29 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1674/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року у справі №400/1674/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000 грн. пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, та одноразової грошової допомоги при поранені;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100000 грн. пропорційно, за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 422596 грн. 78 коп.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, за період з 01.12.2022 року по 09.12.2022 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 177789 грн. 03 коп.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000 грн. пропорційно за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, визначеному пунктом 14 Загальних положень Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року, у розмірі 888730 грн. 79 коп.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при поранені у розмірі 1 076 300 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33935 грн. 51 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2022 року при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , позивачем отримано тяжке поранення, яке підтверджується відповідною довідкою про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) №642/449 від 23.11.2022 року. Як стверджував позивач, у період, зокрема з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, останній перебував на тривалому лікуванні у зв'язку із отриманим 02 вересня 2022 року тяжким пораненням.
Разом з цим, у вище вказаний період позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" із розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 21 червня 2024 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100000 грн. пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100000 грн. пропорційно, за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи означене рішення та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу за період лікування після поранення з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року.
Не погоджуючись із означеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, військовою частиною НОМЕР_1 (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за змістом наданих позивачем до позову довідок не убачається причинно-наслідковий зв'язок між отриманим пораненням та пройденим лікуванням, внаслідок чого у військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав включати ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за період перебування у відпустці, внаслідок чого, дії відповідача є цілком правомірними.
Окрім того, на думку скаржника, чинне законодавство України не передбачає виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., які перебувають у відпустці після лікування згідно до довідки ВЛК, у якій не вказана класифікація отриманого поранення, що цілком узгоджується із вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з'ясовано судовою колегією, 25.06.2022 року солдат за призовом ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначений на посаду навідника 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
02.09.2022 року під час ведення бойових дій ОСОБА_1 отримав поранення. Так, як слідує зі змісту довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) №642/449 від 23.11.2022 року, виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 251 від 08.09.2022 року:
«при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу населеного пункту Мар'їнка Донецької області, 02.09.2022 року ОСОБА_1 одержав вогнепальне уламкове проникаюче сліпе діаметральне черепно-мозкове поранення з вхідним отвором в ділянці правої орбіти, розтрощення правого ока, з наявністю стороннього тіла металевої щільності, лівої скроневої частки та правої орбіти. Забій головного мозку ІІІ ступеню з вогнищами контузії лівої скроневої та потиличної частки. Внутрішньошлуночковий крововилив.».(а.с.13)
У зв'язку з вище вказаним пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в наступних закладах охорони здоров'я:
- з 29.11.2022 року по 06.01.2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ "ГВКГ" з діагнозом наслідки мінно-вибухової травми, вогнепальних осколкових поранень голови, правого ока, після травматична арезорбтивна гідроцефалія G1.0, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4500/22;
- з 16.01.2023 року по 16.02.2023 року знаходився в реабілітаційному центрі в ТзОВ МРЦ "Модричі" з діагнозом наслідки мінно-вибухової травми, вогнепальних осколкових поранень голови, правого ока, після травматична арезорбтивна гідроцефалія, що підтверджується випискою №2901;
- з 05.03.2023 року по 07.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП БСР "Бородянська ЦРЛ" з діагнозом наслідки перенесеної МВТ (02.09.22), вогнепального осколкового проникаючого поранення, забій головного мозку, розтрощення правого ока, сторонні тіла лівої скроневої частки, внутрішньошлуночкового крововилива, наслідки н/х операції 06.12.2022 року - вентрикулоперитонеальне шунтування праворуч, у вигляді судомного синдрому (повторні малі епінапади 06-07.03.23), правобічний виражений геміпарез, посттравматична енцефалопатія 3ст., конгнітивні розлади, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №794/180;
- з 07.03.2023 року по 22.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України" з діагнозом наслідки мінно-вибухової травми, вогнепальних осколкових поранень голови, правого ока Y36.2, після травматична арезорбтивна гідроцефалія G91.0, внутрішньошлуночковий крововилив, дисфукція ЛШС, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1089/23;
- з 31.05.2023 року по 06.06.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з діагнозом посттравматична деформація в м'яких тканин правої параорбітальної ділянки, птоз лівої верхньої повіки, наслідки перенесенної мінно-вибухової травми (02.09.2022 року), правосторонній анофтальм, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №159174;
- з 06.07.2023 року по 11.07.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з діагнозом посттравматична деформація в м'яких тканин правої параорбітальної ділянки, птоз лівої верхньої повіки, наслідки перенесенної мінно-вибухової травми (02.09.22), стан після енуклеаціїї OD, сторонні тіла (мінні осколки) правої орбіти та правої скроневої ділянки, неправильно консолідований перелом нижньої стінки правої орбіти, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №161305/552.
Відповідно до довідки КНП «БЦПМСД» БМР Здвижівської амбулаторії ЗПСМ від 20.11.2023 року, 11.07.2023 року ОСОБА_1 оглянутий на МСЕК, у зв'язку з чим останньому видані направлення до вузьких спеціалістів. З 12.07.2023 року проходив комісію, та 07.08.2023 року здійснено медичний огляд обласним МСЕК, за наслідками якого встановлено 1Б групу інвалідності.
Згідно до довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР №1 від 21.11.2023 року установлено, що позивач з 07.08.2023 року знаходився під наглядом амбулаторії як людина з інвалідністю 1 групи. Сформовано висновок про те, що позивач потребує постійного стороннього догляду.
У відповідності до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ЛРВ-00892 від 31.10.2023 року, позивач перебував під наглядом в амбулаторії з 06.01.2023 року з діагнозом - наслідки перенесенної мінно-вибухової травми від 02.09.2022 року. Вогнепальне осколкове проникаюче сліпе діаметральне черепно-мозкове поранення з вихідним отвором в дільниці правої орбіти, розтрощення правого ока. Посттравматична деформація м'яких тканин правої параорбітальної ділянки. Стан після енуклеації OD, видалення сторонніх тіл (мінні осколки) правої орбіти та правої скроневої ділянки, реконструкція нижньої стінки правої орбіти індивідуалізованим імплантатом з РЕЕК. Неправильно консолідований перелом нижньої стінки правої орбіти. Сечокам'яна хвороба: конкременти лівої нирки. Хронічна хвороба нирок 1 ст.
Виписаний з рекомендаціями: нагляд нейрохірурга, офтальмолога, сімейного лікаря, невропатолога, уникати тяжких фізичних навантажень, перегрівання та переохолодження, потребує постійного стороннього супровіду, подальшої реабілітації та протезування зубів.
Як слідує зі змісту довідки КНП «Обласної стоматологічної поліклініки» №377 від 03.11.2023 року, позивач з 03.11.2023 року розпочав довготривале лікування в КНП КОР «Обласна стоматологічна поліклініка», яке надається в декілька етапів у відповідності до визначеного плану лікування, шляхом отримання таких медичних та стоматологічних послуг: хірургічні, терапевтичні та послуги зубопротезування.
Крім цього, згідно із довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР №1 від 20.11.2023 року позивач з 01.11.2023 року знаходиться під наглядом амбулаторії як паліативний пацієнт. У висновку зазначено, що позивач потребує постійного нагляду.
Більше того, відповідно до довідки про стан здоров'я Здвижівської АЗПСП КНП «Бучанського ЦПМСД» БМР №3 від 20.11.2023 року позивачу встановлено 1Б групу інвалідності.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2023 року №351 (по стройовій частині) ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) та з 09.12.2023 року виключено з військового обліку та знято з усіх видів забезпечення.
Відповідно до наданої на адвокатський запит довідки від 11.01.2024 року № 642/вихЗВГ/40, на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 , з урахуванням утримання військового збору, зараховано додаткову винагороду з розрахунку 70000 грн. на місяць за періоди з 01.12.2022 року по 06.01.2023 року, з 16.01.2023 року по 31.01.2023 року, та з розрахунку 100000 грн. на місяць за період з 01.02.2023 року по 16.02.2023 року, з 05.03.2023 року по 22.03.2023 року, з 31.05.2023 року по 06.06.2023 року, з 06.07.2023 року по 11.07.2023 року у загальному розмірі 273 303 грн. 46 коп.(а.с.22, 26)
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати, зокрема додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. за період з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).
У відповідності із приписами статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Положеннями пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) установлено:
«на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також, у відповідності із приписами абз.5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно до пункту 11 статті 10-1 вказаного вище Закону військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Згідно із пунктом 8.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 6.35. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров'я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров'я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.
Якщо після продовження відпустки за станом здоров'я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов'язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов'язків або у відпустці за станом здоров'я повинна бути реалізована негайно.
У разі тимчасової втрати працездатності військовослужбовцям не нараховують допомогу за лікарняними, а зберігають грошове забезпечення та виплачують додаткову винагороду на час воєнного стану.
Військовослужбовцям ЗСУ, які отримали ушкодження чи захворіли, виплачують грошове забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов'язків:
у зв'язку з хворобою і перебуванні на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я).
На час воєнного стану включають до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тисяч гривень, військовослужбовців ЗСУ, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. До цього періоду включають і час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого.
Відповідно до абз.2 ст.4 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно із положеннями абз.4 п.10 вказаного Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З аналізу наведених вище норм слідує, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які, зокрема:
- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Як убачається з матеріалів справи, а саме у відповідності до змісту Довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 23.11.2022 року №642/449, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу населеного пункту Мар'їнка Донецької області солдат за призовом ОСОБА_1 02 вересня 2022 року одержав:
«Вогнепальне уламкове проникаюче сліпе діаметральне черепно-мозкове поранення з вхідним отвором в ділянці правової орбіти, розтрощення правового ока, з наявністю стороннього тіла металевої щільності. Лівої скроневої частки та правої орбіти. Забій головного мозку 3 ступеню з вогнищами контузії лівої скроневої та потиличної частки. Внутрішньошлуночковий крововилив.». (а.с.13)
Як установлено судом попередньої інстанції та з'ясовано апеляційним судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях, пов'язаних із захистом Батьківщини, під час яких отримав тяжке поранення за наслідками якого проходив неодноразове лікування у медичних закладах охорони здоров'я у період, зокрема з 01.08.2023 року по 09.12.2023 року.
Згідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 року у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Як зазначалось вище, з аналізу наведених вище норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 убачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на лікуванні внаслідок такого поранення.
Судова колегія зауважує, що у даному випадку обидві наведені умови наявні та підтверджуються вище вказаною довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.11.2022 року №642/449, а також наявними в матеріалах справи копією первинної медичної документації.
При цьому, положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за який виплачується збільшена до 100 000 гривень додаткова винагорода.
Відтак, у разі потворного та кожного наступного перебування військовослужбовця на лікуванні в закладах охорони здоров'я, за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень.
Наведені вище обставини в повній мірі спростовують доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за змістом наданих позивачем до позову довідок не убачається причинно-наслідковий зв'язок між отриманим пораненням та пройденим лікуванням, внаслідок чого у військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав включати ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн.
У свою чергу, решта доводів апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 ґрунтуються на неправильному розумінні/тлумаченні норм чинного законодавства України, та не спростовують висновків окружного адміністративного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині за наслідками розгляду справи.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року у справі №400/1674/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук