Провадження № 11-кп/803/724/25 Справа № 192/2818/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_8 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року про відмову в задоволенні подання установи про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, у випадках передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України стосовно ОСОБА_7 ,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно ОСОБА_7 .
Мотивуючи постановлене рішення суд виходив з того, що ОСОБА_7 засуджений вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року за вчинення 19 квітня 2024 року крадіжки чужого майна, вартість, якого перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян, та дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення засуджного від покарання за вказаним вироком. Разом з цим, суд зазначив, що звільнення ОСОБА_7 від покарання, яке було призначено йому вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року, за правилами ст. 71 КК України, є втручанням у резолютивну частину цього вироку, а тому не належить до повноважень суду під час розгляду питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, й зазначив, що вказане не позбавляє можливості вирішити питання про звільнення засудженого від покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2024 року відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання установи та, на підставі ч. 2 ст.74 КК України, звільнити засудженого від покарання, призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2024 року, у зв'язку з усуненням караності діяння. Вважати ОСОБА_7 засудженим за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2024 року за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 71 КК України.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що суд відмовляючи в задоволені подання установи, не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ “Солонянська виправна колонія №21» за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року яким його засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2024 року, яким його засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, який вироком Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2024. Відтак ОСОБА_7 відбуває покарання у вказані установі за цими двома вироками. Водночас, за вироком від 26.03.2024 ОСОБА_7 засуджено за вчинення 30.10.2023 крадіжки на суму 1721,67 грн. що становить менш ніж 2 нмдг, та підпадає під дію ч.2 ст. 74 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений підтримав апеляційну скаргу прокурора.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, в тому числі у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року, яким його було засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року, який було скасовано вироком Дніпровського апеляційного від 09 травня 2024 року в частині безпідставного звільнення засудженого від відбування покарання, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Разом з цим, вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2024 року, який, в частині призначеного покарання, скасований вироком Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2024, ОСОБА_7 засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відмовляючи в задоволенні подання установи, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_7 засуджений за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, караність якого не було усунено законом, а втручатися у вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року суд не наділений повноваженнями.
Між тим суд першої інстанції залишив поза увагою, що вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року року виконується вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року на підставі ст. 71 КК України в ДУ “Солонянська виправна колонія № 21», а тому, вирішення питання в порядку ч. 2 ст. 74 КК України, враховуючи наведені вище вимоги закону, мають вирішуватися судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, яким в даному випадку, є Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
При цьому, посилання суду на те, що відмова у задволенні подання установи, не позбавляє можливості вирішити питання про звільнення засудженого від покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2024 року відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, є неприйнятними.
Так, виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 539, 537 КПК України суд, який ухвалив вирок, розглядає клопотання про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, у разі необхідності вирішення питань про відстрочку виконання вироку, про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 КК України, про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку та про зняття судимості.
В той час, як питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, вирішуються місцевим судом, яким на цей час є Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
Разом з цим, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Частиною 1 цієї статті визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, як правильно встановив суд першої інстанції ОСОБА_7 засуджений за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року за вчинення 19 квітня 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 3 266 гривень 67 копійок.
Станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 гривні та відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2024 році становила 3028 гривні.
Таким чином, з огляду на те, що вартість викраденого ОСОБА_7 майна за вироком від 05.07.2024 на час вчинення діяння становить 3 266 гривень 67 копійок. та перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 гривні, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що вчинене ним діяння є кримінально караним.
Водночас, згідно з вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року, покарання за яким було частково приєднано до покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2024 року, ОСОБА_7 засуджений за вчинення 30.10.2023 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме крадіжки на суму 1721, 67 грн.
Станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривні та відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684 гривні.
А тому, суд першої інстанції повинен був з урахуванням вимог Закону України № 3886-IX та положень ст.ст. 5, 74 КК України, негайно звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року, у зв'язку з тим, що вартість викраденого майна за цим вироком, на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на викладене та те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо неможливості вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 від покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне привести покарання засудженого ОСОБА_7 у відповідність до вимог кримінального законодавства та звільнити його від покарання, призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової.
Керуючись статтями 74, 404, 405, 407, 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року про відмову в задоволенні подання установи про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, у випадках передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України стосовно ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» МЮ України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2024 року, який було скасовано вироком Дніпровського апеляційного суду від 09.05.2024 в частині призначення покарання, у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2024 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без застосування положень ст. 71 КК України.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4