Справа № 320/11213/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
27 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Заїки М.М.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Коренко Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Капустіна В.В., а також ОСОБА_2 , - представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Київській області від 16 січня 2023 року №15 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області" у частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області від 20 січня 2023 року №14 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України про "Про Національну поліцію". Поновлено ОСОБА_1 на посаді командира роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області з 25 січня 2023 року. Стягнуто з ГУНП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2023 року по 29 травня 2024 року в сумі 878747,61 грн (вісімсот сімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім гривень 61 коп.). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ГУНП в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у сумі 53691,30 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник ГУНП в Київській області (надалі - апелянт) 25 червня 2024 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ГУНП в Київській області підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі. Разом з тим, ОСОБА_2 , - представник відповідача, під час з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами 22 січня 2025 року звернула увагу на пропуск строку звернення з позовом до суду, без подання в суді першої інстанції заяви про поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Позивач та його представник заперечують проти апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Під час апеляційного розгляду 23 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Капустін В.В. надав заяву про поновлення апеляційним судом процесуального строку, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
23 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду, через «Електронний суд», надійшло клопотання представника відповідача про прийняття рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області у справі №320/11213/23 залишити без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Разом з тим, протягом визначеного частиною першою статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України тридцятиденного строку суд не має можливості розглянути наявний спір з огляду на необхідність з'ясування додаткових обставин та дослідження матеріалів справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУНП в Київській області, колегія суддів вважає за належне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - скасувати та ухвалити в цій справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 28 липня 2001 року проходив службу на різних посадах ГУ МВС України в Київській області, з 07 листопада 2015 року - ГУ НП в Київській області, а з 26 лютого 2021 року - на посаді командира роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП.
Наказом ГУНП в Київській області від 16 січня 2023 року №15 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області" на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.20 т.1).
Наказом ГУНП в Київській області від 20 січня 2023 року №14 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України про "Про Національну поліцію" (а.с.21 т.1).
15 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовною заявою до ГУНП в Київській області про визнання протиправним та скасування вищезазначених наказів від 16 січня 2023 року №15 та від 20 січня 2023 року №14 о/с, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Судом першої інстанції було встановлено, що наказ ГУНП в Київській області від 20 січня 2023 року №14 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції командира роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 отримано позивачем 24 січня 2023 року.
Під час апеляційного розгляду 23 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Капустін В.В. надав заяву про поновлення апеляційним судом процесуального строку, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу строк звернення до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУНП в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. Вказану заяву представник позивача обгрунтовує тим, що з наказом від 16 січня 2023 року №15 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області" ОСОБА_1 ознайомився 18 січня 2023 року, а з наказом від 20 січня 2023 року №14 о/с "По особовому складу" - 24 січня 2023 року, який у той же день і отримав, що підтверджується відповідними підписами на вказаних наказах. Водночас, 24 січня 2023 року ОСОБА_1 подав рапорт, у якому просив відповідача надати йому можливість ознайомитися та зробити копії висновку службового розслідування та доданих до нього матеріалів. Вказані матеріали 05 лютого 2023 року надійшли поштою ОСОБА_1 по місцю його проживання. Як зазначає представник позивача, для оскарження вищезазначених наказів необхідно було знати підстави їх прийняття, адже неможливо заперечувати аргументам та доказам, які невідомі. Адвокат Капустін В.В. зазначає, що після отримання вказаних матеріалів до нього звернувся ОСОБА_1 за правничою допомогою і вже 15 лютого 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку було направлено позовну заяву. Представник позивача вважає, що строк звернення до суду з оскарженням наказу від 16 січня 2023 року №15 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області" був пропущений з поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали оскарження даного наказу. Адвокат Капустін В.В. вважає, що наказ від 20 січня 2023 року №14 о/с "По особовому складу" є результатом виконання дисциплінарного стягнення, а не самим наказом про дисциплінарне стягнення, а тому, на його думку, у даному випадку має застосовуватися місячний строк звернення до суду для його оскарження, який не пропущено.
Суд першої інстанції, відкривши провадження і розглянувши справу по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, дійшов висновку про те, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати місячний строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII,ув редакції Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2022 року №2123-IX (далі - Дисциплінарний статут) передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Шостий апеляційний адміністративний суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14 та постанові від 08 лютого 2023 року №120/7567/22. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" №7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом першим частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Абзацом другим частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби, мають бути реалізовані шляхом видання наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, як це передбачено частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до матеріалів справи, до позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
На думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення абзацу другого частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, у редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
Звертаючись 15 лютого 2023 року до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправними і скасування наказів ГУНП в Київській області від 16 січня 2023 року №15 про накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 20 січня 2023 року №14 о/с про звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 з 25 січня 2023 року пропущено 15-ти денний (до 08 лютого 2023 року) строк звернення до суду.
З огляду на пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду, ОСОБА_1 необхідно було навести поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Суд зазначає, що той факт, що матеріали службового розслідування разом з додатками надійшли ОСОБА_1 поштою по місцю проживання 05 лютого 2023 року не змінює часу, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач ознайомився з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, - 24 січня 2023 року.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач ознайомився з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про підстави прийняття відповідачем оспорюваних ним наказів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом п'ятнадцятиденного строку звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк звернення до суду.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Як вбачається зі змісту заяви від 23 січня 2025 року, наданої представником позивача до апеляційного суду про поновлення строку на звернення до суду з позовом, наведені в ній обставини поважності пропуску строку зводяться до неможливості ОСОБА_1 своєчасно зібрати письмові докази для належного обґрунтування заявлених позовних вимог (очікування з 24 січня 2023 року до 05 лютого 2023 року від відповідача матеріалів службового розслідування та додатків до нього, укладення 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 з адвокатом Капустіним В.В. договору №316 на надання позивачу правничої допомоги).
Однак, ні позивачем, ні його представником до суду першої інстанції взагалі не було надано заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення ОСОБА_1 строку звернення до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом, як і відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об'єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані представником позивача, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного, не є неповажними.
Позивач був обізнаний щодо його порушених прав ще починаючи з 24 січня 2023 року (дня ознайомлення та отримання ОСОБА_1 наказу по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення), що не заперечується, а навіть підтверджується в позовній заяві від 15 лютого 2023 року та заяві від 23 січня 2025 року представника позивача про поновлення строку звернення до Київського окружного адміністративного суду.
Отже, перебіг строку для звернення до суду з вказаним позовом розпочався з 25 січня 2023 року. Вказане свідчить про те, що в ОСОБА_1 , - командира роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, та його адвоката були всі можливості звернутись до суду з позовною заявою у встановлений законом строк.
Доводи щодо неможливості звернення до суду в строк, оскільки в ОСОБА_1 на момент ознайомлення з оспорюваними ним наказами не володів інформацією про підстави їх прийняття, обставинами справи, доказами для їх прийняття, тому без їх витребування було неможливо звернутись до суду, є аналогічними доводам наведеним в заяві про поновлення строку звернення до суду.
Однак, наведені обставини не спростовують факту обізнаності про порушення прав позивача, а також не позбавляє його, звернувшись за захистом своїх прав до суду, звернутись з клопотанням про витребування доказів відповідно до статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.
Наведені позивачем та його представником підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли позивача ОСОБА_1 можливості звернутись до суду з вказаним позовом протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та апеляційним судом не встановлено.
У постанові від 05 лютого 2020 року у справі №9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права внаслідок чого, відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року підлягає скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_1 - залишенню без розгляду.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23 та від 02 травня 2024 року у справі №420/26754/23.
Відповідно до частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Приписи пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Виходячи з наведеного, у зв'язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовними вимогами та не наведенням поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що у даній справі наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що порушення норм процесуального права призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - скасувати та ухвалити в справі №320/11213/23 нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.М. Заїка
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови складено 28 січня 2025 року