Провадження № 11-сс/803/251/25 Справа № 204/300/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22025040000000021 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 258 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та/або визначити підозрюваній розмір застави в межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України не підтверджуються жодними доказами.
Слідчий суддя не врахував те, що підозрювана має на утриманні троє дітей, раніше не судима, щиро кається.
Слідчий суддя не обґрунтовано не визначив розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 березня 2025 року, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя, мотивуючи своє рішення, зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258 КК України , наявні ризики, передбачені п. 1, 2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував особу підозрюваної та те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 258 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати її у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме:
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 04.01.2025 року, відповідно до якого ГВКР УСБУ у Дніпропетровській області у ході виконання завдань, покладених на органи СБ України було отримано інформацію, яка може свідчити про те, що , зокрема, ОСОБА_8 на замовлення російських спецслужб, купує інгредієнти, з метою виготовлення саморобного вибухового пристрою для вчинення терористичного акту на території регіону;
- протоколом огляду місця події від 08.01.2025 року за географічними координатами: 48.495743, 35.029258 (м. Дніпро) відповідно до якого було виявлено поліетиленовий пакет з металевим чайником, в кришку якого було встановлено мобільний телефон, з якого виходили дроти. Також на місці події були виявлені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , злочинні дії яких було припинено.
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 08.01.2025 року, відповідно до якої вилучена під час огляду місця події ємність з ВВ ( чайник) відноситься до категорії - “обмежено небезпечний»;
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 08.01.2025 року, відповідно до якої вилучений під час огляду місця події саморобний електродетонатор відноситься до категорії - “небезпечний»;
- фотокартками до протоколом огляду місця події від 08.01.2025 року за географічними координатами: 48.495743, 35.029258 (м. Дніпро), з яких також вбачається фото телефонної переписки ОСОБА_9 в месенджері “Telegram»;
- протоколом обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Кролевецька (колишня назва - Онезька), буд. 57;
Твердження апеляційної скарги захисника про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять наявність обґрунтованої підозри, колегією суддів не може бути взято до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих правопорушень ОСОБА_8 є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки , передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 258 КК України, та враховуючи вищевикладене, може залишити межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як на цей час встановлюються знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення. Також підозрювана, маючи доступ до месенджерів, може знищити наявну інформацію, яка має значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому вказаний ризик існує.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_8 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштована, тобто відсутнє джерело доходу.
Разом з цим, посилання в клопотанні на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаний ризик не знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Однак, оскільки встановлені ризики, передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Також з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваній, оскільки підлягає врахуванню тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою, а також дані щодо особи підозрюваної, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштована.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрювана має на утриманні троє дітей, раніше не судима, щиро кається, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, так як зазначені обставини не були стримуючими факторами, при цьому, наявність у ОСОБА_8 на утриманні трьох дітей не підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, що полягає у закінченому замаху на вчинення терористичного акту, тобто закінченому замаху на вчинення вибуху, який створює небезпеку для життя та здоров'я людей, а також може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, за попередньому змовою групою осіб, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину проти громадської безпеки, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що враховуючи обставини кримінального провадження, у якому підозрюється ОСОБА_8 , застава в умовах воєнного стану не зможе забезпечити належне виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимоги апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4