Провадження № 11-сс/803/197/25 Справа № 210/5776/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 42024040000000438 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року було задоволено клопотання старшого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №42024040000000438 від 01.10.2024 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 21 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Рішення суду обґрунтовано тим, що в діях підозрюваного ОСОБА_9 вбачаються ознаки складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами та караються позбавленням волі з конфіскацією майна, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, достатні підстави вважати, що в діях та поведінці підозрюваного існують ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_7 доцільно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів слідчий суддя визнав їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, перешкодити йому в продовженні вчинення кримінальних правопорушень, а ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вирішив не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Вважає, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчий суддя не перевірив обґрунтованість підозри, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що прокурором не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник вказав, що слідчий суддя не врахував дані про особу ОСОБА_7 , який не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки має міцні соціальні зв'язки, одружений, має малолітню доньку, працює ДПП "Кривбаспромводопостачання", за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання у м. Кривий Ріг.
Крім того, вказує, що слідчий суддя не розглянув можливість застосування альтернативних запобіжний заходів.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 , та його захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а також таким в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є -запобіжні заходи.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, як дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.
Частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
- вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- репутацію підозрюваного,обвинуваченого;
- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту про необґрунтованість та незаконність ухвали слідчого судді є неспроможними.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42024040000000438 від 01.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
31.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.10.2024 року, яка Дніпровським апеляційним судом залишена без змін, підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 6-ти місяців, тобто до 30.04.2025 року.
Апеляційним переглядом встановлено, що під час судового розгляду слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вбачаються ознаки складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, які караються позбавленням волі з конфіскацією майна, оскільки наведені прокурором обставини дають достатні підстави для такого висновку, а доводи захисника та твердження підозрюваного щодо необґрунтованості підозри мають характер суб'єктивної оцінки зацікавленої особи і є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовження має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що належним чином обґрунтовані і висновки слідчого судді про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такими обставинами обґрунтовано визнано те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, негативно вплинути на хід досудового розслідування.
Отже, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів доходить висновку про те, що позиція слідчого судді відносно можливості запобігання даним ризикам виключно шляхом продовження саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, є в даному випадку обґрунтованою та оцінює доводи апеляційної скарги захисника в інтересах підозрюваного щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , даних про особу підозрюваного, за відсутності підстав для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, продовжив строк тримання його під вартою в межах строків досудового розслідування, а тому в даному випадку не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 лютого 2025 року без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3