29 січня 2025 року
м. Київ
справа №400/1793/24
адміністративне провадження № К/990/1249/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 400/1793/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 400/8539/23 щодо:
- непроведення перерахунку пенсії за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 з 01 січня 2021 року з включенням до нього суми індексації пенсії за 2019 рік та щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
- обмеження при перерахунку пенсії за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 сумою у 1500грн виплати в повному розмірі нарахованої індексації пенсії з 01 березня 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- обмеження розміру перерахованої за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при перерахунку пенсії на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 400/8539/23:
- за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 з 01 січня 2021 року включити до нього суму індексації пенсії за 2019 рік та щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» включити виплату індексації в повному розмірі нарахованої індексації пенсії з 01 березня 2023 року без обмеження у 1500 грн;
- за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 включити з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- за довідкою від 07 квітня 2023 року № 9/3-527 з 01 січня 2021 року нараховувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №400/1793/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нездійснення нарахування та виплати з 01 листопада 2023 доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 07 квітня 2023 року № 9/3-527, з урахуванням доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 у розмірі 2000 грн, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року змінено в частині здійсненого розподілу судових витрат по сплаті судового збору.
Викладено мотивувальну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №400/1793/24 стосовно розподілу судових витрат по сплаті судового збору в редакції даного судового рішення.
Викладено пункт 5 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №400/1793/24 у наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп».
В іншій частині вимог апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №400/1793/24 - без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в частині незадоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на частину 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Втім, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування підстав визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не мають конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи з огляду на її обставини.
Отже, з доводів касаційної скарги слідує, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Крім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій позивач зазначає про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 640/6980/19, від 07 червня 2024 року у справі № 420/25804/23, від 25 червня 2024 року у справі № 420/25467/23, від 25 червня 2024 року у справі № 420/24063/23, від 10 вересня 2024 року у справі № 420/35756/23.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених вище постановах, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією мотивуючи це потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 400/1793/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Судді: В.М. Бевзенко
С.М. Чиркін
А.Ю. Бучик