Справа № 553/4521/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/469/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
27 січня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 , -
Вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2024 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня, одружений, не працює, раніше судимий: вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт; вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2022 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2022 року у виді 6 місяців обмеження волі, що згідно до ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 3 місяцям позбавлення волі, і остаточно визначено ОСОБА_8 8 років 3 місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишений у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обчислюється з 04 липня 2022 року.
Як встановив суд, 04.07.2022 приблизно о 18:20 год., більш точний час встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_8 , який перебував в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту з його батьком ОСОБА_10 , що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10 . Після чого для реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність свого діяння, бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_8 взяв до рук зі столу на кухні вищезазначеного будинку ніж, та тримаючи його в своїй правій руці, наніс ним ОСОБА_10 два удари, чим спричинив останньому 2 (два) проникаючих поранення живота, а саме: рана № 1 бере свій початок з ушкодження розташованого на грудній клітині зліва на відстані два см від краю реберної дуги та на відстані 5 см вліво від умовно-середньої лінії, та ушкоджує м'які тканини за ходом ранового каналу, хрящову частину сьомого ребра, плевру, наскрізь ушкоджує край третього сегменту печінки, край нижнього полюсу селезінки та шлунок по малій кривизні у пілоричному відділі, далі ушкоджує серозну капсулу зачеревного простору справа, де у жировій клітковині правої нирки закінчується, при цьому напрямок ранового каналу орієнтований спереду-назад, зліво-направо та декілька зверху-донизу, рана № 2 бере свій початок з ушкодження розташованого на передній черевній стінці по умовно-середньої лінії на відстані 14 см від мечоподібного відростку із ушкодженням підшкірно-жирової клітковини та м'язів передньої черевної стінки за ходом ранового каналу та закінчується у черевній порожнині, при цьому напрямок ранового каналу орієнтований спереду-назад, зліво-направо та декілька знизу-доверху, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя та втрати органа, в результаті яких останній помер. Смерть постраждалого ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:05 год. в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР унаслідок двох проникаючих колото-різаних поранень живота із ушкодженнями печінки, селезінки, шлунку, що призвело до масивної зовнішньої та внутрішньої крововтрати, і ускладнилися декомпенсованим геморагічним шоком. Між отриманням колото-різаних поранень та настанням смерті постраждалого ОСОБА_10 є прямий причинний зв'язок.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 8 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2022 року, а також за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року, призначити остаточне покарання у виді 8 років 3 місяців 18 днів позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання залишив поза увагою вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2021 року, у зв'язку з чим не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Обвинувачений ОСОБА_10 подав на апеляційну скаргу заперечення, в яких просить вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, думку обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, аналіз яких даний у вироку.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 ніким не оскаржені, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці судом апеляційної інстанції не підлягають, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про неправильне застосування судом вимог закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У частині 1 ст. 71 КК України зазначено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми, як уже було зазначено, є імперативними, тобто обов'язковими для застосування.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
Згідно з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18), якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
Цих вимог закону судом першої інстанції було дотримано не в повному обсязі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджено вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року за ч.2 ст.125 КК України до 150 годин громадських робіт, а також вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2022 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у цьому кримінальному провадженні, вбачається, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, - 04 липня 2022 року, тобто у період невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року, так і у період відбуття покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2022 року.
Судом першої інстанції вірно визначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України.
Разом з цим, суд першої інстанції при призначенні остаточного покарання не врахував вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, та, відповідно п.4 ч.1 ст.409, ч.1 ст.413 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.
Пунктом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів, відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, одружений, має неповнолітнього сина.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.66 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, колегія суддів визнає рецидив злочинів.
Колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, наведені вище дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання, і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції закону.
Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та, у відповідності до ст. 65 КК України, достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно листа заступника начальника Основ'янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області №ЕП-7026/24-Вх від 10 грудня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_8 не відбув призначене йому покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року у виді 150 годин громадських робіт у повному обсязі, відпрацював згідно повідомлення з ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про облік робочого часу за червень та липень 2022 року - 54 години.
Враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, в період невідбутого покарання за попередніми вироками, колегія суддів, вважає необхідним призначити остаточне покарання ОСОБА_8 , із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року та вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 04 лютого 2022 року, але в іншому розмірі, ніж це зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, у зв'язку з чим вона підлягає частковому задоволенню.
Будь-яких законних підстав для пом'якшення ОСОБА_8 покарання, в тому числі призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено, оскільки матеріали цього кримінального провадження не містять пом'якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок районного суду в частині призначення покарання скасуванню з ухваленням нового вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Поряд з цим належить врахувати, що відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2022 року у виді 6 місяців обмеження волі, що згідно ч.1 ст.72 КК України, відповідає 3 місяцям позбавлення волі, а також повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 грудня 2021 року у виді 96 годин громадських робіт, перевівши їх на підставі п.1 ч.1 ст.72 КК України у 12 днів позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 (восьми) років 3 (трьох) місяців 12 (дванадцять) днів.
В решті вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді: