Справа № 640/2911/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
29 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» про анулювання реєстраційного свідоцтва, -
Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму», в якому просило: анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» Свідоцтво №1610-п.п. від 30.03.2001.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач має право звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії у разі невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, про що зазначено у частині першій статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позовні вимоги - задоволено.
Анулювано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» №1610-п.п. від 30.03.2001 (код ЄДРПОУ 21721873, місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, 11, офіс 5-а, м. Київ, 01001).
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з відсутністю належного фінансування у Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» відсутня можливість приймати у виборах останні десять років.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з 24.02.2022 на території України запинено виборчий процес висування та реєстрації кандидатів по 206 округу, які мали відбутись 27.03.2022, відтак політична партія позбавлена можливості висунути своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що вказує про відсутність підстав для анулювання їй реєстраційного свідоцтва.
До того ж, відповідач просить розглядати дану справу за участю сторін у відкритому судовому засіданні після закінчення воєнного стану.
Втім, колегія суддів звертає увагу на пункт 4 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи, що позивачем пред'явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії.
Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася у порядку письмового провадження, з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що фактично відповідач не дотримався встановленої чинним законодавством процедури висування кандидатів на участь у виборах та підійшов формально до цього етапу. У даному випадку, мала місце імітація діяльності з висування кандидата для формального виконання вимог Закону № 2365-ІІІ, з метою уникнення негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації партії.
При цьому, на думку позивача, клопотання відповідача про зупинення провадження не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки підстави для зупинення провадження у цій справі - відсутні.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Політична партія «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» зареєстрована Міністерством юстиції України 30.03.2001 у відповідності до свідоцтва №1610-п.п. від 30.03.2001.
У свою чергу, діяльність такої партії здійснюється на підставі Статуту Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму», затвердженому позачерговим VІ з'їздом «Всеукраїнської партії духовності і патріотизму» протокол №1 від 31.03.2006.
Пунктом 7.1 вказаного Статуту зазначено, що припинення діяльності Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» може бути здійснене шляхом її реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України.
Міністерство юстиції України, використовуючи своє право на звернення до суду, передбачене частиною першою статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», звернулось до суду з відповідним позовом, в якому просило скасувати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Всеукраїнської партії духовності і патріотизму».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано доказів висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму», що є порушенням вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша).
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга статті 36 Конституції України).
У силу вимог статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об'єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 №2365-ІІІ (надалі - Закон №2365-ІІІ).
Згідно з пунктами 1-3 розділу VI «Заключні положення» Закону № 2365-III цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій.
Політичним партіям не пізніш як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України.
За частиною першою статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України.
Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.
У силу вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, є Міністерство юстиції України.
Так, пунктом 3 підпункту 83-15 вказаного Положення передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.
У відповідності до частини першої статті 23 Закону № 2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
За частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.
Виходячи з системного аналізу викладених норм вбачається, що у Міністерства юстиції України наявні правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.
Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону №2365-ІІІ.
У цьому зв'язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону № 2365-ІІІ щодо обов'язкової участі політичної партії у виборчому процесі.
Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов'язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.
При цьому, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов'язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Міністерстіва юстиції України до суду з відповідним позовом. Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі - поза десятирічним строком - роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років).
Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб'єктом виборчого процесу, чи ні.
З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років - тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон №2365-ІІІ пов'язує право громадян на свободу об'єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.
На думку колегії, саме такий зміст має вкладатися у положення частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ, коли вирішується питання про анулювання реєстрації політичної партії з мотивів невисування нею кандидатів на загальнодержавні вибори, причому навіть тієї політичної партії, яка колись брала у них участь, але з будь-яких інших причин протягом останніх десяти років перед зверненням до суду цього більше не робила.
Відтак, десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 640/2933/20.
Таким чином, основною метою створення політичної партії, є участь у загальнодержавних виборах шляхом партійного висування кандидатів на вибори Президента України та народних депутатів України, що є індикатором її активності у суспільно-політичному житті держави, який визначає (проявляє) «життєздатність» політичної партії та її реальну (дійсну) спроможність бути виразником інтересів певної частини суспільства під час формування представницьких органів влади.
У аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що висування політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов'язується з нею, при цьому, важливо оцінювати дії політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця спрямованість партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.
З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в України» Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено лист № 413/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
Листом Центральна виборча комісія від 31.01.2020 № 21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» відсутня, що підтверджує порушення вказаною партію вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».
При цьому, у контексті необхідності пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави, зокрема, наскільки сам процес висування кандидата на вибори відповідав вимогам законодавства і чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону, слід зазначити, що партія не забезпечила виконання вимог Закону України «Про політичні партії в Україні» протягом встановленого строку, зокрема, у період з 2010 року по 2020 рік, тому, за таких умов, партія не могла і не може брати участь у загальнодержавних виборах, адже така партія не здійснювала перерахунок коштів з власного рахунку, з якого має сплачуватись внесок за кандидата, що є обов'язковою умовою для реєстрації її кандидата.
Посилання скаржника на Постанову Центральної виборчої комісії «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого Партією промисловців і підприємців України, ОСОБА_2 , висунутої Всеукраїнською партією духовності і патріотизму в одномандатному виборчому окрузі № 50 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року» №83 від 01.03.2021 колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що всі можливі висування відповідачем кандидата, не призвели до його реєстрації ЦВК.
При цьому, відсутні докази оскарження відповідачем до суду вказаного рішення ЦВК про відмову в реєстрації кандидата від партії відповідача.
Висування відповідачем кандидата на виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 50 не вплине на факт висування політичною партією кандидатів на загальнодержавних виборах в означений позовом період.
За таких обставин, висування кандидата від партії у 2021 році, є суто формальним та не має юридичних наслідків для вирішення цього спору.
Таким чином, відсутність документів, підтверджуючих належне висування і реєстрацію в ЦВК кандидатів від партії по виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років до моменту звернення Міністерства юстиції України з цим позовом, а також після відкриття провадження у цій справі, є підставою для прийняття судом рішення про анулювання реєстрації партії.
У даному випадку, значення має саме висунення партією та участь саме у загальнодержавних виборах (Президента України та народних депутатів України).
Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму», що є порушенням вимог статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Міністерства юстиції України.
При цьому, клопотання скаржника про необхідність зупинення провадження у справі до тих пір, поки не буде скасований воєнний стан та відновлено виборчий процес, задоволенню не підлягає, враховуючи, що проведення виборів після скасування воєнного стану жодних чином не вплине на спірні правовідносини, оскільки, як встановлено вище, Політичною партією «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» не надано доказів висування кандидатів на відповідних виборах за останні 10 років, а саме: у період з 2010 року по 2020 рік.
У свою чергу, після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків, та підстав щодо зупинення провадження у справі з підстав введення воєнного стану в Україні до КАС України не вносилось.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
У задоволенні клопотання Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» про зупинення провадження у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Політичної партії «Всеукраїнська партія духовності і патріотизму» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко