29 січня 2025 року
м. Київ
справа №215/6192/24
адміністративне провадження № К/990/1603/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №215/6192/24 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі №215/6192/24 повернуто на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з не усуненням заявником недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
13 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №215/6192/24. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду згідно пункту 2 частини першої статті 349 КАС України, ухвалу суду першої інстанції скасувати частково і передати справу частково на новий розгляд для встановлення підсудності із зазначенням вимог позову, які розглядав суддя згідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року, Суд касаційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Такими ухвалами в силу пунктів 3, 4, 5, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України є ухвали щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Позивачем оскаржується ухвала суду першої інстанції, якою позовну заяву за підсудністю передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка не входить до переліку тих судових рішень, які відповідно до процесуального закону можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості касаційного оскарження оскаржуваної позивачем ухвали суду першої інстанції, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду вказаної ухвали.
Слід зазначити, що апеляційним судом ухвала суду першої інстанції не переглядалась, оскільки згідно ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі №215/6192/24 повернуто.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року необхідно відмовити.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам КАС України, та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та апеляційну скаргу із зазначенням у ній вимог апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі з урахуванням положень статті 320 КАС України.
Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції супровідним листом від 13 листопада 2024 року було направлено на адресу позивача зазначену ним в апеляційній скарзі, проте, вищезазначене поштове відправлення 13 грудня 2024 року повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов'язаних умов, а саме неусунення недоліків, на які вказав суд та закінчення установленого судом строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі №215/6192/24 повернуто. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що конверт з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху повернувся на адресу суду апеляційної інстанції без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У встановлений судом процесуальний строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та повернення апеляційної скарги апелянту.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав не усунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання» було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №215/452/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Так, у цій справі, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За висновком Верховного Суду у справі №215/452/23, як положення статті 126, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотання та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
Висновки Верховного Суду у справі № 215/452/23 колегія суддів уважає застосовними і до обставин цієї справи.
Ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги була надіслана на вказану ОСОБА_1 адресу, відомостей про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування апелянт суду апеляційної інстанції не повідомляв. Отже, судом цієї інстанції дотримані положення статті 251 КАС України в частині направлення учасникам справи судових рішень з процесуальних питань.
Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги, вірно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
У цій справі Суд також враховує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №215/6192/24 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська