Справа №522/19789/24
Провадження №1-кп/522/845/25
29 січня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024162510001284, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5.09.2024року, на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любашівки, Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого,
та цивільного позивача - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, суд
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що на території України впроваджено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 року N?64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року N?2102-XI введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 року N? 3891-IX продовжено з 12.08.2024 року строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до КК України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» N? 2117-1Х від 03.03.2022 року вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 04.09.2024 року о 20 годині 08 хвилині ОСОБА_3 , перебуваючи поряд із магазином «Сільпо», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, будинок №50/1, помітивши, на підвіконні магазину, залишений потерпілим ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 8» в корпусі синього кольору і усвідомлюючи, що цей потерпілий, достовірно знаючи місце, де залишив мобільний телефон та, розшукуючи його, повернеться в те місце, де залишив, а саме до магазину «Сільпо», реалізовуючи раптово виниклий корисливий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, достовірно розуміючи, що мобільний телефон не належить йому на праві власності та те, що вказаний мобільний телефон не вибув із володіння власника, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що його дії непомітні для оточуючих, при цьому маючи реальну можливість достовірно ідентифікувати власника мобільного телефону, оскільки в мобільному телефоні не було системи інтелектуального та логічного захисту (пін-код, пароль, графічний ключ), таємно викрав мобільний телефон марки «Хіаоmі», модель «Redmi 8», в корпусі синього кольору, з сім-карткою: НОМЕР_1 , IMEI l: НОМЕР_2 , IMEІ 2: НОМЕР_3 .
Заволодівши таким способом чужим майном ОСОБА_3 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 3 100 грн.
Крім цього, ОСОБА_3 04.09.2024 року у період часу з 22 по 23 годину, перебуваючи за місцем свого тимчасового мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 , та системи «Приват24», достовірно розуміючи, що на мобільному телефоні марки «Хіаоті», модель «Redmi 8», в корпусі синього кольору, з сім-карткою: НОМЕР_1 , IMETI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , відсутня система інтелектуального-логічного захисту (ПІН-код, пароль, графічний ключ), зайшовши до застосунку «Приват24», невстановленим шляхом, виявив на рахунку грошові кошти потерпілого ОСОБА_5 . У подальшому, ОСОБА_3 , достовірно розуміючи, що грошові кошти, які знаходились на банківському рахунку не належать йому на праві приватної власності, та маючи можливість ідентифікувати особу, якій належать вказані грошові кошти, та мобільний телефон відповідно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 04.09.2024 року о 22 годині 43 хвилині перерахував грошові кошти із банківського рахунку до якого прив'язаний номер банківської картки № НОМЕР_4 у сумі 9246 грн. 23 коп. на рахунок належний його сестрі ОСОБА_7 , а саме №4149499082066711.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду на суму 9246 грн. 23 коп.
За наведених обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України -таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні указаних кримінальних правопорушень, та підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальному акті, та визнав цивільний позов у повному обсязі.
Після підготовчого судового засідання до судового засідання потерпілий ОСОБА_5 не з'явився, звернувся до суду із письмовою заявою від 23.01.2025 року, у якій просив проводити судовий розгляд без його участі.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаних кримінальних правопорушень повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ознакою «повторності», враховуючи постанову Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 липня 2018 року (провадження № 51-2475 км 18, справа № 545/3663/16-к), згідно до якої правовий зміст поняття «повторність» передбачає сам факт вчинення двох і більше злочинів, передбачених тією самою статтею, або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або різними статтями у випадках, передбачених в Особливій частині. При цьому відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Повторність відсутня лише тоді, якщо за раніше вчинений злочин особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що він раніше не судимий, що матеріальна шкода потерпілому частково відшкодована.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, наявності вище зазначених трьох пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що із метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, та з метою його виправлення йому необхідно призначити покарання без ізоляції від суспільства у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити цього обвинуваченого від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, та покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.
На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч.1 цієї статті. На підставі зазначеного, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання, по зазначеному вироку суду, строк його перебування під вартою з 24.09.2024року до 29.01.2025 року з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
До початку судового розгляду потерпілий, та цивільний позивач ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із цивільним позовом за вх.№109433/24 від 19.12.2024 року, у якому просив стягнути на його користь із обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 9246 грн. 23 коп., моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 у частині матеріальної шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження:
- платіжною інструкцією «Приват24» про перерахування грошових коштів у сумі 9246 грн. 23 коп. із банківського рахунку до якого прив'язаний номер банківської картки НОМЕР_4 на рахунок належний ОСОБА_7 , а саме № НОМЕР_5 .
Згідно до розписки потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 від 6.09.2024 року обвинуваченим ОСОБА_3 йому було частково відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 2000 грн., та було повернуто його мобільний телефон. Таким чином, враховуючи cт.1166 ЦК України, суд вважає, що згідно до розрахунків (9246 грн. 23 коп. - 2000 грн. = 7246 грн. 23 коп.) потерпілому та цивільному позивачу ОСОБА_5 підлягає відшкодування матеріальна шкода у розмірі 7246 грн. 23 коп.
На підставі зазначеного, відповідно до cт.1166 ЦК України, суд вважає, що цивільний позов потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 підлягає задоволенню у частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 7246 грн. 23 коп.
Цивільний позов потерпілого, та цивільного позивача ОСОБА_5 про відшкодування йому моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 30 000 грн., підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до п.п.1, 2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «... моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. ... у порушенні інших цивільних прав, ... у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Відповідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану...».
Враховуючи те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_5 , як особа пенсійного, похилого віку був залишений без засобу зв'язку, без грошових коштів, у нього були вимушені зміни у життєвих стосунках, він вимушений був хвилюватись із-за таких подій, не тривалий час, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити цивільний позов про стягнення моральної шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості, та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на користь цього потерпілого із обвинуваченого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., задовольнивши такий позов частково, на підставі ст.1167 ЦК України.
Приймаючи до уваги обставини події кримінального правопорушення, моральні страждання потерпілого ОСОБА_5 , суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. буде співрозмірним обсягу понесених цим потерпілим моральних страждань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно до ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правову допомогу.
За висновком, викладеним у додатковій постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Європейський суд з прав людини застосовує аналогічний підхід у рішенні від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України». Суд вважає, що надання правової допомоги потерпілому та цивільному позивачу ОСОБА_5 підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:
-договором про надання правової допомоги за №17122414 від 17.12.2024 року про підготовку за написання цивільного позову, відповідно до якого розмір оплати указаних юридичних послуг становить 9000 грн.
Вирішуючи питання розміру процесуальних витрат, понесених потерпілим, та цивільним позивачем ОСОБА_5 на правову допомогу, суд виходить із тих підстав, що до таких витрат належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим ОСОБА_5 , та Центром надання правової допомоги від 17.12.2024 року.
На підставі вище зазначеного, суд вважає, що процесуальні витрати потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 на правову допомогу у розмірі 9000 грн. підтверджуються документально, а тому підлягають відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_3 .
У зв'язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 331, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті позбавлення волі - 5 / п'ять/ років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 2 /два/ роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 2 /два/ роки покласти на ОСОБА_3 , наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.3 ст.76 КК України строком на 2 /два/ роки покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_3 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 29.01.2025 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 24.09.2024року до 29.01.2025 року із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» скасувати, та звільнити його з-під варти у залі суду.
Цивільний позов потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 -задовольнити частково.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7246 /сім тисяч двісті сорок шість/ гривень 23 /двадцять три/ копійки, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 15 000 /п'ятнадцять тисяч/ грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 /дев'ять тисяч / грн., а всього у загальному розмірі - 31 246 /тридцять одна тисяча двісті сорок шість/ грн. 23 /двадцять три/ коп. Речові докази: грошові кошти у кількості 10 купюр номіналом 200 грн. із наступними номерами: 3Б6080146, ЕГ1366621, ЕИ2078671, ЗГ7461254, ЄБ6047495, ЗВ4289864, ВЕ 3313109, ГЕ5475403, ВЗ3440234, EЕ1859346 та мобільний телефон марки «Хіаоmі», модель «Redmi 8», в корпусі блакитного кольору вважати повернутими потерпілому ОСОБА_5 за належністю.
Речовий доказ - оптичний диск із відеозаписами із камер відеоспостереження, які розташовані на фасаді магазину «Сільпо» за адресою: м. Одеса, вулиця Єврейська, будинок №50/1 зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд. Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
29.01.2025