Провадження № 11-кп/803/845/25 Справа № 187/1757/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024041520000172 за апеляційною скаргою прокурора Слобожанської окружної прокуратури, який приймав участь у суді першої інстанції, на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року, якою обвинувальний акт щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та направити обвинувальний акт до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 314-316 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Так, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено, що потерпілого як сторони кримінального провадження не має у зв'язку з тим, що в ході досудового розслідування будь-які заяви, повідомлення та згоди в порядку ст. 55 КПК України не надходили, а тому посилання суду на те, що у цьому кримінальному провадженні повинен бути потерпілий є безпідставним, оскільки в обвинувальному акті зазначено юридичну особу, якій спричинено матеріальний збиток і подальше встановлення та перевірка викладених прокурором обставин кримінального провадження, як і дослідження письмових доказів зібраних органом досудового розслідування, надання їм оцінки, повинно відбуватись в ході безпосереднього судового розгляду, а не на стадії підготовчого судового засідання.
Також посилання суду на те, що матеріали кримінального провадження не узгоджуються з текстом обвинувального акта, що на думку суду є порушенням права потерпілого, - є необгрунтованим, оскільки судом матеріали досудового розслідування не досліджувалися, а тому незрозуміло якими саме матеріалами кримінального провадження суперечить текст обвинувального акта.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до обвинувального акта кримінальним правопорушенням завдано істотну шкоду державним інтересам в особі Петриківської селищної ради в розмірі 146 579,10 грн, однак в цьому обвинувальному акті відсутні обов'язкові відомості щодо анкетних даних потерпілого, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені обставини виключають процесуальну можливість призначення цього кримінального провадження до судового розгляду, оскільки невідповідності та суперечності, які містяться в обвинувальному акті, є такими, що порушують права потерпілого, визначені ст. 56 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів, який підтримали апеляційну скаргу, обвинувачену та її захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, суд зазначив, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 відсутні обов'язкові відомості щодо анкетних даних потерпілого, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.
З обвинувального акта вбачається, що діями обвинуваченої ОСОБА_9 державним інтересам в особі Петриківської селищної ради заподіяна шкода в розмірі 146 579,10 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.55 КПК України: - потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди; - права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що Петриківська селищна рада заяву про залучення її до провадження як потерпілого під час досудового розслідування не подавала та не була визнана потерпілою юридичною особою.
Неподання заяви про залучення як потерпілого відповідно до ч.2 ст.55 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки відповідно до ч.7 ст.55 КПК України прокурор позбавлений можливості у цьому разі без письмової згоди визнати особу потерпілою.
Окрім того, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року (справа № 668/5277/16-к), прокурор не позбавлений можливості пред'явити цивільний позов в інтересах держави, якщо захист інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд дійшов необгрунтованого висновку.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 314 КПК України, завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, а ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції застосовує на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України загальні засади кримінального провадження, а саме: вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України щодо забезпечення принципу законності кримінального провадження, оскільки допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. 291 КПК України, не входять в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню з направленням обвинувального акта до суду першої інстанції для здійснення судового провадження.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури, який приймав участь у суді першої інстанції, на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року - задовольнити.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_9 - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4