Справа № 522/1226/25
Провадження по справі № 1-кс/522/697/25
(повний текст)
24 січня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озерський, Сахалінська область, російської федерації, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження №12025163510000066 від 23.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених слідством обставинах, ОСОБА_4 , придбав предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю марки «АК-74» із маркуванням « НОМЕР_1 » разом із набоями у кількості 1844 (тисяча вісімсот сорок чотири) одиниці та магазином до автомату, у цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на їх придбання, носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, почав зберігати вищевказаний предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю марки «АК-74» із маркуванням « НОМЕР_1 » разом із набоями у кількості 1844 (тисяча вісімсот сорок чотири) одиниці та магазином до автомату, таким чином умисно вчинив своїми діями незаконне придбання та розпочав незаконно зберігати вогнепальну зброю та бойові припаси за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу.
23.01.2025, працівниками поліції на підставі ухвали слідчого суді Приморського районного суду м. Одеси в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю марки «АК-74» із маркуванням « НОМЕР_1 » із набоями у кількості 1844 (тисяча вісімсот сорок чотири) одиниці та магазином до автомату, який останній зберігав без передбаченого на те законом дозволу, маючи достатньо часу для добровільної здачі органам влади у встановленому законом порядку.
23.01.2025 ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - незаконне носіння, придбання та зберігання, вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
У зв'язку з чим, слідчий за погодженням із прокурором, звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання слідчого та просив його задовольнити в повному обсязі, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити нові кримінальні правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клоптання слідчого, мотивуючи, що ризики не доведені, просили відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Щодо вилученої в підозрюваного зброї, пояснили що вона є трофейною, підозрюваний збирався її здати державним органам,підозрюваний приймав участь у бойових діях на Донбасі, має державні нагороди, вину повністю визнає, має неповнолітню дитину на утриманні.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до наступних висновків.
Мотиви суду.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
На підставі ч.4 ст.5 Європейської конвенції з прав людини, кожен кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008р. у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу/досудового розслідування, судового розгляду/ навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання доказами, а саме: протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено вогнепальну зброю та боєприпаси, протоколами допитів свідків які під час допиту підтвердили факт вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який карається позбавлення волі на строк до 7 років, підозрюваний раніше не судимий, на даний час офіційно не працевлаштований, проте має постійне місце проживання в м.Одесі, має постійне місце реєстрації, розлучений, має неповнолітню дитину, що свідчить про наявність в підозрюваного міцних соціальних зв'язків, проте є підстави вважати що станом на теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі існують ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності вказаного ризику. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу в уигляді тримання під вартою, вбачається обґрунтованим.
Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування обвинуваченого від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу підозрюваним на учасників цього кримінального провадження. Проте, оцінюючи вказаний ризик, слідчий суддя враховує, що підозрюваний визнає вину в інкримінованому злочині.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя також критично ставиться до вказаного ризику, оскільки слідством не надано будь-яких документів, які б свідчили про притягнення підозрюваного раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість ОСОБА_4 предявленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, а також, що у вказаному кримінальному провадженні на даний час проводяться слідчі дії, є підстави вважати, що існує зазначений ризик, а тому з метою запобігання спробам підозрюваного вчиняти нові кримінальні правопорушення, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, 24.01.2025 року, то досудове розслідування має бути закінченим до 24.03.2025 року, а тому саме до цього строку слідчий суддя може обрати запобіжний захід.
За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання слідчого обставини, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років, проте встановлено, що підозрюваний визнає свою вину в інкримінованому йому діянні, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, має неповнолітню дитину, що в своїй сукупності свідчить про наявність в останнього міцних соціальних зв'язків, приходжу до висновку, що в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 слідч відмовити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та запобігти ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Керуючись ст. ст. 176- 178, 183, 186, 193, 194- 197, 376 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 2 місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.03.2025 року включно.
Покласти на підозрюваного обов'язки строком до 2 (двох) місяців в межах строку досудового розслідування, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме до 23.03.2025 року включно.:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою в розумні строки;
2) цілодобово не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 23.01.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 27.01.2025 року о 16:30 годині в залі суду № 131.
Слідчий суддя: ОСОБА_7