Провадження № 11-кп/803/583/25 Справа № 190/2138/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
якою частково задоволено клопотання засудженого про приведення вироку у відповідність до вимог законодавства України,
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, привести покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року за ч.2 ст.190 КК України у відповідність до Закону України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та залишити покарання за вказаним вироком за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання засудженого та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_7 від покарання, призначеного йому за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року, у зв'язку з усуненням караності діяння. В частині остаточного покарання, призначеного ОСОБА_7 , вирок від 06.10.2022 року, залишено без змін.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року ОСОБА_7 був засуджений за вчинення у 2019 році кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілим матеріальну шкоду: ОСОБА_8 на суму 3433 грн, ОСОБА_9 на суму 425 грн, ОСОБА_10 на суму 6069,33 грн, ОСОБА_11 на суму 1289,36 грн.
Враховуючи, що вартість викраденого майна у ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на час вчинення діяння не перевищувала два неоподаткованих мінімуму доходів громадян, тому засуджений ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
З ухвали суду, що оскаржується, вбачається, що вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу (у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року ОСОБА_7 спричинив потерпілим матеріальну шкоду: ОСОБА_8 на суму 3433 грн, ОСОБА_9 на суму 425 грн, ОСОБА_10 на суму 6069,33 грн, ОСОБА_11 на суму 1289,36 грн, при цьому вартість викраденого майна у ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на час вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, не перевищувала два неоподаткованих мінімуму доходів громадян.
З наявного в Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року вбачається, що кримінальні правопорушення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були вчинені 02.10.2019 року та 16.10.2019 року.
Станом на 01 липня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2007 грн.
Враховуючи те, що вказаними протиправними діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у розмірі, що відповідно не перевищує розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185, 190 КК України у 2019 році, тому суд першої інстанції обгрунтовано привів покарання за вказаним вироком у відповідність до вимог законодавства України та звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, у зв'язку з чим вимоги засудженого про приведення покарання за ч.2 ст.190 КК України у відповідність до Закону України №3886-ІХ є безпідставними, так як судом першої інстанції вказані вимоги засудженого були задоволенні.
Що стосується вимог засудженого щодо остаточно призначеного йому покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.10.2022 року, а саме призначення йому покарання за за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки звільнення ОСОБА_7 від покарання за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України на підставі Закону України №3886-ІХ не може впливати на пом'якшення покарання, так як з вказаного вироку вбачається, що судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки врахована ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують покарання, а тому у сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції остаточного покарання ОСОБА_7 на підставі ч.1-3 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді 6 років позбавлення волі.
За таких обставин апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4