25 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8323/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.04.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №420/8323/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
14.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 155250027321 від 08.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 28.02.2024 протокол № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.01.2024 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора комплексної бригади на підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора комплексної бригади на підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна». Натомість, органом Пенсійного фонду протиправно відмовлено в зарахуванні такого періоду роботи до пільгового стажу та відповідно й в призначенні пенсії за вислугу років.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з позовними вимогами не погоджуються та вважають їх необґрунтованими з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, наголошуючи, зокрема, на тому, що позивач не має необхідного спеціального стажу роботи, а тому оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії № 155250027321 від 08.03.2024 та рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 28.02.2024 № 2, прийнято цілком правомірно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №420/8323/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії № 155250027321 від 08.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 28.02.2024 протокол № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.03.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме в частині врахування до пільгового стажу позивача періоду роботи 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора комплексної бригади 4 на Підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що спірний період роботи позивача є належним чином підтвердженим трудовою книжкою та іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а отже будь-яких правових підстав для його неврахування до страхового стажу не має.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.64-68, а.с.99-104).
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ОСОБА_1 до апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 25.04.2024 у справі №420/8323/24. Натомість, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області уважає необґрунтованими.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
За наслідком розгляду такого зверенння комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області 28.02.2024 прийнято рішення №2 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні зарахування до пільгового стажу періоду рооти з 03.05.1993 по 13.10.2004 на посаді докера-механізатора у зв'язку з відсутністю документів, які піддтверджують факт припинення підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» в результаті його ліквідації.
Також, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою стосовно призначення пенсії за вислугу років.
За результатом розгляду означеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 08.03.2024 прийнято рішення №155250027321 про відмову в призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи.
Уважаючи свої права порушеними позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п.«г» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.
Так, колегією суддів установлено, що на день зверенння до органу Пенсійного фонду із спірним питанням ОСОБА_3 виповнилось 55 років.
Згідно наяної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (записи №9-12), у період з 03.05.1993 по 13.10.2004 ОСОБА_1 працював докером-механізатором 1 класу на підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна».
Означене також підтверджується наявними у маеріалах справи архівною довідкою департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 06.11.2023 № 2739-H-11.1-21 з копіями особової картки Т-2, історичною довідкою, наказом від 30.04.1993 № 281/Л «Про звільнення в порядку переведення «Айронімпекс-Україна» працівників ППК-4», наказом від 03.05.1993 № 1/Л «Про зарахування в порядку переведення в «Айронімпекс-Україна» працівників ППК-4» від 03.05.1993 та наказом № 270-к від 13.10.2004 «Про звільнення в порядку переведення на підприємство «Новотех-Термінал» працівників ПП «Айронімпекс-Україна».
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про те, що період роботи ОСОБА_1 з 03.05.1993 по 13.10.2004 докером-механізатором 1 класу на підприємстві з іноземними інвестиціями «Айронімпекс-Україна» є підтвердженим, а тому підлягає зарахуванню до стажу роботи при вирішенні питання про призначення пенсії по вислузі років.
При цьому, не є юридично спроможним посилання суб'єкта владних повноважень про неможливість зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з огляду на те, що діяльність підприємства знаходиться в стані припинення, оскільки скаржником не арґументовано, а колегією суддів не установлено, яким чином така обставина впливає на можливість вирішення ініційованого позивачем питання.
Апеляційний адміністративний суд вказує, що перебування юридичної особи в стані припинення жодним чином не заважає органу Пенсійного фонду скористатись своїм правом на витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей трудової книжки позивача.
В контексті означеного слід відмітити, що відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, перебування підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» в стані припинення жодним чином не перешкоджало органу Пенсійного фонду скористатись своїм правом на витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей трудової книжки позивача.
Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині здійснення розподілу судових витрат, адже відповідачем не конкретизовано в чому саме полягає неправильність висновків окружного адміністративного суду в такій частині оскаржуваного судового акту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №420/8323/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №420/8323/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький