Справа № 580/8745/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
29 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації щорічних основної та додаткової відпусток, допомоги на оздоровлення, інших виплат, за період із січня 2021 року по грудень 2021 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди компенсацію щорічних основних та додаткових відпусток, допомоги на оздоровлення, інших виплат, судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з 01.01.2021 визначення розміру посадового окладу судді місцевого суду для визначення розміру суддівської винагороди мало бути здійснене виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року, натомість відповідач за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 протиправно нарахував позивачці суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102,00 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, а також суддівської винагороди під час відпустки за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду а також суддівську винагороду під час відпустки на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисливши їх розмір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році - 2270 грн із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відтак відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України.
При цьому, лише за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області вправі застосовувати такі норми щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, застосовуючи норму статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 по 31.12.2021 відповідач діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 321/2020 від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначена на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.
Наказом Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області № 83-О/С від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 зарахована до штату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з 07 вересня 2020 року.
Із особових рахунків ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 роки вбачається, що у вказаний період посадовий оклад позивачки становив 63060 грн, та обчислювався із величини 2102 грн (2102х30=63060).
Із вказаної розрахункової величини також обраховані суддівська винагорода під час відпустки (у грудні 2021 року).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та інших виплат у 2021 році із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102,00 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як наслідок наявні підстави для визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди, а також суддівської винагороди під час відпустки за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Однак, позовні вимоги щодо перерахунку компенсації щорічних основних та додаткових відпусток, допомоги на оздоровлення суд вважає необґрунтованою, оскільки згідно особових рахунків позивачки за період січень-грудень 2021 року задоволенню не підлягають, так як компенсація щорічних основних та додаткових відпусток та допомога на оздоровлення позивачу за вказаний період не виплачувались.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
При цьому, статтею 4 Закону № 1402-VIII закріплено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У свою чергу, згідно з частиною першою ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX (надалі - Закон № 1082-IX) установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для: працездатних осіб - 2270 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (2021 рік), а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тому законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на вказане вбачається, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Зазначене узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеного у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX була неправомірною.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що висловлені у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23.
З урахуванням зазначеного колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди, а також суддівської винагороди під час відпустки за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні та як наслідок необхідність зобов'язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачці суддівську винагороду а також суддівську винагороду під час відпустки на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році - 2270 грн із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Однак, позовні вимоги щодо перерахунку компенсації щорічних основних та додаткових відпусток, допомоги на оздоровлення суд вважає необґрунтованою, оскільки згідно особових рахунків позивачки за період січень-грудень 2021 року задоволенню не підлягають, так як компенсація щорічних основних та додаткових відпусток та допомога на оздоровлення позивачу за вказаний період не виплачувались.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко