Справа №638/4442/24 Головуючий І інстанції - Щепіхіна В.В.
Провадження № 33/818/44/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
22 січня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соснової А.Є.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Зарубіна Є.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 27.02.2024 року о 12 год. 35 хв. в м. Харкові біля будинку 343 по вулиці Клочківська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідніть обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей. Від огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що судом не було належним чином повідомлено його про судове засідання, оскільки судова повістка була направлена на адресу АДРЕСА_1 , за якою він ніколи не проживав, оскільки проживає за адресою АДРЕСА_1 . Про оскаржувану постанову судді дізнався у червні 2024 року, коли його було зупинено працівниками поліції та повідомлено про те, що відносно нього винесено постанову про штраф та позбавлення його права керування транспортними засобами. Після чого він звернувся до суду та отримавши 05.07.2024 року копію постанови, протягом 10 днів подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що 27.02.2024 року його було зупинено працівниками поліції та під час перевірки документів поліцейський повідомив, що у нього червоні очі і він підозрює, що це свідчить про ознаки сп'яніння. Він повідомив поліцейського, що за станом здоров'я у нього постійний великий тиск і постійно червоні очі та на прохання поліцейського надав письмові пояснення про те, що не вживав алкогольні або наркотичні засоби та після цього йому дозволили рух далі. Йому не було відомо про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказує, що судом було порушено його право на участь в судовому засіданні та судом не були з'ясовані всі обставини справи.
Мотиви суду
Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи ОСОБА_1 про неповне з'ясування суддею першої інстанції обставин справи у зв'язку із розглядом матеріалів без його участі, неналежне його повідомлення про судові засідання, апеляційний суд вважає неспроможними, з огляду на таке.
Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції шляхом направлення судової повістки на адресу, вказану у протоколі про адміністративне правопорушення, та яка була безпосередньо вказана ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене вбачається, що судом першої інстанції вживались всі можливі заходи з метою сповіщення ОСОБА_1 про призначене судове засідання, за поштовою адресою, яка особисто була повідомлена останнім.
З врахуванням вищевикладеного, доводи апелянта про порушення судом права на участь у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки останній розумів, що його виклик до суду буде здійснюватися саме за даними, які він вказав при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення та зобов'язаний був перевірити достовірність зазначення адреси проживання зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений 27.02.2024 року, а судом справа розглянута 15.04.2024 року, тобто більше ніж через два місяці. Однак, достовірно знаючи, що в суді першої інстанції відносно нього знаходяться матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 27.02.2024 року, ОСОБА_1 на протязі більше двох місяців до суду не звертався, про розгляд справи відносно нього не цікавився, ніяких клопотань, особистих доводів чи письмових пояснень на спростування обставин правопорушення та складеного відносно нього протоколу суду не надав.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Про права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 було роз'яснено працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що права ОСОБА_1 були відновлені під час розгляду його апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, 27.02.2024 року о 12 год. 35 хв. в м. Харкові біля будинку 343 по вулиці Клочківська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 316, держаний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідніть обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей. Від огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 901433 від 27.02.2024 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.02.2024 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння;
- письмовими поясненнями, написаними власноручно ОСОБА_1 від 27.02.2024 року, відповідно до яких він пояснив, що звинувачення поліцейських є безпідставними, оскільки у нього дружина інвалід 1 групи, яка потребує догляду. Керував транспортним засобом, був тверезий, жодних ліків не приймав. Від отримання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився, оскільки не має часу очікувати.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовує обставин самого факту керування автомобілем та його зупинення, а також відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що виявлені у нього ознаки не відповідали дійсності, та могли бути наслідком великого тиску, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, є його виключними дискреційними повноваженнями в даній правовій ситуації.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він може перебувати в стані наркотичного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР запропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння. На що останній категорично відмовився. Також, поліцейським було роз'яснено, що нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши відеозапис, проаналізувавши всі обставини проведення огляду, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що поведінка ОСОБА_1 на відеозапису вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак не здійснював активні, свідомі та вольові дії, для того, щоб пройти такий огляд та проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для проходження відповідного огляду.
За вказаних обставин, апеляційний відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Доводи апелянта про те, що йому не було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення спростовуються відомостями відеозапису, долученого до матеріалів справи, а саме після того як ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився, йому було повідомлено, що у зв'язку з цим щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та запропоновано надати письмові пояснення. В подальшому ОСОБА_1 під час написання пояснень до протоколу зазначив, що він відмовляється від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зміст відеозапису, долученого до матеріалів справи є логічним, послідовним, а тому апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис поліцейського обґрунтовано прийнятий як належний та допустимий доказ
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик