465/5617/24
3/465/306/25
Іменем України
28.01.2025 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.130 КУпАП,
встановив:
06.07.2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Львові по вул. Терлецького, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Alpha ZS50F (без номерного знаку) в стані алкогольного сп'яніння, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Огляд на визначення алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest ARJL - 0247, тест № 2091, результат - 0,29 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'являвся, неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток про виклик в судове засідання на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до Глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, положенням ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено вичерпний перелік категорій справ, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зазначений виключний перелік не входить.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення і скерування такого для розгляду в суд, не вжив заходів для явки до суду, про поважність причин неявки суду не повідомив, його поведінку суд вважає зловживанням та свідомим затягуванням розгляду справи з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 2 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.А Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 130 КУпАП, доведена: протоколом серії АБА № 108893 від 06.07.2024 року; відеозаписом із нагрудних камер працівників УПП у Львівській області, здійсненим на виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП, яким підтверджуються час та обставини вчинення правопорушення, зазначені у вищевказаному протоколі; тестом № 2091, виконаним при огляді водія ОСОБА_1 із застосуванням спеціального приладу Drager Alcotest 6820, згідно якого встановлено позитивну пробу на алкоголь - 0,29 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленням у водія ознак стану алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, при цьому перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджено результатом тесту, виконаного з використанням приладу Drager Alcotest 6820, згідно якого вміст алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі становить 0,29 проміле, з чим водій погодився, засвідчивши таку згоду власноручним підписом в акті; направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 06.07.2024 року, в якому констатовано наявність у водія ознак такого стану: запах алкоголю з порожнини рота, блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук; рапортом інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 1 УПП у Львівській області Ю. Голубця від 06.07.2024 року, згідно якого екіпаж патрульної поліції 06.07.2024 року прибув на вул. Терлецького, 7 у м. Львові, де було виявлено мотоцикл Alpha ZS50F під керуванням водія ОСОБА_1 , в якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та в подальшому перебування водія в стані алкогольного сп'яніння було підтверджено тестом, виконаним за допомогою приладу Drager, згідно якого зафіксовано позитивний результат на алкоголь - 0,29 проміле; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Н. Дяків від 09.07.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 13.11.2023 року притягався Залізничним районним судом м. Львова до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення за скоєне 02.09.2023 року правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, - які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 06.07.2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Львові по вул. Терлецького, 7 дійсно керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року.
Оцінюючи вищевказані документи і пояснення, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого часиною 2 ст. 130 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Також суд приймає до уваги те, що під час оформлення адміністративних матеріалів водій ОСОБА_1 визнав, що в цей день вживав пиво, про що повідомив працівникам поліції (відеофайл clip0, часовий проміжок відтворення файлу 03:10-03:40).
Таким чином, суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди і посягає на громадську безпеку, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 2 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП. При цьому, підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового, факультативного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу немає, адже згідно довідки старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області Н. Дяків від 09.07.2024 року за ОСОБА_1 транспортні засоби на території України не зареєстровані.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.