Провадження № 22-ц/803/822/25 Справа № 199/531/24 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
15 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс - 5» Дніпровської міської ради про вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: КП «Дніпроводоканал» ДМР, КП «Жилсервіс - 5» ДМР про вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди (т. 1 а.с. 3-11), в обґрунтування якого посилалась на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14.06.2022 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дерев'янко О.К. за реєстровим №62, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про peєстрацію права власності: 47061156 від 14.06.2022, належить на праві особистої власності в цілому квартира АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_1 на підставі дублікату договору дарування, виданого 27.06.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстровим №1399, BPC №715473, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7691868, належить на праві особистої власності в цілому квартира АДРЕСА_2 .
Квартира АДРЕСА_3 , яка належить позивачу ОСОБА_2 , розташована над квартирою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 .
В липні 2023 року, після закінчення ремонту в квартирі, позивачка ОСОБА_2 вселилася в належну їх квартиру АДРЕСА_1 .
Однак користуватися квартирою у повній мірі позивачка не могла, через припинення водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , що сталося внаслідок протиправних дій відповідачки ОСОБА_1 , яка влаштувала на стояку водопостання холодної води, розташованого в квартирі АДРЕСА_4 вищезазначеного будинку шаровий кран, за допомогою якого відповідачка протиправно перекрила водопостачання до кв. АДРЕСА_3 .
Позивачка усно неодноразово зверталася до відповідачки з прохання відновити подачу холодної води, але позитивні результати відсутні.
14.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до начальника дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР із заявою про відновлення водопостачання до квартири АДРЕСА_3 .
28.07.2023 року комісією дільниці Амур-Нижньодніпровського району KП «Жилсервіс-5› ДМР, були обстежені квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , при цьому кв. АДРЕСА_4 була обстежена у присутності відповідачки ОСОБА_1 , була здійснена фото- та відеофіксація стоякової труби водопостачання в кв. АДРЕСА_4 в результаті чого був складений акт, яким зафіксовано факт самостійного встановлення мешканцями квартири АДРЕСА_4 крану па стояку холодного водопостачання. Мешканцю квартира АДРЕСА_4 був виданий припис на демонтаж зазначеного крану.
24.07.2023 року представником KП «Дніпроводоканал» ДМР були обстежені мережі водопостачання та водовідведення в кв. АДРЕСА_1 та складений акт №030641, яким зафіксовані показання лічильника «118 м3», відсутність порушень пломб, а також відсутність водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 .
18.12.2023 року представником KП «Дніпроводоканал» ДМР були знов обстежені мережі водопостачання та водовідведення в кв. АДРЕСА_1 та складений акт №049513, яким зафіксовані показання лічильника «118 м3», відсутність порушень пломб, відсутність водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 , а також відмову відповідачки ОСОБА_1 в телефонному режимі в доступу до кв. АДРЕСА_4 для обстеження мереж водопостачання.
04.12.2023 року позивачка ОСОБА_2 знов звернулася до дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР із заявою про відсутність водопостачання в кв. АДРЕСА_3 та про демонтаж протиправно встановленого в кв. АДРЕСА_4 крану на стояку водопостачання.
18.12.2023 керівництво дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР надало письмову відповідь в якій назначено, що відповідачка ОСОБА_1 перекрила холодне водопостачання до верхнє розташованої квартири АДРЕСА_3 , на вимогу щодо надання фахівцям допуску в квартиру для демонтажу крану на стояку з водопостачання не реагує, допуск не надає. КП «Жилсервіс-5» ДМР надало лист до BП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області про сприяння в доступі до кв. АДРЕСА_4 для демонтажу крану.
08.12.2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до BП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області із заявою щодо протиправних дій відповідачки ОСОБА_1 з влаштування крану на стояку та відключення водопостачання до кв. АДРЕСА_3 .
Працівником BП №1 ДРУП ГУНП була проведена профілактична бесіда з відповідачкою ОСОБА_1 про неприпустимість протипpaвнoi поведінки в подальшому, що не дало результату, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не тільки не демонтувала протиправно встановлений кран на стояку холодного водопостачання у своїй кв. АДРЕСА_4 , але й протиправно не відновила подачу холодної вoди и до кв. АДРЕСА_3 .
Крім того позивачу, неправомірними діями відповідача завдану моральну шкоду, яку вона оціную у розмірі 120 000 грн.
На підставі викладеного, позивач просила суд усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_1 вчинити дії по демонтажу запірної арматури на інженерній мережі стояку водопостачання, розміщеної в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди розмірі 120 000 грн та судові витрати по справі.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: КП «Дніпроводоканал» ДМР, КП «Жилсервіс - 5» ДМР про вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_1 вчинити дії по демонтажу запірної арматури на інженерній мережі стояку водопостачання, розміщеної в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч гривень) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В іншій частині позову відмовлено (т. 1 а.с. 103-111).
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 9-19), яку в подальшому на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2024 року (т. 2 а.с. 138-139) уточнила (т. 2 а.с. 145-147), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати повністю.
Позивач скористалась своїм правом щодо подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 2 а.с. 184-188).
Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення суду змінити враховуючи наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з їх обгрунтованості та доведенності. В частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди суд врахував ступінь та тривалість моральних страждань, а також виходив з принципу розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14.06.2022 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дерев'янко О.К. за реєстровим №62, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про peєстрацію права власності: 47061156 від 14.06.2022, належить на праві особистої власності в цілому квартира АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_1 на підставі дублікату договору дарування, виданого 27.06.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстровим №1399, BPC №715473, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 7691868, належить на праві особистої власності в цілому квартира АДРЕСА_2 .
Квартира АДРЕСА_3 , яка належить позивачу ОСОБА_2 , розташована над квартирою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 .
В липні 2023 року, після закінчення ремонту в квартирі, позивачка ОСОБА_2 вселилася в належну їх квартиру АДРЕСА_1 . Однак користуватися квартирою у повній мірі позивачка не могла, через припинення водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , що сталося внаслідок протиправних дій відповідачки ОСОБА_1 , яка влаштувала на стояку водо постання холодної води, розташованого в квартирі АДРЕСА_4 вищезазначеного будинку шаровий кран, за допомогою якого відповідачка протиправно перекрила водопостачання до кв. АДРЕСА_3 .
Позивачка усно неодноразово зверталася до відповідачки з прохання відновити подачу холодної води, але позитивні результати відсутні.
14.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до начальника дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР із заявою про відновлення водопостачання до квартири АДРЕСА_3 .
28.07.2023 року комісією дільниці Амур-Нижньодніпровського району KП «Жилсервіс-5› ДМР, були обстежені квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , при цьому кв. АДРЕСА_4 була обстежена у присутності відповідачки ОСОБА_1 , була здійснена фото- та відеофіксація стоякової труби водопостачання в кв. АДРЕСА_4 в результаті чого був складений акт, яким зафіксовано факт самостійного встановлення мешканцями квартири АДРЕСА_4 крану па стояку холодного водопостачання. Мешканцю квартира АДРЕСА_4 був виданий припис на демонтаж зазначеного крану.
24.07.2023 року представником KП «Дніпроводоканал» ДМР були обстежені мережі водопостачання та водовідведення в кв. АДРЕСА_1 та складений акт № 030641, яким зафіксовані показання лічильника «118 м3», відсутність порушень пломб, а також відсутність водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 .
18.12.2023 року представником KП «Дніпроводоканал» ДМР були знов обстежені мережі водопостачання та водовідведення в кв. АДРЕСА_1 та складений акт №049513, яким зафіксовані показання лічильника «118 м3», відсутність порушень пломб, відсутність водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 , а також відмову відповідачки ОСОБА_1 в телефонному режимі в доступу до кв. АДРЕСА_4 для обстеження мереж водопостачання.
04.12.2023 року позивачка ОСОБА_2 знов звернулася до дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР із заявою про відсутність водопостачання в кв. АДРЕСА_3 та про демонтаж протиправно встановленого в кв. АДРЕСА_4 крану на стояку водопостачання.
18.12.2023 року керівництво дільниці Амур-Нижньодніпровського району КП «Жилсервіс-5» ДМР надало письмову відповідь в якій назначено, що відповідачка ОСОБА_1 перекрила холодне водопостачання до верхнє розташованої квартири АДРЕСА_3 , на вимогу щодо надання фахівцям допуску в квартиру для демонтажу крану на стояку з водопостачання не реагує, допуск не надає. КП «Жилсервіс-5» ДМР надало лист до BП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області про сприяння в доступі до кв. АДРЕСА_4 для демонтажу крану.
08.12.2023 позивачка ОСОБА_2 звернулася до BП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області із заявою щодо протиправних дій відповідачки ОСОБА_1 з влаштування крану на стояку та відключення водопостачання до кв. АДРЕСА_3 .
Працівником BП №1 ДРУП ГУНП була проведена профілактична бесіда з відповідачкою ОСОБА_1 про неприпустимість протипpaвнoi поведінки в подальшому, що не дало результату, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не тільки не демонтувала протиправно встановлений кран на стояку холодного водопостачання у своїй кв. АДРЕСА_4 , але й протиправно не відновила подачу холодної вoди и до кв. АДРЕСА_3 .
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Вимогами ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласник багатоквартирного будинку зобов'язаний: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено: 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 9) колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 12) послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно до п. 7, 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний забезпечити представникам виконавця комунальної послуги доступ до свого житла, іншого об'єкта нерухомого майна для: ліквідації та відвернення аварій, пов'язаних із наданням відповідної комунальної послуги, - цілодобово; встановлення або заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, зняття контрольних показань вузлів обліку - згідно з умовами договору про надання відповідної комунальної послуги, договору про управління багатоквартирним будинком.
П.п. 7, 8 п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 05.07.2019 №690 передбачено, що споживач зобов'язаний допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) виконавця або його представників у порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства (не допускати втручання у внутрішньобудинкові системи централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, їх переобладнання) під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_1 вчинити дії по демонтажу запірної арматури на інженерній мережі стояку водопостачання, розміщеної в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 9 вказаної Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд обгрунтовано вважав, що в результаті неправомірних дій відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, моральних та психічних переживаннях.
Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, однак на думку колегії суддів розмір моральної шкоди у розмірі 40 000 грн є завищеним та не відповідає принципу розумності та справедливості, а тому колегія суддів враховуючи доводи викладені в апеляційної скарги в тому числі щодо скрутного матеріального становища відповідача, а також те, що розмір моральної шкоди повинен відповідати принципу співмірності та розумності та не призводити до збагачення, вважає за необхідне розмір моральної шкоди стягнутий за рішенням суду змінити шляхом його зменшення з 40 000,00 грн до 8 000,00 грн.
Більшість доводів апеляційної скарги (стосовно стану квартири апелянта, залиття її квартири попередніми власниками, стосовно того, що треті особи не хочуть займатись її проблемами, а також щодо неправомірних дій третіх осіб стосовно питань пов'язаних з її майном, її пережиті моральні страждання під час того, як позивач робила ремонт у своїй квартирі та її стан здоров'я через плісняву та вологі стіни, відсутність у позивача договорів з третіми особами, відсутність доказів звернення позивача до третіх осіб щодо перекриття їй водопостачання під час ремонтних робіт тощо) не стосується предмету спору у даній справі, а тому колегією суддів не беруться до уваги.
Посилання апелянта на те, що позивач фактично не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а тому не зазнала моральних страждань, а також щодо відсутності доказів на підтвердження моральних страждань позивача колегія суддів не бере до уваги, оскільки з доказів наявних в матеріалах справи видно, що з метою відновлення водопостачання у своїй квартирі позивач протягом певного часу була вимушена звертатись до різних інстанції з метою відновлення свого порушеного відповідачем права в тому числі і шляхом подання позову до суду, що в свою чергу свідчить про вимушені зміни в її житті та потребувало прикладення зусиль для відновлення свого порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем, що в свою чергу завдавало позивачу в певній мірі незручності через які остання перебувала в стані стресу та переживань, а також виразились в негативних емоціях.
Доводи скарги про те, що всі наявні в матеріалах звернення були зроблені неуповноваженими особами колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки зроблені на припущеннях.
Доводи про те, що нею не отримувались будь-які приписи спростовуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи дійшов обгрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, однак не в повній мірі дотримався принципу співмірності та розумності при визначені розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що є підставою для зміни рішення суду у відповідності до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення суду змінити шляхом зменшення розміру моральної шкоди, які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 454 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоду з 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп до 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 454 грн 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна