28 січня 2025 року
м. Харків
справа № 646/3825/24
провадження № 22-ц/818/808/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Смелянець К.І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Основ'янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
стягувач- Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дії державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними та скасування рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «приват Банк» на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2024 року, у складі судді Білінської О.В.,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірним рішення державного виконавця Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва Ігоря Романовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 13.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66750947; скасувати постанову державного виконавця Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва Ігоря Романовича від 13.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66750947.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2024 року скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірним рішення державного виконавця Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва І.Р. від 13.09.2021 року щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66750947 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва І.Р. про відкриття виконавчого провадження № 66750947 від 13.09.2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-2371/11, виданого 31.05.2012 року Червонозаводським районним судом міста Харкова.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні скарги відмовити.
Посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було належно повідомлено стягувача про розгляд справи, також вказує, що на підставі вищевикладеного Банк не мав можливості надати суду докази на підтвердження безпідставності твердження скаржника щодо порушення строків на звернення з виконавчим листом до виконання.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені протягом строку визначеного чинним законодавством України на час пред'явлення виконавчого документу. Відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відомості щодо звернення стягувача до суду із відповідною заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні. Так само відсутні відомості щодо надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення, що могло б бути підставою переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, у державного виконавця не було підстав для відкриття вказаного виконавчого провадження 13.09.2021 року, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа № 2-2371/11, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 31.05.2012 року, пропущений. Дії державного виконавця у такому випадку повинні були відповідати вимогам п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав необхідним задовольнити скаргу, визнати неправомірним рішення державного виконавця Корнєва І.Р. щодо відкриття ним 13.09.2021 року виконавчого провадження № 66750947 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2371/11, виданого 31.05.2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що 20.02.2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у справі № 2-2371/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 64562,64 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 645,63 грн, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Про розгляд цивільної справи судом та ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 відомо не було до початку березня 2024 року, тобто до накладення арешту на його банківський рахунок. 21.03.2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримав копію заочного рішення суду від 20.02.2012 року. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 66750947, 01.04.2024 року представнику ОСОБА_1 - Балаклицькому В.В. стало відомо про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2021 року, на підстави виконавчого листа, виданого 31.05.2012 року. Вважав, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Просив визнати дії виконавця незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.02.2012 року у справі № 2-2371/2012, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 64562,64 грн та судові витрати у розмірі 645,63 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Рішення набрало законної сили 30.05.2012 року.
Виконавчий лист видано 31.05.2012 року.
З копії матеріалів виконавчого провадження № 66750947 надісланих Основ*янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.08.2024 року вбачається, що даний виконавчий лист вже було пред'явлено до виконання та на підставі ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу у зв'язку із неможливістю виконання 26.06.2015 року.
Вдруге виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DN81АR03110006 від 03.09.2007 року в розмірі 64562,64 грн, вересні 2021 року було пред'явлено стягувачем до Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою державного виконавця Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва І.Р. від 13.09.2021 року відкрито виконавче провадження № 66750947 з виконання виконавчого листа № 2-2371/11, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 31.05.2012 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Частиною 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» (на час ухвалення судового рішення та видачі виконавчого листа) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені протягом одного року.
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
З копії виконавчого листа та відмітки державного виконавця від 26.06.2015 року вбачається, що вказаний виконавчий лист повертався стягувачу:
на підставі п.4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, згідно якого, стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону № 606-XIV.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону № 606-XIV (в редакції станом на час повернення виконавого листа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом одного року.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п'ята статті 12 Закону 1404-VIII).
Аналогічні положення були передбачені у частині третій статті 23 Закону № 606-XIV.
Із системного аналізу указаних норм чинного Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 910/18165/13, постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 804/2721/15, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі № 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року в справі № 336/1023/20.
Ураховуючи, що виконавчий лист № 2-2371/11 від 20.02.2012 року було повернуто стягувачеві 26 червня 2015 року, судова колегія погоджується з висновкам суду першої інстанції, що дії державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корнєва І.Р. щодо винесення постанови від 13.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66750947 з виконання виконавчого листа № 2-2371/11 є безпідставними.
Вказаний виконавчий лист пред'явлено до виконання повторно поза межами строку пред'явлення його до виконання, початок якого необхідно обраховувати з 27 червня 2015 року.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (№1404-VIII), стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Відомостей щодо звернення стягувача до суду із відповідною заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання матеріали справи не містять.
Крім того відсутні і відомості щодо надання судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення, що могло б бути підставою переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, у державного виконавця не було підстав для винесення постанови від 13.09.2021 року про відкриття вказаного виконавчого провадження, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа № 2-2371/11, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 31.05.2012 року, стягувачем пропущено.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія вважає, що дії державного виконавця не відповідають вимогам п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувачем пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 2 статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Входячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності обґрунтованих підстав для задоволення вимог скаржника та визнання неправомірним рішення державного виконавця Корнєва І.Р. щодо відкриття ним 13.09.2021 року виконавчого провадження № 66750947 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2371/11, виданого 31.05.2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова.
Щодо посилання Банку на неналежне повідомлення його представника про розгляд справи в суді першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку.
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно зі ч. 1,2 ст.450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Виходячи з вищевикладеного та вимог ч.2,4,5 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до вимог процесуального законодавства часом вручення процесуальних документів в електронній формі є дата отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу (п. 2 ч. 8 ст. 128, п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що судова повістка-повідомлення з викликом в судове засідання на 18.10.2024 року була направлена представнику Банку 15.10.2024 року, яка отримана ними 15.10.2024 року, тобто завчасно.
Крім того посилання Банку на той факт, що вони взагалі не були обізнані про розгляд справи спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою 09 квітня 2024 року.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 року витребувано у державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 66750947 з виконання виконавчого листа № 2-2371/11, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова 31.05.2012 року. Зобов'язано державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду документи, що витребовуються, протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали.
Дана ухала отримана представником Банку 19.04.2024 року, через підсистему «Електронний суд» (а.с.20).
21.08.2024 року на виконання ухвали суду, з Основ*янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 66750947.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу Банку судом першої інстанції були направлені всі процесуальні документи через підсистему «Електронний суд».
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства щодо позбавлення представників Банку можливості надання доказів у справі є безпідставними, оскільки справа знаходилась в провадження суду з квітня 2024 року, а розглянута була лише в жовтні 2024 року.
Представники Банку були обізнані про всі процесуальні дії щодо розгляду даної скарги, однак жодних доказів, заперечень або пояснень щодо предмету спору ними надано не було.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія вважає безпідставними посилання представника апелянта на порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.