22.01.2025 Справа №607/24280/24 Провадження №2/607/294/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 14 травня 2014 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області між ними був розірваний шлюб. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року ухвалено рішення стягувати з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 липня 2015 року та до досягнення дітьми повноліття. Позивач вказує, що у зв'язку з досягненням повноліття старшого сина - ОСОБА_4 , відповідач сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 звертає увагу на те, що після досягнення повноліття старшим сином ніхто з батьків не звертався до суду з позовом про визначення розміру аліментів на молодшого сина, тому, аліменти стягувалися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Також зазначає, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання молодшого сина значно зросли.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 19, 20).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві та просила його задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610209013625, № 0610214016691).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 - 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності відповідача, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа №361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
07 вересня 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2015 року, справа № 607/359/15-ц, - розірвано (а.с.3, 4).
У цьому шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у цьому шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 1909, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с.7).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року (справа №607/12357/15-ц), з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із 17 липня 2015 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 5, 6).
Як вказано в акті обстеження житлових умов від 18 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до довідки ДП «Наш дім 3» ПП «Наш дім» № 935 від 18 жовтня 2024 року ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
У період з 10 червня 2024 року по 19 червня 2024 року, з 22 липня 2024 року по 26 липня 2024 року, та з 16 серпня 2024 року по 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, із захворюванням або травмою загального характеру, про що свідчать листки тимчасової непрацездатності (а.с.11 - 14).
Згідно відповіді ГУ ДПС у Тернопільській області на запит від 15 січня 2025 року
№1900-2025-0000083 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 2 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року ОСОБА_2 отримав доходів на суму 134 094,46 гривні.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ України у Тернопільській області №1900-0801-7/1968 від 14 січня 2025 року ОСОБА_2 з червня 2012 року по вересень 2024 року щомісячно отримує доходи.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 1989 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів унормовує Сімейний кодекс України (далі - СК України).
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із вимог частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).
Зі змісту статті 184 СК України вбачається, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Натомість мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд при цьому вказує, що загальновизнаним є розмір аліментів на одну дитину, що дорівнює заробітку (доходу) платника аліментів, що підтверджується положеннями пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК та частиною п'ятою статті 183 СК України.
Суд також звертає увагу на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року, справа № 607/12357/15-ц, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із 17 липня 2015 року та до досягнення дітьми повноліття.
Оскільки ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 з наступного дня у відповідача припинився обов'язок зі сплати аліментів на старшого сина.
В цьому сенсі суд зазначає, що за частиною третьою статті 183 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у 2025 році встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років - 2 563 гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.
Беручи до уваги наведене вище, величину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також положення статті 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд доходить висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції ООН про права дитини 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Доказів, які б спростовували зазначене вище, відповідачем не надано.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
При визначенні розміру аліментів суд враховує факт проживання неповнолітньої дитини з матір'ю; вік дитини, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальний стан позивача, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров'я дитини, а також матеріальне становище платника аліментів, право одержувача аліментів на зміну розміру аліментів, а тому суд вважає, що позов необхідно задовольнити та збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року.
Стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Визначення аліментів у більшому розмірі не буде становити для платника аліментів надмірний тягар і не може негативно вплинути на матеріальне забезпечення відповідача, з огляду на його матеріальний стан та розмір отриманого доходу.
Зважаючи на такі обставини, розмір аліментів у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на переконання суду, відповідає вимогам закону, є справедливим, відповідає інтересам та потребам дитини, з урахуванням рівного обов'язку обох батьків приймати участь у вихованні та утриманні дитини.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи той факт, що позов про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину задоволений повністю, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», обов'язок щодо сплати судового збору слід покласти на відповідача ОСОБА_2 та стягнути судовий збір на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 258 - 268, 273 - 274,
280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.
2. Збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року, справа №607/12357/15-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із 17 липня 2015 року та до досягнення дітьми повноліття, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
3. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серія НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
4. Стягнення за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2015 року, справа №607/12357/15-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати із 17 липня 2015 року та до досягнення дітьми повноліття - припинити з дня набрання цим рішенням законної сили.
5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
6. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
7. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
8. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
9. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
10. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
11. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
12. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
13. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
14. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
15. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строку з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде виготовлений до 27 січня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серія НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець