Справа № 320/18403/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
21 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальна ресторанна група - Україна" до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальна ресторанна група - Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2023 №00113250701, №00113350701.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальна ресторанна група - Україна", ідентифікаційний код юридичної особи 38321216, зареєстроване як юридична особа 22.08.2012, номер запису про реєстрацію 10741020000043060, адреса місця реєстрації: Україна, 03049, м. Київ, вул. Січеславська, будинок 1, про що свідчить витяг від 06.12.2022 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 405542336967 від 19.01.2023.
З 29.08.2012 позивач перебуває на податковому обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом'янському районі, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 405542336967 від 19.01.2023.
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 04.03.2020 № 2489 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА УКРАЇНА" (код 38321216)", виданим на підставі ст. ст. 20, 77, 82 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року
№ 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, призначено провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 17.03.2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, валютного - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 та іншого законодавства за відповідний період.
Копію Наказу від 04.03.2020 № 2489 та повідомлення від 05.03.2020 № 163/26-15-05-01-01 про проведення документальної планової перевірки позивач отримав засобами поштового зв'язку 10.03.2020.
Відповідно до Листа про розгляд адвокатського запиту №733/АДВ/26-15-05-08-15 від 04.03.2020 причиною включення позивача до плану-графіка є наявність оперативної інформації про ухилення від оподаткування, яку надано відділом моніторингу ризикових операцій управління інформаційно-аналітичного забезпечення листом від 03.02.2020
№ 405/26-15-05-05-03. Коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків у лютому 2020 року, відповідно до листа ДПС України від 12.02.2020 № 2295/7/99-00-05-03-02-06, затверджено Головою Державної податкової служби України Верлановим С.О. 12.02.2020 року.
Листом № 51428/10/26-15-05-01-01 від 19.03.2020 відповідач повідомив позивача, що документальна планова перевірка позивача на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зупинена на період з 18березня по 31 травня 2020 року у зв'язку із дією мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ. Перебіг термінів проведення перевірки буде поновлено з 01 червня 2020 року на залишок невикористаних днів перевірки (з урахуванням продовження).
Листом №82367/10/26-15-05-01-01 від 29.05.2020 відповідач повідомив, що документальна планова перевірка позивача на підставі п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зупинена на період з 18 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Перебіг термінів проведення перевірки позивача буде поновлено з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Надалі, Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 09.02.2021 № 1218-п "Про поновлення термінів проведення документальних планових виїзних перевірок" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" відповідач поновив з 10.02.2021 року проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 76), призначених згідно з наказами Головного управління ДПС у м. Києві: на підставі ст. ст. 20, 77, 82 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, зупинених згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.
Згідно додатку до Наказу від 09.02.2021 № 1218-п дата початку перевірки позивача - 10.02.2021, тривалість перевірки - 19 робочих днів.
Наказом ГУ ДПС в м. Києві від 04.03.2021 № 1756-п "Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА - УКРАЇНА" (код 38321216)" строк проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, призначеної Наказом від 04.03.2020 № 2489 та поновленої Наказом від 09.02.2021 № 1218-д, продовжено з 10.03.2021 по дату завершення перевірки тривалістю 10 робочих днів. Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 02.03.2021 № 644/26-15-07-01-01-15.
Позивач звернувся до відповідача із Листом вих. №20210316-1 від 16.03.2021 із проханням про зупинення з 17.03.2021 проведення документальної планової виїзної перевірки позивача у зв'язку із хворобою головного бухгалтера позивача Кончаковської З.В. до моменту виходу головного бухгалтера з лікарняного.
Наказом ГУ ДПС в м. Києві від 17.03.2021 № 2342-п "Про зупинення проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА - УКРАЇНА" (код 38321216)" документальну планову виїзну перевірку позивача, призначену Наказом від 04.03.2020 № 2489, та поновлену Наказом від 09.02.2021 № 1218-д, строк якої продовжено Наказом від 04.03.2021 № 1756-п, зупинено з 17.03.2021 до усунення обставин, що перешкоджали її проведенню. Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 17.03.2021 № 799/26-15-07-01-01-15.
На підставі Наказу ГУ ДПС у м. Києві від 26.04.2021 № 3488-п "Про поновлення проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА - УКРАЇНА" (код 38321216)" документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, валютного - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 та іншого законодавства за відповідний період, призначена Наказом від 04.03.2020 № 2489, поновлена Наказом від 09.02.2021 № 1218-д, строк якої продовжено Наказом від 04.03.2021 № 1756-п, була поновлена з 27.04.2021 тривалістю 5 робочих днів. Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 21.04:2021 № 1265/26-15-07-03-01-15.
Документальна планова виїзна перевірка позивача завершилась 05.05.2021.
Результати проведення документальної планової виїзної перевірки позивача оформлено Актом від 13.05.2021 № 38755/Ж5/26-15-07-01-01/38321216 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА -УКРАЇНА".
Керуючись положенням, передбаченими п. 86.7 ст. 86 ПКУ, 26.05.2021, позивач подав Заперечення та зауваження на Акт документальної планової виїзної перевірки вих. № 20210526.
У ході розгляду заперечень позивач отримав від відповідача Лист № 14047/І/26-15-07-01-01 від 09.06.2021 "Про надання інформації", яким відповідач повідомив, що у зв'язку з наданням заперечення з посиланням на обставини, що не були досліджені під час перевірки, за результатами їх розгляду щодо позивача буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами, згідно Наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 07.06.2021 № 4650-п. Відповідь на заперечення позивача буде надано після проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПКУ.
Із вказаним листом позивач отримав Наказ ГУ ДПС у м. Києві від 07.06.2021 № 4650-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА - УКРАЇНА" (код 38321216), яким на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з незгодою позивача з висновками акта перевірки від 13.05.2021 № 38755/Ж5/26-15-07-01-01/38321216 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, валютного - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 26.05.2021 №58953/6), відповідачем призначено провести документальну позапланову позивача з питань, що стали предметом оскарження (Наказ від 07.06.2021 № 4650-п). Вказаним наказом начальникові управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва Кахерській Ользі доручено забезпечити проведення позапланової перевірки працівниками управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок (останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).
В подальшому, Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 30.12.2022 № 6019-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА - УКРАЇНА" (код 38321216)" на підставі па підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) у зв'язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, унесеними Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" та незгодою позивача з висновками Акта документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, валютного - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 та іншого законодавства за відповідний період та поданням позивачем заперечення від 26.05.2021 № 20210526 (вх. Головного управління ДІС у м. Києві від 26.05.2021 № 58953/6) відповідачем призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 19.01.2023 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, з питань, що стали предметом оскарження. Підстава: доповідна записка управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 20.12.2022 № 3169/26-15-07-01-01-15.
В той же час, Наказом від 30.12.2022 № 6019-п визнано таким, що втратив чинність Наказ від 07.06.2021 №4650-п, на підставі якого документальна позапланова перевірка позивача мала бути проведена протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок (останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).
Результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача оформлено Актом від 08.02.2023 №10195/Ж5/26-15-07-01-01/38321216 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЛОБАЛЬНА РЕСТОРАННА ГРУПА -УКРАЇНА".
На підставі Акту позапланової перевірки 14.02.2023 відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення №00113350701, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 906 080,00 грн, з яких 6 324 864 грн податкового зобов'язання та 1 581 216 грн штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням п.п. "б" п. 185.1 ст. 185, п.п. "a" п. 186.3, ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2, 208.3 ст. 208 ПКУ;
- податкове повідомлення-рішення №00113250701, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість в розмірі 50 % на суму 3 162 432,00 грн у зв'язку з порушенням граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, а саме відсутністю складення податкових накладних/розрахунків коригування ПДВ на суму 6 324 864,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу вих. № 0103-1 від 01.03.2023 до ДПС України в порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 19.04.2023 № 9596/6/99-00-06-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПКУ (в редакції станом на день внесення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків шляхом його коригування) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Тобто, станом на день включення позивача до річного плану-графіка проведення документальних планових перевірок положення ПКУ (в редакції станом на момент прийняття Наказу від 04.03.2020 № 2489) не передбачали можливості внесення будь-яких змін/коригувань до плану-графіка податкових перевірок на відповідний рік.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік шляхом проведення коригування плану-графіка 12.02.2020 на підставі листа ДПС України від 12.02.2020 № 2295/7/99-00-05-03-02-06, затвердженого Головою Державної податкової служби України Верлановим С.О. 12.02.2020 року.
Таким чином, виходячи із положень п. 77.1 ст. 77 ПКУ коригування, внесені 12.02.2020 року до річного плану-графіка проведення документальних планових перевірок, є незаконними та не могли слугувати підставою для прийняття рішення про проведення документальної планової перевірки позивача, що оформлене Наказом №2489 від 04.03.2020 року.
Крім того, проведення документальної планової виїзної перевірки позивача суперечило податковому законодавству, зокрема, п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, яким був встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Колегія суддів звертає увагу, що проведення документальної планової виїзної перевірки позивача у період дії встановленого вказаними положеннями ПКУ мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на відповідний період (з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (Постанова КМУ № 89), якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ) відноситься до тих процедурних порушень, які об'єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, слугують самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПКУ та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПКУ запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 3 лютого 2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (Постанова № 89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог п. 77.4 ст. 77 Кодексу.
Таким чином, виникла суперечність між нормами ПКУ та Постановою Кабінету Міністрів України № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів податкових перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Згідно із сталою правовою позицією Верховного Суду, Постанова Кабінету Міністрів України № 89, на яку посилається відповідач як на підставу проведення перевірки позивача, суперечить нормам п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ та фактично змінює положення ПКУ, що є неприпустимим в силу п. 2.1 ст. 2 ПКУ. А, оскільки п. 52-2 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова КМУ № 89, то за загальним правилом вирішення колізій суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми ПКУ. Разом з тим, виходячи із принципів "юридичної визначеності" та "якості закону", в силу пп. 4.1.4 ст. 4 та п. 5.2 ст. 5 ПКУ пріоритет у застосуванні також належить віддати абз. 1 п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПКУ.
У даному ж випадку Законом № 909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПКУ, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.
Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду, на який його прийнято.
За вказаних обставин, Верховний Суд неодноразово наголошував, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПКУ та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових/позапланових перевірок платників податків.
Таким чином, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року № 89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової/позапланової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПКУ.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, послідовно викладеною у численних судових рішеннях. Зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі № 520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі № 360/1182/21, від 1 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/14976/21, від 5 вересня 2023 року у справі № 440/6926/21, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/5325/22,від 13 вересня 2023 року у справі № 300/629/22, від 27 вересня 2023 року у справі № 280/958/22.
Відтак, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем у вигляді призначення та проведення перевірки за відсутності відповідних повноважень внаслідок запровадженого мораторію, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову, визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
У зв'язку з цим спірні податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню як такі, що прийняті за результатами перевірок, що призначені і проведені за відсутністю правових підстав, тобто з порушенням встановленого законом порядку. В свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків.
Як зазначено вище, протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24.05.2023 у справі №140/607/22.
Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства принципом офіційного з'ясування обставин у справі, колегія суддів вважає за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, з приводу чого зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та нерезидентом ООО "Ям! Ресторантс Интернэшнл Раша Си Ай Эс" було укладено Договір комерційної концесії (франчайзингу) від 03.08.2015 року (Договір франчайзингу).
Відповідно до преамбули Договору франчайзингу "Правовласник має право надавати третім особам та погодився надати Користувачеві право використовувати Систему, Інтелектуальну власність Системи та Засоби індивідуалізації на умовах, передбачених цим договором".
Відповідно до п. 1.1. Договору, що визначає його предмет, Правовласник цим надає Користувачеві невиключне право використовувати Систему, об'єкти Інтелектуальної власності Системи та Засоби індивідуалізації щодо всіх товарів та/або послуг, зазначених у реєстраціях таких Засобів індивідуалізації…"
Відповідно до п. 2.2 Договору франчайзингу на кожну Дату платежу або до настання кожної такої дати Користувач зобов'язується сплачувати Періодичні платежі Правовласнику. Відповідно до Додатку А Договору франчайзингу періодичні платежі означають відсоток Доходів, визначений у Додатку Б. У Додатку Б такий відсоток визначений на рівні 6 % від Доходів.
Пунктом 2.3 Договору франчайзингу передбачено, що платежі користувача відповідно до п. 2.2. Договору здійснюються виключно як винагорода за надання прав, визначених у п. 1.1. Договору франчайзингу.
Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).Не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема, за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Отже для кваліфікації платежу як роялті він має бути платежем за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Не визнається роялті платіж за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до п. 7-9 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Відповідно до ст. 1107 Цивільного кодексу України (ЦКУ) розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності".
Відповідно до ст. 1108, 1109 ЦКУ ліцензія, ліцензійний договір передбачають дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності способами, визначеними у ліцензії, ліцензійному договорі.
Відповідно до чч. 4, 6 ст. 1109 ЦКУ у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату".
Відповідно до ст. 1113 ЦКУ за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Відповідно до ст. 1116 ЦКУ за таким договором надається право на використання об'єктів інтелектуальної власності.
Таким чином, передача прав на об'єкти інтелектуальної власності здійснюється на підставі окремого договору, який є відмінним від ліцензійного договору, за яким надається дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності. При цьому права на використання об'єкта інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі вважаються не наданими.
За Договором франчайзингу позивачу надається право використовувати Систему, об'єкти Інтелектуальної власності Системи та Засоби індивідуалізації на визначених у Договорі умовах. Договір франчайзингу не містить умов, які б передбачали передачу прав інтелектуальної власності на Систему, об'єкти Інтелектуальної власності Системи та Засоби індивідуалізації. Договір не містить умов, які б передбачали право позивача продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності на Систему, об'єкти Інтелектуальної власності Системи та Засоби індивідуалізації.
Отже, періодичні платежі, що сплачувались позивачем за Договором франчайзингу, є роялті у розумінні пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 року у справі № 640/3467/19.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 14.3 Договору франчайзингу Користувачеві забороняється, прямо чи опосередковано:
(а) допускати продаж, уступку, дарування, обтяження або заставу будь-якій особі будь-якої частки в капіталі або акціях Користувача;
(b) випускати нові акції особі, яка не є акціонером Користувача на Дату надання прав, або
(c) допускати реструктуризацію, реорганізацію, злиття або іншу істотну зміну структури або фінансового стану Користувача, без попередньої письмової згоди Правовласника, а у разі зміни прямого чи непрямого контролю щодо Користувача без дотримання всіх процедур, встановлених Правовласником у Посібниках, включаючи, в тому числі:
- у разі передачі контрольного пакета акцій або часток в капіталі особі, яка не є чоловіком (дружиною), дочкою або сином контролюючого акціонера (або будь-якій компанії що належить або контролюється таким чоловіком (дружиною), дочкою або сином), сплату Правовласнику плати за уступку, зазначену в Додатку Б, а також відшкодування всіх затрат та витрат, понесених Правовласником згідно з передачею;
- у разі передачі контрольного пакета акцій або часток в капіталі чоловіку (дружині), дочці або синові контролюючого акціонера (або будь-якій компанії, що належить або контролюється таким чоловіком (дружиною), дочкою або сином), сплату Правовласнику плати за уступку щодо членів сім'ї, зазначену у Додатку Б, а також відшкодування всіх витрат та витрат, понесених Правовласником у зв'язку з такою поступкою;…"
В пункті 14.4 Договору франчайзингу також йдеться про визначені вище права.
Відповідно до положень Додатка Б передбачена плата за уступку, передбачену в п. 14.2 (а)/(b) та 14.3 (с(і)) Договору:
- якщо Правонаступник є новим Користувачем - вказується стосовно кожного ПШО у кожному Узгодженому договорі комерційної концесії, доданому у Додатку Д до цього Договору, за кожне ПШО, але загальна максимальна сума при цьому становить не більше еквівалента 1 000 000 дол. США, включаючи всі витрати, понесені Правовласником для здійснення уступки;
- якщо Правонаступник є членом сім'ї Користувача або існуючим Користувачем з бездоганною репутацією та відповідає всім критеріям для розширення - всі додаткові витрати, понесені Правовласником для здійснення поступки.
На підставі цих положень було укладено Додатки Д-1 - Д-10 до Договору, відповідно до яких, плата за уступку визначена в розмірі від 6 950 до 7 200 доларів США.
Отже за права, передбачені п. 14.2 та 14.3 Договору франчайзингу, передбачені окремі платежі, відмінні від періодичних платежів , що є предметом розгляду у даній справі.
Тому колегією суддів критично оцінюється посилання відповідача на те, що перевіркою не встановлено, що "Система, об'єкти Інтелектуальної власності Системи та Засоби індивідуалізації" за Договором від 03.08.2015 року є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки до перевірки не надано правоустановчих, реєстраційних або інших документів, які визначають це.
У Додатку А "Визначення" до Договору франчайзингу зазначено:
"Система означає систему виготовлення, маркетингу та продажу продуктів харчування, що застосовується при використанні Концепції".
"Інтелектуальна власність Системи означає зміст Посібників та інші ноу-хау, інформацію, технічні умови, концепції та відомості, що використовуються Правовласником у Системі або щодо такої, включаючи, у тому числі, комерційні секрети, авторські права, корисні моделі, патенти та інші об'єкти інтелектуальної власності".
"Засоби індивідуалізації означають товарні знаки, знаки обслуговування, комерційні позначення та інші аналогічні права, що належать Правовласнику або його Афілійованим компаніям, і встановлювані Правовласником періодично для використання під час ведення Бізнесу".
Всі правоустановчі документи на знаки для товарів і послуг доступні у системі УКРНОІВІ https://sis.ukrpatent.org/uk/search/simple/ або Всесвітньої організації інтелектуальної власності https://www3.wipo.int/branddb/en/. Крім того всі такі документи було надано позивачем до матеріалів справи.
Інші об'єкти, право на використання яких отримав позивач за Договором франчайзингу, є інформацією технічного, організаційного, комерційного, виробничого характеру, яка є секретною та, відповідно, визнається таким об'єктом інтелектуальної власності як комерційна таємниця (ст. 505 Цивільного кодексу України), ноу-хау. Такі об'єкти не підлягають реєстрації, а платежі за використання таких об'єктів охоплюються поняттям роялті, що міститься у п. 14.1.225 ПКУ.
Щодо твердження відповідача про необхідність реєстрації ліцензійних/субліцензійних договорів на право використання товарного знаку, договорів комерційної концесії/субконцесії та їх розірвання у російському агентстві з патентів і товарних знаків, колегія суддів зазначає, що вимога щодо такої реєстрації не передбачена українським законодавством, зокрема і ст. 1118 Цивільного кодексу України.
В матеріалах справи наявний Лист від Компанії КФС Європа С. а. р. л., зареєстрованої за адресою: 46а, Авеню Джон Ф. Кеннеді, Л-1855, Люксембург, яка протягом періоду з 01 листопада 2014 року до 31 грудня 2019 року була уповноваженим ліцензіатом Компанії Кентуккі Фрайд Чікен Інтернешенал Холдінгс, еЛ еЛ Сі (раніше Компанії Кентуккі Фрайд Чікен Інтернешенал Холдінгс, Інк.), зареєстрованої за адресою: 7100 Корпорейт Драйв, Плано, Техас 75024, США, яка є власником об'єктів інтелектуальної власності Концепції KFC та вповноважила Компанію КФС Європа С. а. р. л. з 01 листопада 2014 року субліцензувати об'єкти інтелектуальної власності Концепції KFC в тому числі, але не виключно, на території України.
Зміст такого Листа підтверджує хибність висновків відповідача, зроблених в ході проведення перевірки щодо обсягу наданих позивачу прав за Договором франчайзингу та щодо об'єктів інтелектуальної власності, права на які надані за Договором франчайзингу.
В матеріалах справи також міститься Генеральний договір комерційної концесії (франчайзинга) від 03.07.2015 року на англійській та російських мовах, відповідно до умов якого Компанія КФС Європа С. а. р. л., зареєстрована за адресою: 46а, Авеню Джон Ф. Кеннеді, Л-1855, Люксембург уповноважила контрагента позивача на укладення із позивачем Договору франчайзингу.
Крім того, у матеріалах справи міститься Акт від 16.11.2018 року № 702/26-15-14-01-04/38321216 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Глобальна ресторанна група - Україна" (код 38321216), тел./факс (044)-290-80-81, e-mail: okukla@grgua.com податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 року по 30.06.2018 року. За результатами такої перевірки порушень позивача в частині оподаткування ПДВ операцій за Договором франчайзингу від 03.08.2015 за попередній період не встановлено.
Відповідно до п. 186.1 (б) ст. 186 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з "постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України".
Відповідно до пп. 196.1.6. п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування операції з виплат роялті у грошовій формі.
Відповідно до п. 208.2. ст. 208 ПКУ у редакції чинній протягом періоду спірних правовідносин отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.
При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів висновує, що враховуючи, що періодичні платежі за Договором франчайзингу є роялті у розумінні пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, позивач не зобов'язаний був нараховувати податок на додану вартість, складати та реєструвати податкові накладні при здійсненні операцій за Договором франчайзингу.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2023 №00113250701, №00113350701. Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2023 №00113250701, №00113350701.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Єгорова Н.М.
Суддя Чаку Є.В.
Повний текст постанови виготовлено - 27 січня 2025 року.