29 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7991/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року (суддя Чернова Ж.М.) в справі № 280/7991/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправною бездіяльності, що полягає у непроставленні у військово-обліковому документі відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
зобов'язання проставити у військово-обліковому документі відмітки про виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 28 вересня 2010 року;
визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення військового квитка, виданого на його ім'я;
зобов'язання повернути військовий квиток, виданий на його ім'я, вручивши особисто;
визнання протиправними дій щодо направлення його для проходження військово-лікарської комісії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зауважує, що до військового квитка позивача внесені записи про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не проставлено відмітку (штамп) про виключення з військового обліку.
Відомості щодо підстав виключення з військового обліку містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що прямо вказує на правомірність виключення позивача з військового обліку у 2010 році, а не проставлення відмітки про виключення з військового обліку є неналежним виконанням саме посадовими особами відповідача своїх повноважень.
Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача обов'язку з проходження ВЛК, позаяк позивач не є військовозобов'язаним.
Судом першої інстанції не надано оцінки вимогам стосовно вилучення у позивача військового квитка.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 28.09.2010 постановою військово-лікарської комісії визнаний непридатним з виключенням з військового обліку, що підтверджується військово-обліковим документом, витягом з інформаційної системи Резерв+.
Позивач повідомив, що вказані дані були внесені до військового квитка позивача, але не була проставлена відмітка про виключення з військового обліку.
19.08.2024 позивач звернуся до відповідача з метою проставлення відмітки про його виключення з військового обліку внаслідок непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Позивач повідомив, що відповідна відмітка про його виключення з військового обліку відповідачем не була проставлена в його військовому квитку.
Позивачу видано направлення для проходження військово-лікарської комісії №н/4488 від 19.08.2024, картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного та бланк довідки військово-лікарської комісії, а також повістку №3575 для прибуття до відповідача до 02.09.2024 (в день закінчення ВЛК).
Позивач також повідомив, що відповідачем вилучено військовий квиток позивача та не повернуто.
Врахувавши, що виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб, визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії, суд першої інстанції вважав, що позивачу для отримання військово-облікового документа з відміткою про виключення його з військового обліку відповідно до вимог Порядку №1487 необхідно було особисто з'явитись до відповідача та подати відповідне звернення, а позивач тривалий час (з 2010 року по 19.08.2024) особисто не звертався до відповідача про отримання військово-облікового документа з відміткою про виключення його з військового обліку. Доказів протилежного до суду не надано.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач під час мобілізації повинен був пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення на тепер придатності його до військової служби, за результатами якого повинна встановлюватись його придатність до військової служби із врахуванням того, що постановою військово-лікарської комісії від 28.09.2010 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби є правомірними та такими, що вчинені відповідачем в межах повноважень і чинного законодавства.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки необґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач 28 вересня 2010 року постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується військово-обліковим документом, витягом з інформаційної системи Резерв+ та інформацією, зазначеною відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.
До військового квитка позивача внесено відомості про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, відмітка про виключення з військового обліку не проставлена у військовому квитку.
Позивач 19 серпня 2024 року звернувся до відповідача з метою проставлення відмітки про його виключення з військового обліку внаслідок непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Відповідачем вилучено у позивача військовий квиток, позивачу видано направлення для проходження військово-лікарської комісії №н/4488 від 19 серпня 2024 року, картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного та бланк довідки військово-лікарської комісії, а також повістку №3575 для прибуття до відповідача до 02 вересня 2024 року (в день закінчення ВЛК).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, за положеннями частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:
які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;
які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані до військового оперативного резерву;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Приписами частини шостої статті 37 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, оскільки позивач визнаний непридатним до військової служби, він підлягав виключенню з військового обліку.
При цьому до військово-облікового документа позивача відповідачем повинні бути внесені дані про виключення із військового обліку.
Враховуючи, що позивач визнаний непридатним до військової служби, не внесення до військово-облікового документу (військового квитка) даних про виключення з військового обліку є порушенням частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ та проявом бездіяльності з боку відповідача.
Отже, позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими.
Суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності ініціативи з боку позивача, а саме неявки протягом значного строку до відповідача з метою внесення відповідних відомостей до військового квитка, позаяк до військового квитка внесено внесені записи про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не була проставлена відмітка (штамп) про виключення з військового обліку, що вказує на явку позивача до відповідача.
Судом першої інстанції взагалі не надана оцінка позовним вимогам про протиправність вилучення військового квитка.
Вище наведеними приписами частини шостої статті 37 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у громадянина, якого виключено з військового обліку у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби, військово-обліковий документ не вилучається.
Отже, вилучення у позивача військово-облікового документу (військового квитка) є протиправним, тому позовні вимоги в цій частині також мають бути задоволені.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії суд зазначає таке.
Частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За положеннями частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 передбачено, що це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов'язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров'я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП, про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.
Отже, можуть повторно оглядатися ВЛК, зокрема, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, які перебувають на військовому обліку, в той час, як позивач є особою, що виключена з військового обліку.
Діюче законодавство не містить приписів щодо можливості проходження особою, яка визнана непридатною до військової служби та виключена з військового обліку, повторного огляду ВЛК, позаяк така особа вже втратила статус військовозобов'язаного.
Відтак, направлення відповідачем позивача на проведення повторного огляду ВЛК в контексті спірних правовідносин є протиправним.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, в порушенням частини другої статті 77 КАС України не надано жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій.
Судом витребувано у відповідача відповідні докази, проте відповідачем не виконано ухвалу суду, не надано суду жодних документів, що витребувані судом.
Судом першої інстанції не дотримано принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн, разом у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в справі № 280/7991/24 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в справі № 280/7991/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 280/7991/24 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не проставленні у військово-обліковому документі ОСОБА_1 відмітки про виключення його з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 28 вересня 2010 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 проставити у військово-обліковому документі ОСОБА_1 відмітки про виключення його з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії від 28 вересня 2010 року.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповернення ОСОБА_1 військового квитка.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути військовий квиток ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 29 січня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко