23 січня 2025 року м.Дніпросправа № 280/6354/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 280/6354/24 (суддя Татаринов Д.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) протиправними щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у розмірі 2083,95 грн., недоплачену за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року всупереч рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №280/8303/23;
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №280/8303/23;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 2083,95 грн. недоплачену за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходу фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана у розмірі 15091,91грн. з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №280/8303/23.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд:
- визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №280/8303/23;
- зобов'язав військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 280/8303/23.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися позивач та відповідач, ними були подані апеляційні скарги.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, часткову невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду скасувати в оскарженій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач стверджує, що судом помилково зроблено висновки, що позивачу виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015р. по 28 лютого 2016р.. Позивач наполягає, що відповідно до його особових рахунків за 2015 та 2016 роки індексація грошового забезпечення: у розмірі 908,63 грн. за серпень 2015 року виплачена у вересні 2015 року; у розмірі 1027,99 грн. за вересень 2015 року виплачена у жовтні 2015 року; у розмірі 1027,99 грн. за жовтень 2015 року виплачена у грудні 2015 року; у розмірі 1055,98 грн. за листопад 2015 року виплачена у березні 2016 року (527,99 грн.) та травні 2016 року (527,99 грн.). Відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 було визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення. Позивач стверджує, що йому не відомо з яких причин військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалася індексація грошового забезпечення з затриманням, а за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення взагалі не виплачувалася.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. При цьому, зазначений дохід також не є базою нарахування єдиного внеску.
Сторони не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги один одного.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 лютого 2021 року № 27 позивача звільнено у запас за підпунктом “Б» (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з 10 лютого 2021 року.
У період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 10 лютого 2021 року позивачу не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалася індексація, у зв'язку із чим, для захисту своїх прав останній звернувся до суду із позовом в адміністративній справі № 280/8303/23
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 280/8303/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Вказаним судовим рішенням:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2021 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2021 року відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач та представник відповідача звернулись до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року рішення суду першої інстанції у справі №280/8303/23 змінено шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення у наступній редакції: “Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за жовтень 2019 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року».
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 280/8303/23 залишено без змін.
Позивач звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 280/8303/23.
Ухвалою Верховного суду від 13 травня 2024 року було відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №280/8303/23.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позивачу, згідно довідки-розрахунку індексації доходів (грошового забезпечення) за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року нараховано кошти у розмірі 85 927,87 грн..
Вказана довідка містить інформацію про отримання позивачем у грудні 2015 року - травні 2016 року (за грудень 2015 року) індексації у розмірі 2083,95 грн..
Тобто, з урахуванням раніше виплаченої позивачу індексації, сума індексації на підставі судового рішення у справі № 280/8303/23 за вказаною довідкою становить 83 843,92 грн.
Згідно інформації, наданої відповідачем, із вказаної суми, під час її виплати, було утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 091,91 грн. та військовий збір у сумі 1257,66 грн.
10 червня 2024 року відповідачем, на виконання судового рішення в адміністративній справі №280/8303/23, на банківський рахунок позивача перераховано кошти у сумі 67 494,35 грн., що підтверджується випискою за рахунком ОСОБА_1 станом на 10 червня 2024 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, вказана сума виплачена вже після утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Компенсація суми податку на доходи фізичних осіб при проведеній виплаті індексації грошового забезпечення позивачу нарахована та виплачена не була.
Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно не доплачено йому суму індексації у розмірі 2083,95 грн., що військовою частиною протиправно утримано податок на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 280/8303/23, а також не виплачено разом із індексацією грошової компенсації у відповідності до Порядку № 44, звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд встановив, що згідно наданих позивачем до позовної заяви особових рахунків за 2015 рік та за 2016 рік, йому у грудні 2015 року нараховано індексацію у сумі 1027,99 грн., у березні та травні 2016 року по 527,99 грн. за грудень 2015 року.
Виплата позивачу у березні та травні 2016 року індексації у розмірі по 527,99 грн. за грудень 2015 року зумовлена одержанням відповідачем у січні 2016 року телеграми Міністерства оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення у 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно пункту 7 роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2, долученого до справи, начальникам військових частин було роз'яснено, що у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого доручення.
Так, з особового рахунку позивача за 2016 рік вбачається, що право позивача на виплату індексації, яке було тимчасового призупинено на виконання телеграми Міністерства оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 та роз'яснення, було відновлено відповідачем у березні та травні 2016 року, у зв'язку із чим, позивачу, хоч і із запізненням, у березні та травні 2016 року нараховано та виплачено індексацію за грудень 2015 року у розмірі 1055,98 грн.
За період 2015-2016рр загальний розмір індексації, виплачений позивачу до ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення у справі № 280/8303/23, за грудень 2015 року становить 2083,88 грн..
Отже, є вірними висновки суду, що з огляду на той факт, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024року у справі № 280/8303/23 охоплюється, зокрема, і період індексації з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року, відповідач правомірно під час виконання судового рішення відрахував суму індексації (2083,88 грн.), яка вже була нарахована та виплачена позивачу за вказаний період, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості повторної виплати індексації.
Відтак, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача в цій частині та зобов'язання його здійснити повторну виплату позивачу індексації у розмірі 2083,95 грн. за грудень 2015 року, із одночасною компенсацією податку з доходів фізичних осіб.
Доводи позивача, викладені в його апеляційній скарзі, висновків суду в цій частині не спростовують.
Щодо вимог позивача виплатити йому грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у відповідності до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, а також сум податку з доходів фізичних осіб, яка була утримана під час виконання судового рішення у справі № 280/8303/23.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, […] у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, […], а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, […], за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку № 44).
Пунктами 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення в спірному випадку сталася з вини відповідача, а тому суд вірно зробив висновки, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
У постанові від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17 Верховний Суд зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування (підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України).
Таким чином, податковий агент зобов'язаний утримати військовий збір із сум доходів в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Тобто, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на вказане, суд дійшов правильного висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі № 280/8303/23, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення. Та обставина, що станом на день розрахунку позивач вже не був військовослужбовцем, не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, відповідач здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів.
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими. При належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 червня 2020 року по справі № 825/761/17 та від 29 липня 2020 року по справі № 814/142/17.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують правильних висновків суду. Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 280/6354/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак