г.», підписане від імені «и.о. бухгалтера ОСОБА_51 », «и.о. лесничего ОСОБА_52 », «ст. инспектор ОСОБА_53 » від 30.06.2022, на 1 арк. (арк. 224- 243 тому 2 матеріалів досудового слідства);

- копії документа «Учет рабочего времени по Боровскому лесничеству за июнь 2022 г.», підписане від імені «и.о. бухгалтера ОСОБА_51 », «и.о. лесничего ОСОБА_52 », «ст. инспектор ОСОБА_53 » від 30.06.2022, в якому зазначено відомості про відпрацьований час « ОСОБА_54 » (арк. 244-247 тому 2 матеріалів досудового слідства);

- копії документа «Ведомость сотрудников Боровского лесничества ГП «Купянский лесхоз», де у графі 6 вказаний « ОСОБА_44 » (арк. 248 тому 2 матеріалів досудового слідства);

- копії документа «Штатное расписание Государственное предприятие «Купянское лесное хозяйство», вводится в действие с 01.06.2022», в якому міститься інформація про назви структурних підрозділів, посади, кількість штатних посад, посадовий оклад в рублях, фонд заробітної плати на місяць в рублях, в тому числі в «Боровском лесничестве», де передбачено 10 посад «мастера леса» із посадовим окладом на місяць 27 018 рублів (арк. 249-251 тому 2 матеріалів досудового слідства);

- копії документа «Платежная ведомость» від 25.08.2022, підписана бугалтером 2 категорії « ОСОБА_45 », головним бугалтером « ОСОБА_46 », в графі 11 якої зазначені дані ПІБ « ОСОБА_44 », паспортні дані «Серия МК721626 выдан Боровским РОУМВД Украины в Харьковской области 27.07.1998г», місце проживання « АДРЕСА_1 », сума рублів 28551,00, без підпису отримувача (арк. 153-157 тому 1 матеріалів досудового слідства);

- документі із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в графі 12 зазначений « ОСОБА_44 », посада «мастер леса»;

- документі без назви у виді таблиці зі списком працівників «ГП «Купянский лесхоз» с 1 июля 2022 года», в якому містяться наступні дані « ОСОБА_44 . Мастер леса Боровского лесничества. 27018,00». Автором цього документа вказаний «Главный бухгалтер ГП «Купянский лесхоз» ОСОБА_55 », підпис відсутній;

- документі із назвою «Штатное расписание государственного предприятия «Купянское лесное хозяйство» за май 2022 г., де у графі 48 міститься посада «Мастер леса Боровского лесничества». Автором цього документа вказаний «Главный бухгалтер ГП «Купянский лесхоз» ОСОБА_55 », підпис відсутній;

- документі із назвою «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области____2022 №___ «О создании Государственного предприятия «Лесное хозяйство Харьковской области». Автором документа вказаний «Глава Военно-гражданской администрации Харьковской области ОСОБА_56 ». В розпорядчій частині даного «указу» вказано: 1. «Создать Государственного предприятия «Лесное хозяйство Харьковской области», «Утвердить Положение об Государственном предприятии «Лесное хозяйство Харьковской области»;

- документі із назвою «Положение об Государственном предприятии «Лесное хозяйство Харьковской области» утверждено Указом Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области от «___» ____ 2022 г. № __». У вказаному Положенні містяться засади діяльності підприємства, у п. 4.4. зазначено, що у підпорядкуванні підприємства знаходиться, в тому числі «Купянское лесное хозяйство»;

- документі із назвою «Финансово-экономическое обоснование к проекту Указа Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области «О создании Государственного предприятия «Лесное хозяйство Харьковской области». В документі викладено основні напрямки діяльності, цілі, обсяги рубки лісів, заплановані доходи від реалізації лісопродукції підприємства в розмірі 1 489 000 000 руб, планування на забезпечення 1414 робочих місць із середньою заробітною платою 35 000 руб.;

- документі із назвою «Трудовой договор 27 июня 2022 года г. Купянск» між «Купянским лесхозом временное гражданской администрации в лице и.о. дериктора ОСОБА_57 », що діє на підставі «Приказа и.о. главы ВГА Купянского района Харьковской области от 27.06.2022 года № 221/лс» та « ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , выдан Боровским РОУМВД Украины в Харьковской области от 27.07.1998 года, проживающим: АДРЕСА_1 , именуемый в дальнейшем «Работник» . У п. 1.2. вказаного договору вказано «Работник принимается на работу в качестве и.о. мастера леса; п. 1.3 «Метом постоянной работы Работника является Купянский лесхоз ВГА Купянского района Харьковской области». Також цим договором визначено строк його дії, права та обов'язки сторін, передбачені Трудовим кодексом Російської федерації та іншим законодавством РФ, зокрема право працівника на своєчасну та у повному обсязі виплату заробітної плати (п. 3.1.4). Вказаний документ сторонами не підписаний, процесуальним джерелом його походження є протокол обшуку від 23.09.2022 приміщення Куп'янського лісового господарства за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, під час якого виявлено та вилучено документи в паперовому та електронному виді;

- документі із назвою «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области «Об утверждении Положения о государственном предприятии Лесхоз Харьковской области», за авторства «главы военно-гражданской администрации Харьковской области ОСОБА_59 »;

- документі із назвою «Положение о государственном предприятии Лесхоз Харьковской области», в якому визначено напрямки діяльності, завдання, функції, структура, організація роботи вказаного підприємства;

- документі із назвою «Финансово-экономическое обоснование к проекту Указа Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области «Об утверждении Положения о государственном предприятии Лесхоз Харьковской области». В документі викладено основні напрямки діяльності, цілі, обсяги рубки лісів, заплановані доходи від реалізації лісопродукції підприємства - 1 489 000 000 руб, планування на забезпечення 1414 робочих місць із середньою заробітною платою 35 000 руб., до складу підприємства входить «ГП Купянский лесхоз»;

- документі із назвою «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области «О создании Управления лесного хозяйства Харьковской области» за авторства т.з. глави вказаної адміністрації ОСОБА_60 . У розпорядчій частині вказаного указу зазначено про створення «Управления лесного хозяйства Харьковской области», затвердження «Положения об Управлении лесного хозяйства Харьковской области»;

- документі із назвою «Положение об Управлении лесного хозяйства Харьковской области», підписантом зазначено «главу ВГА Харьковской области ОСОБА_59 ». Даним положенням визначено загальні положення, основні функції та задачі, структура та організація роботи, права та обов'язки управління;

- документі із назвою «Финансово-экономическое обоснование к проекту Указа Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области «Об утверждении Положения об Управлении лесного хозяйства Харьковской области». В документі викладено основні напрямки діяльності, цілі, обсяги рубки лісів, заплановані доходи від реалізації лісопродукції підприємства 1 489 000 000 руб, планування на забезпечення 1414 робочих місць із середньою заробітною платою 35 000 руб.;

- документі із назвою «Финансово-экономическое обоснование к проекту Указа Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области «Об утверждении Положения о государственном предприятии Лесхоз Харьковской области Военно-гражданской администрации Харьковской области». В документі викладено основні напрямки діяльності, цілі, обсяги рубки лісів, планування на забезпечення 1414 робочих місць із середньою заробітною платою 35 000 руб., до складу підприємства входить «ГП Купянский лесхоз»;

- документі із назвою «Инструкция для проведения вступительного (первичного, повторного, внепланового и целевого) инструктажа по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и действий в чрезвычайных ситуациях для работников ГК ЛЕСХОЗ г. Купянск 2002 г.». В даному документі викладено загальні положення проведення інтруктажу, трудового законодавства, законодавства про охорону праці (законодавство РФ, конституція РФ, трудовий кодекс РФ), трудовий розпорядок, заходи по забезпеченню безпеки праці тощо. У розділі 2 вказаної інструкції зазначено, що трудові відносини виникають між робітником та роботодавцем на підставі трудового договора, який укладається між ними на підставі Трудового кодексу; трудовий договір - це угода між роботодавцем та робітником, відповідно до якого роботодавець зобов'язується надати робітнику роботу, своєчасно та у повному розмірі виплачувати робітнику заробітну плату, а робітник зобов'язується особисто виконувати визначену трудову функцію. У п. 2.3. містяться положення, згідно яких трудовий договір вступає в силу з дня підписання робітником та роботодавцем або з дня фактичного допущення робітника до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його представника;

- документі із назвою «Доверенность и.о. главы военно-гражданской администрации Купянского района» від 24.08.2022, яким так званий в.о. голови вказаної адміністрації « ОСОБА_61 » уповноважує «и.о. директора Купянского лесного хозяйства ОСОБА_57 » на отримання та виплату грошових коштів за липень 2022 року в розмірі 3 553 000 рублів працівникам «Купянского лесного хозяйства» згідно платіжних відомостей під особистий підпис від уповноважених органів Російської федерації;

- документі із назвою «Договор о полной индивидуальной материальной ответственности» від 22.08.2022, яким покладено повну матеріальну відповідальність за збереження грошових коштів на бугалтера 2 категорії «Купянского лесного хозяйства ОСОБА_62 »;

- документі із назвою «Штатное расписание» «Работников ГП «Купянский лесхоз» с 1 июля 2022 года», за авторства «главного бехгалтера ГП «Купянский лесхоз» ОСОБА_55 , затвердженням «И.о. Главы Временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_47 », в якому міститься інформація про найменування посад, фактичну кількість одиниць, посадовий оклад в рублях, фактичний фонд заробітної плати на місяць в рублях. В даному штатному розписі містяться також дані « ОСОБА_44 , мастер леса Боровского лесничества, 1 единица, должностной оклад 27 018,00 рублей»;

- документі із назвою «Служебная записка» від «главного бухгалтера ГП «Купянский лесхоз» до ««И.о. Главы Временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_63 », в якому зазначено, що тарифні ставки на вказаному підприємстві з 01.07.2022 перераховані, виходячи з мінімальної заробітної плати 15 800 рублів;

- копії постанови ст.слідчого другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_50 від 23.09.2022, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62022170020000605 від 19.08.2022, речі, які були вилучені під час проведення обшуку в Куп'янському лісовому господарстві, зокрема електронні носії інформації, документи, які стороною обвинувачення отримані шляхом тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 22.12.2022 (справа № 642/2005/22) та надані суду у якості доказів;

- висновку експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/117-22/14727-КТ від 03.11.2022, згідно якого на жорсткому диску марки «Hitachi» моделі «HCS5C1032CLA382» серійний номер SN: HV0PJTMH ємністю 320 Gb виявлено файли у явному та видаленому стані з розширеннями «.txt», «.doc», «.docx», «.rtf». «.pdf», «.xml», «.xl» «.xlsm», «.ods», «.csv», «.mxl», «.exe», «.cfu», «.dt», «.zip», які містять ключові слова «ГП КУПЯНСКОЕ ЛЕСНОЕ ХОЗЯЙСТВО», «заработная плата», «ведомость»;

- висновку експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/117-22/14729-КТ від 09.11.2022, згідно якого на жорсткому диску марки «TOSHIBA» моделі «DT01АСА100» серійний номер SN: 58G50N1NS ємністю 1 ТБ виявлено файли у явному та видаленому стані з розширеннями «.txt», «.doc», «.docx», «.rtf», «.pdf», «.xml», «.xls», «.xlsm», «.ods», «.csv», «.mxl», «.exe». «.cfu», «.dt», «.zip», які містять ключові слова «ГП КУПЯНСКОЕ ЛЕСНОЕ ХОЗЯЙСТВО», «заработная плата», «военно-гражданская администрация», «ведомость»;

- висновком експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/117-22/14726-КТ від 04.11.2022, згідно якого у пам'яті наданого на дослідження жорсткого диску марки «Samsung» моделі «HD502HJ» серійний номер SN: S20BJ9BZB00742 ємністю 500Gb виявлено файли у явному та видаленому стані з розширеннями «.txt». «.doc», «docx», «.rtf», «.pdf», «.xml», «.xls», «.xlsm», «.ods», «.csv», «.mxl», «.ехе», «.cfu», «.dt», «.zip», які містять ключові слова «временная гражданская администрация», ведомость», «выплата заработной платы», «список сотрудников»;

- висновку експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/117-22/14725-КТ від 03.11.2022, згідно якого на наданому на дослідження жорсткому диску S/N: «26P3N92BS XI3», у явному та видаленому стані, виявлено:

6 файлів з ключовою послідовністю «военно-гражданская администрация» (4 файли з розширенням «.doc» та 2 «.docs»);

10 файлів з ключовою послідовністю «временная гражданская администрация» (4 файли з розширенням «.doc», 3 «.хml» та 3 «.zip»);

177 файлів з ключовою послідовністю «ведомость» (1 файл з розширенням «.txt», 2 «.docs», 10 «.pdf», 1 «.xml», 138 «.xls» 24 «.ехе», та 3 «.zip»)$

71 файл з ключовою послідовністю «выплата заработной платы» (16 файлів з розширенням «.docs», 5 «.pdf», 21 «.xml», 8 «.xls» та 21 «.zip»);

- висновком експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/117-22/14728-КТ від 03.11.2022, згідно якого на жорсткому диску марки «Samsung» моделі «SP2504C» серійний номер SN: S09QJ1OL713092 ємністю 250Gb виявлено файли у явному та видаленому стані з розширеннями «.txt», «.doc», «.docx», «.rtf», «.pdf», «.xml», «.xls» «.xlsm», «.ods», «.csv», «.mxl», «.exe», «.cfu», «.dt», «.zip», які містять ключові слова «ГП КУПЯНСКОЕ ЛЕСНОЕ ХОЗЯЙСТВО», «заработная плата»;

- протоколі огляду від 05.12.2022, проведеним ст. слідчим другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_50 , під час якого оглянуто документи, виявлені та збережені на комп'ютерні диски судовим експертом за результатами вищевказаних комп'ютерно-технічних експертиз. Зокрема оглянуто документи, що надані стороною обвинувачення у якості доказів в даному кримінальному провадженны, а саме: «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области «О создании Государственного предприятия «Лесное хозяйство Харьковской области», «Положение об Государственном предприятии «Лесное хозяйство Харьковской области», «Финансово-экономическое обоснование к проекту Указа Главы Военно-гражданской администрации Харьковской области «О создании Государственного предприятия «Лесное хозяйство Харьковской области», «Штатное расписание Государственное предприятие «Купянское лесное хозяйство», «Штатное расписание» «Работников ГП «Купянский лесхоз», «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области «Об утверждении Положения о государственном предприятии Лесхоз Харьковской области», «Указ главы военно-гражданской администрации Харьковской области «О создании Управления лесного хозяйства Харьковской области», «Инструкция для проведения вступительного (первичного, повторного, внепланового и целевого) инструктажа по вопросам охраны труда, пожарной безопасности и действий в чрезвычайных ситуациях для работников ГК ЛЕСХОЗ г. Купянск 2002 г.», «Доверенность на ОСОБА_64 »;

- протоколі огляду місця події від 05.01.2023, проведеного прокурором ОСОБА_65 у приміщенні Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство», в ході якого виявлено та вилучено ноутбук марки HP RT18191SE;

- висновку експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/4761-КТ від 29.03.2023, згідно якого в пам'яті НЖМД 2.5" WD Scorpio Black WD3200BEKT 320GB SATA S/N: WXK1A60A7694, наданого на дослідження ноутбуку HP 620 Serial CNU0373ZVV виявлено в тому числі наступне: 251 файл, який відповідає критеріями пошуку за ключовим запитом «ГП «Купянское лесное хозяйство»; 3 файли, які відповідають критеріям пошуку за ключовим запитом «Боровское лесничество»; 43 файли, які відповідають критеріям пошуку за ключовим запитом «ведомость»;

- протоколі огляду від 01.08.2023, проведеним ст. слідчим другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_50 , під час якого оглянуто додаток до висновку експерта № СЕ-19/121-23/4761-КТ від 29.03.2023 - лазерного компакт-диску із написом СЕ 4761 КТ, а саме: «График дежурства Боровского лесничества на сентябрь 2022 года с 7.00 до 16.00», «Ведомость сотрудников на получение помощи», «График дежурства 2022 июнь», «Табель учета рабочего времени июль 2022 год», «Штат Боровского лесничества», «Действующий штат сотрудников Боровского лесничества», «Апарат Боровского лесничества за июль 2022 год»;

- документі із назвою «График дежурства Боровского лесничества на сентябрь 2022 года с 7.00 до 16.00», в графі 8 якого зазначений « ОСОБА_43 , должность - мастер»;

- документі із назвою «Ведомость сотрудников Боровского лесничества ГП «Купянский лесхоз», в графі 6 якого вказаний « ОСОБА_44 »;

- документі із назвою «График дежурства сотрудников Боровского лесничества на июль 2022г.», в графі 8 якого вказаний « ОСОБА_43 »;

- документі із назвою «Учет рабочего времени. Апарат Боровского лесничества за июль 2022 год», в графі 9 якого вказаний « ОСОБА_44 », відображено відпрацьований ним час - 168 годин;

- документі із назвою «Штат Боровского лесничества: Апарат», де зазначений « ОСОБА_44 »;

- документі із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якому під номером 6 вказаний « ОСОБА_66 »;

- протоколі огляду комп'ютерних даних, проведеним ст. слідчим другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_50 , в ході якого оглянуто веб-сайт під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням http://docs.cntd.ru/. Під час огляду веб-сайт виявлено документ «Тарифно-квалификационные характеристики должностей работников лесного хозяйства» від 17.11.1992, де зазначено посаду «мастер леса» та викладено його посадові обов'язки, серед яких «Возглавляет, закрепленный за ним лесохозяйственный участок в лесхозе, национальном парке, госзаповеднике. Организует работу лесников, контролирует выполнение ими своих обязанностей. Проверяет соблюдение лесозаготовителями и другими лесопользователями правил пожарной безопасности в лесах»;

- документі із назвою «Тарифно-квалификационные характеристики должностей работников лесного хозяйства» від 17.11.1992, в якому міститься вищевказана інформація;

Отже, з вищенаведених показань свідків сторони обвинувачення та долучених до справи доказів об'єктивно вбачається, що ОСОБА_7 добровільно зайняв посаду «мастера леса Боровского лесничества» в незаконно утвореному окупаційному владою органі, створеного на базі та у приміщенні Борівського лісництва за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, 26, підрозділу «Боровское лесничество» незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области»

Більш того, відомості цих доказів повністю узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , наданих ними в суді першої інстанції, про те, що ОСОБА_7 займав посаду майстра лісу, здійснював розподіл деревини серед населення, отримував заробітну плату від окупаційної влади, тобто займав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному створеному органі окупаційною владою.

Отже, судом першої інстанції вірно було встановлено в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.5 ст.111-5 КК України, а тому колегія суддів критично ставиться до апеляційних доводів сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого, а також щодо відсутності в його діях складу цього кримінального правопорушення.

При цьому, відсутність наказів про призначення ОСОБА_7 на посаду «мастера леса Боровского лесничества», його функціональних обов'язків, в даному конкретному випадку, не спростовує винуватість ОСОБА_7 , за наявності інших зібраних у справі доказів, в їх сукупності, та, враховуючи, що вказані відомості велись саме окупаційною владою та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Крім того,матеріали цього кримінального провадження не містять відомостей щодо наявності фізичного і психологічного тиску з боку представників держави-агресора та окупаційної влади, а також побоювання за своє життя та життя членів своєї родини. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після деокупації с. Калинове Харківської області жодних заяв щодо вчинення злочину щодо нього чи членів його родини від обвинуваченого не надходило, будь-яких доказів подання ним заяви відповідним органам щодо вчинення відносно нього злочинів з боку представників окупаційної влади також не надходило.

На думку колегії суддів, доказів, які б дійсно свідчили про вчинення відносно обвинуваченого дій, передбачених ст.ст.39-40 КК України, надано не було ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду.

Крім того, за змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.

Виходячи із законодавчих норм, обвинувачений та його захисник наділені можливістю активно реалізувати свої права, в тому числі, заявити клопотання про виклик в судове засідання експерта для його допиту з метою роз'яснення висновків та про проведення повторної експертизи за наявності обґрунтованих підстав.

Проте, колегія суддів зазначає, що стороною захисту не спростовані висновки почеркознавчої експертизи № 3339 від 31.10.2023 року про те, що в наданих на дослідження документах - «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022», «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022», «Платежная ведомость № 4 от 25.08.2022», стоїть підпис ОСОБА_7 .

Колегія суддів також не погоджується з апеляційними доводами захисника про необхідність визнання недопустимими доказами вищезазначені платіжні відомості з тієї підстави, що вони були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування в іншого кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР 19.08.2022 за № 62023170020000605, з наступних підстав.

Як вбачається з відомостей кримінального провадження, письмові докази у цій справі - «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022», «Платежная ведомость № 2 от 01.09.2022», «Платежная ведомость № 4 от 25.08.2022» були отриманні органом досудового у межах кримінального провадження № 62022170020001250, шляхом тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 22.12.2022 (справа № 642/2005/22) до матеріалів кримінального провадження № 62022170020000605 від 19.08.2022.

В подальшому постановою прокурора ОСОБА_6 від 29.08.2023 виділено із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020001250 від 14.12.2022 за ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України в окреме провадження матеріали за фактом колабораційної діяльності майстра лісу Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство» ОСОБА_7 , яке зареєстровано в ЄРДР під № 62023170020001753 від 29.08.2023.

Тобто, вказані докази, були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, з якого в подальшому були виділені матеріали кримінального провадження ОСОБА_7 , та ці слідчі дії були проведені на підставі ухвали слідчого судді про мимчасовий доступ.

При цьому, згідно з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 26.01.2021 року (справа №127/25394/18, провадження №51-2133км20) докази, пов'язані з вилученням предметів здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, з яким кримінальне провадження не об'єднувалось та не виділялось, унеможливлює подальше використання цих доказів в кримінальному провадженні та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Отже, посилання захисника на постанову Верховного Суду від 26 січня 2021 року, ухвалену у справі № 127/25394/18, то вказане посилання, на переконання колегії суддів, не є релевантним, оскільки матеріали кримінального провадження, якого стосується зазначена постанова, взагалі не містили процесуального документа, на підставі якого матеріали з одного провадження були долучені до іншого, а також в цьому рішенні суду чітко зазначено, що ця ситуація стосується кримінальних проваджень, які не об'єднувались та не виділялись.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та визнання базових доказів, які пов'язані з вилученням платіжних відомостей та були здобуті в результаті проведення слідчих дій у іншому кримінальному провадженні, недопустимими, як про це просить захисник.

Колегія суддів також не погоджується з апеляційними доводами захисника ОСОБА_8 про те, що тимчасовий доступ було проведено з грубими порушеннями вимог кримінального процесуального закону, через те, що таку слідчу дію здійснював слідчий ДБР ОСОБА_14 , який, на думку апелянта, не входив до слідчої групи у кримінальному провадженні № 62023170020001250, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що відсутність прізвища цього слідчого у постанові про визначення групи слідчих від 14.12.2023є технічною помилкою, що повністю спростовується відомостями витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62022170020000605 від 19.08.2022, інформація вкладки «Рух кримінального провадження» у кримінальних провадженнях № 62022170020001250, № 42023220000000175, відповідно до яких до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 62022170020001250 входить слідчий ОСОБА_14 з 14.12.2022 (арк. 109-115, том 1 матеріалів судової справи). При цьому, тимчасовий доступ до речей і документів слідчим ОСОБА_14 проведено 16.01.2023.

Доводи захисника про недопустимість в якості доказу ноутбук марки HP RT18191SE, що вилучений під час огляду місця події від 05.01.2023, проведеного прокурором ОСОБА_65 у приміщенні Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство», та усі похідні від нього докази, з урахуванням доктрини «плоди отруйного дерева», з тієї підстави, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого вищезазначеного ноутбуку, належить зазначити наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування під час огляду місця події від 05.01.2023, проведеного прокурором ОСОБА_65 у приміщенні Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство», було виявлено та вилучено ноутбук марки HP RT18191SE.

Згідно висновку експерта відділу комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/4761-КТ від 29.03.2023, в пам'яті НЖМД 2.5" WD Scorpio Black WD3200BEKT 320GB SATA S/N: WXK1A60A7694, наданого на дослідження ноутбуку HP 620 Serial CNU0373ZVV виявлено в тому числі наступне: 251 файл, який відповідає критеріями пошуку за ключовим запитом «ГП «Купянское лесное хозяйство»; 3 файли, які відповідають критеріям пошуку за ключовим запитом «Боровское лесничество»; 43 файли, які відповідають критеріям пошуку за ключовим запитом «ведомость».

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, що містяться в його постанові від 25.01.2022 року у справі №127/14139/16-к (провадження № 51-4343км21), з яких вбачається, що суттєве значення для висновку про дотримання положень КПК України має те, що у цьому кримінальному провадженні мобільний телефон був добровільно ціллю статей 170, 171 КПК України - є забезпечення прав власника чи законного володільця майна від втручання сторонніх осіб у здійснення ними повноважень власника чи володільця такого майна. Тобто вони покликані захистити інтереси власника чи законного володільця.

Застосовувати ці положення КПК всупереч інтересам законного власника чи володільця майна, які не вважають свої права порушеними, вочевидь не можна.

При цьому, з матеріалів цього кримінального провадження не вбачається, що власник ноутбуку марки HP RT18191SE, що був вилучений під час огляду приміщення Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство», звертався до слідчого судді чи суду на дії слідчого прокурора ОСОБА_65 під час проведення огляду місця події від 05.01.2023.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи таки порушення вимог кримінального процесуального закону з боку органу досудового розслідування, захисником не наведено жодного аргументу, які саме права і свободи ОСОБА_7 були порушені у цій конкретній процесуальній ситуації.

При цьому, колегією суддів враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відображеної у мотивувальній частині постанови від 31.08.2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22), відповідно до якої, невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

Разом з тим, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про необґрунтованість формального підходу у перевірці порушень процесуального закону, оскільки такий підхід за своєю правовою природою призводить до порушення позитивних зобов'язань держави щодо статей 3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки саме на державу покладається обов'язок здійснювати правосуддя, тоді як неналежна діяльність у цьому напрямку свідчить про недоліки процесуальної реакції національних органів влади щодо повідомлення потерпілої сторони про злочинні дії.

Отже, вирішуючи питання про допустимість результатів огляду місця події від 05.01.2023 року та, як наслідок, отриманого речового доказу - ноутбуку марки HP RT18191SE, а також похідних доказів від нього, колегія суддів дійшла висновку, що сама по собі відсутність у матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді про накладення арешту на вказане майно, на підставі якого сформовані висновки експерта, у цьому конкретному випадку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не зумовлює визнання цих доказів недопустимими.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження в діях складу кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК України, належить також врахувати, що об'єктивного аналізу представлених доказів, що містяться в матеріалах справи слідує, що діяльність ОСОБА_7 під час його роботи на посаді майстра лісу у незаконному органі влади була регламентована «Тарифно-квалификационными характеристиками должностей работников лесного хозяйства» від 17.11.1992, затвердженими головою комітету по лісу Мінекології Росії, погодженими заступником Міністра праці РФ, згідно із якими майстер лісу очолює закріплену за ним лісогосподарську ділянку в лісгоспі, організовує роботу лісників, контролює виконання ними своїх обов'язків, перевіряє дотримання лісозаготівельників та інших лісокористувачів правил пожежної безпеки в лісах.

При цьому, з відомостей доказів та показань свідків у цій справі вбачається, що ОСОБА_7 укладав трудовий договір від 27.06.2022 з окупаційною владою, виконував покладені на нього обов'язки на посаді майстра лісу, здійснюючи розподіл деревини серед населення, надаючи дозволи на рубку деревини, що в свою чергу свідчить про те, що він добровільно виконував організаційно-розпорядчі функції.

Слід зазначити, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

З огляду на вищенаведене, доводи сторони захисту щодо недоведеності виконання обвинуваченим організаційно-розпорядчих обов'язків є неприйнятними.

Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_7 виконував усі свої дії внаслідок окупації смт. Борова Харківської області та вони повинні враховуватися з вимогами положень Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція), колегія суддів, з огляду на викладене, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_67 добровільно, без будь-якого примусу зайняв посаду «мастера леса Боровского лесничества» незаконно створеного на базі незаконно створеного органу виконавчої влади «ГП «Купянское лесное хозяйство» Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области», за виконувану роботу отримував грошові кошти від окупаційної влади, а допитані в судовому засіданні свідки про факти застосування до обвинуваченого будь-якого фізичного чи психічного насильства, тиску, примусу не повідомили, тілесних ушкоджень, пригніченого стану у нього не бачили, у звязку з чим дія вищевказаних положень Конвенції на ОСОБА_7 не може бути розповсюджена.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обґрунтованого висновку, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 111-1 КК України, оскільки у вироку суду першої інстанції в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.

В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце та спосіб вчинення злочину.

Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.5 ст.111-1 КК України на ч.2 ст.111-1 КК України, а також виправдання за пред'явленим обвинуваченням, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах сторони захисту.

Під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції стороною захисту не надано будь-яких належних доказів на підтвердження їх версії щодо застосовування до ОСОБА_7 заходів фізичного та/або психічного примусу у період окупації, внаслідок чого останній виконував покладені окупаційною владою організаційно-розпорядчі функції.

Тобто, апеляційні доводи захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях останнього складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, а тому, на переконання колегії суддів, така позиція апелянтів пов'язана з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданих апеляційних скарг.

Отже, версія та доводи сторони захисту про незгоду з оскаржуваним вироком в частині визнанням ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, суперечливість та відсутність достовірних доказів на підтвердження вини обвинуваченого у інкримінованому їй злочині мають суто суб'єктивний і безпідставний характер, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції об'єктивно встановлено, що ОСОБА_7 мав фізичну можливість не працювати у незаконному органі окупаційної влади, але використовував займану посаду в своїх цілях.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, як встановлено під час судового розгляду в суді першої безпосередньо з показань вищезазначених свідків та при апеляційному перегляді оскаржуваного вироку, обвинувачений ОСОБА_7 мав можливість вільно пересуватися, що не було повною мірою доступно для інших мешканців, їздив на роботу, приймав участь діяльності населення с. Калинове у заготівлі дров та встановлював обмеження щодо їх отримання, приймаючи рішення самостійно.

Колегія суддів також бере до уваги, що свідок ОСОБА_15 , який до окупації працював майстрами лісу у Борівському лісництві Куп'янського лісгоспу разом із ОСОБА_7 , пояснив в суді першої інстанції, що під час окупації с. Калинове його не примушували працювати в подальшому на займаній посаді. При цьому, він чув, що після окупації ОСОБА_7 працює в Борівському лісництві при окупаційній владі.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що як свідок ОСОБА_15 , так і інші свідки сторони захисту, а також сторони обвинувачення, повідомили в суді першої інстанції про те, що вони особисто не бачили зі сторони військових та інших представників окупаційної влади, що ОСОБА_7 змушували будь-яким чином виконувати обов'язки майстру лісу.

Крім того, обвинуваченим та його захисниками не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів, які могли підтвердити версію сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не міг виїхати з с. Калинове.

Таким чином, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

При цьому, відсутність наказів про призначення ОСОБА_7 на посаду «мастера леса Боровского лесничества», з урахуванням наявності інших зібраних у справі доказів, в їх сукупності, враховуючи, що вказані відомості велись саме окупаційною владою та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, на переконання колегії суддів, в даному конкретному випадку, не спростовує висновки суду першої інстанції щодо винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК України, що наведені в оскаржуваному обвинувальному вирок.

Щодо інших доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 про незаконність оскарженого вироку колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Колегія суддів розцінює не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, як обраний засіб захисту від пред'явленого обвинувачення і бажання уникнути відповідальності за скоєне.

Належить також зазначити, що ч.2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена «поза розумним сумнівом». Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Кожен доказ має підтверджувати певну обставину, яка має значення для конкретного кримінального провадження, і лише сукупність усіх доказів, оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, у своєму взаємозв'язку доводять винуватість чи невинуватість особи. Тобто, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.

У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Судом першої інстанції також повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини його вчинення, характер дій обвинуваченої, обстановку та спосіб вчинення злочину, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, а також відомості про особу обвинуваченого.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 покарання суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме.

Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину проти національної безпеки України, та відомості про особу обвинуваченого, якиймає середню технічну освіту, неодружений, неповнолітніх дітей не має, з 1994 року працював у Борівському лісництві, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за абмулаторною допомогою до лікаря-психіатра не звертався та на обліку не перебуває, страждає на хронічні захворювання нирок, хребра (грижі, протрузії, остеохондроз), має батька ОСОБА_68 , 1945 р.н., у якого діагностовано ряд хронічних захворювань, раніше не судимий.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через надмірну його суворість не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.

Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що призначення винній особі певного виду та розміру покарання є виключно дискреційним повноваженням суду.

За таких обставин, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримані його захисником під час апеляційного розгляду, про необґрунтовану суворість призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців, а також додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, управлінням і розпорядженням майном підприємства на строк 10 років та з конфіскації майна, на думку колегії суддів, - є безпідставними, оскільки судом першої інстанції належно враховані фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання, якими належним чином обґрунтовані вид та розмір призначеного покарання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції призначив обвинуваченому, який раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, але вчинив тяжкий злочин проти національної безпеки України, покарання в майже в мінімальних межах санкцій ч.5 ст. 111-1 КК України, що повністю відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігання скоєння ним, а також іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Колегією суддів також враховується, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 займав посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та отримував оплату такої праці. Тобто, у його діях присутній корисний мотив, що є підставою для застосування до ОСОБА_7 додаткового, передбаченого санкцією статті, покарання у вигляді конфіскації належного обвинуваченому майна.

Разом з цим, належить роз'яснити обвинуваченому, що положення ст.59 КК України визначають, що перелік майна, яке не підлягає конфіскації, визначається законом України. Тобто, законодавець у даному випадку відсилає до спеціального закону, тобто, у даному випадку, до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII. Додаток до зазначеного Закону наводить перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення, зокрема, на належне на праві власності майно, необхідне для особи, членів його сім'ї, які перебувають на його утриманні. При цьому, утриманці, які не мають власного житла та зареєстровані в будинку, який належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_7 , не можуть бути примусово виселені з нього.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці цього кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді :