Провадження № 22-ц/803/694/25 Справа № 205/2447/24 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
24 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року про закриття провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представник позивача надіслав до суду заяву про закриття провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову та банком було прийнято рішення про мирне врегулювання спірних відносин між відносин між Акціонерним товариством «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року закрито провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.С. подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати у повному обсязі з підстав відсутності зазначених в ухвалі правових підстав для закриття провадження у справі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги представник зазначає, що ухвалу прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, практики ЄСПЛ, Конвенції прав людини і основоположних свобод. Проте ані ОСОБА_1 , ані його представникові не відомо про мирне врегулювання спірних відносин між Акціонерним товариством «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Стверджує, що заяву не отримували та копія в електронному виді відсутня в електронному кабінеті адвоката.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.4 ст.306 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.15 ч.1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо закриття провадження у справі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у березні 2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у відкрите судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просить закрити провадженні по справі та повернути сплачений судовий збір, у зв'язку з відмовою позивача від позову, у зв'язку з мирним врегулюванням спірних відносин між Акціонерним товариством «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .
Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, письмових заяв чи клопотань до суду не надсилав.
Закриваючи провадження по цивільній справі суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача була подана заява про закриття провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийнято рішення щодо мирного врегулювання спірних відносин між відносин між банком та відповідачем. (а.с.135).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України регламентовано, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно положень п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи, або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Судом першої інстанції не встановлено підстав для відхилення заяви про відмову від позову позивача та неприйняття такої відмови, адже така відмова позивача є добровільною та відповідає волі позивача, він усвідомлював наслідки такої своєї процесуальної дії та свідомо, вільно, бажаючи настання таких наслідків, просив прийняти відмову від позову, що не порушує права інших осіб та просив провадження у справі закрити.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 255 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є відмова позивача від позову і відмова прийнята судом.
За положеннями ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що відмова позивача від позову є його безумовним правом і враховуючи те, що вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб, вона приймається судом, з чим і погоджується апеляційний суд.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року про закриття провадження - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: