Справа № 524/14932/24
Провадження №2-о/524/69/25
29.01.2025 місто Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
Головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунальне підприємство «Квартирне управління», про встановлення факту, що має юридичне значення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із зазначеною заявою, у якій просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документу - свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 31 жовтня 1996 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради на підставі розпорядження від 31 жовтня 1996 року № 7721, зареєстрованого в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації і записаного у реєстрову книгу № 59 за реєстром № 8782 на ім'я « ОСОБА_2 ».
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 31 жовтня 1996 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради на підставі розпорядження від 31 жовтня 1996 року № 7721, заявниця є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте у зазначеному правовстановлюючому документі неправильно зазначено її прізвище, а саме замість правильного « ОСОБА_3 » вказано « ОСОБА_4 ». На момент видачі свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 31 жовтня 1996 року Управління житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради було оснащене друкарськими машинками із встановленим російським шрифтом на них. Українська «є» у шрифті була відсутня і згідно усталеної практики усі організації у текстах зазначали російську літеру «е». Отримати поновлене свідоцтво заявниця не може, оскільки законом не передбачена можливість внесення змін до вже виданого та зареєстрованого свідоцтва про право власності на квартиру, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
Ухвалою від 04 грудня 2024 року суд прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи.
Заявник у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, у якій заяву підтримала в повному обсязі та просила проводити судовий розгляд справи без її участі.
Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з'явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, проти задоволення заяви не заперечували.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як убачається зі змісту частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов наступним висновків.
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 31 жовтня 1996 року квартира, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 32,4 кв м, відновна вартість на момент приватизації 5 грн 83 коп. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 31 жовтня 1996 року № 7721 (а. с. 3).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 власником квартири є ОСОБА_1 , документ, що підтверджує право власності - свідоцтво про право власності на житло від 31 жовтня 1996 року. Загальна площа квартири - 32,4 кв м, жила площа - 16,7 кв м, підсобна - 15,7 кв м (а. с. 4).
Окрім цього, у паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_1 міститься відмітка про реєстрацію місця проживання, відповідно до якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29 вересня 1995 року (а. с. 7).
За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Отже, надані ОСОБА_1 документи підтверджують факт належності заявнику правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 31 жовтня 1996 року, в якому її прізвище зазначено з помилкою - « ОСОБА_4 ».
Таким чином, оскільки встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись статтями 247, 263-265, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № 7721 від 31 жовтня 1996 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. М. Ковальчук