28 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17903/24
Суддя І інстанції - Бухтіярова М.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) щодо нарахування та виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2022 по 05.04.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 2022-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язано Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті.
Зобов'язано Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5)щодо не забезпечення Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01.01.2022 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду передбачений ст. 233 КЗпП України. Зазначає, що під час формування бюджетного запиту головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють обрахунки своїх потреб з суми, яку доведено Міністерством фінансів України до відома. У цій сумі вже закладено розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік. Вказує, що ані ДСА України, ані Суд не приймали жодних управлінських рішень щодо застосування встановленого прожиткового мінімуму, який передбачений в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік у розмірі 2102 грн. Зазначає, що відповідачі у спірних правовідносини при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли в межах чинного законодавства та виділених бюджетних асигнувань. ДСА України як державний орган та головний розпорядник бюджетних коштів у спірних правовідносинах та Суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мають повноважень надавати оцінку прийнятим законам на їх відповідність Конституції України, а зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому у відповідачів були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вимоги чинних законів України. Вказує, що оклад суддів складається з розрахункової величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб», розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року та відповідного коефіцієнту (множника), який залежить від інстанції. При цьому Закон № 1402-VІІІ не дає визначення «прожиткового мінімуму для працездатних осіб» та не вказує нормативно-правого акту, яким необхідно керуватися для визначення розміру такої розрахункової величини. ДСА України як головний розпорядник коштів в частині розпорядження бюджетними асигнуваннями з виплати грошового утримання суддів, не наділена повноваженнями змінювати розмір бюджетних асигнувань та такі цілі. ДСА України виділялися з Державного бюджету бюджетні асигнування на виплату суддівської винагороди з розрахунку з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді2102 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, виплата суддівської винагороди у 2021-2024 роках за рахунок бюджетних асигнувань не могла бути виплачена з іншого розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму, оскільки затверджені бюджетні кошториси та виділені асигнування з Державного бюджету були проведені з розрахунку 2102 грн., а не з іншого розміру.
В апеляційній скарзі Запорізькій окружний адміністративний суд також просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про вімову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що норма ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII за своєю правовою природою є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, апеляційного та вищого спеціалізованого судів, Верховного Суду. У свою чергу, безпосередньо розмір прожиткового мінімуму для визначення базового окладу судді у досліджуваному періоді законодавець регламентував Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Відповідно до ст. 7 вказаних нормативно-правових актів прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2 102,00 грн. Вказана величина залишається сталою. Закони України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» або їх окремі положення у судовому порядку не скасовувались, неконституційними не визнавались, а відтак, є чинними. Поряд із цим, згідно з ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи, зокрема, необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Положення ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, за змістом якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Отже, на підставі викладених вище положень бюджетного законодавства у їх сукупності з приписами Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, відповідачем у період з 01.01.2021 по теперішній час нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди здійснювались у межах бюджетних призначень, затверджених Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником вищого рівня, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2 102,00 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 18.05.2012 №336/2012 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
Наказом голови від 04.07.2012 №130-к ОСОБА_1 зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді.
Указом Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів» позивач призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.
Відповідно до довідки №02-35/24/33 від 02.04.2024, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, ОСОБА_1 працює в Запорізькому окружному адміністративному суді на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду з 04 липня 2012 року - наказ від 04.07.2012 №130-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді», виданий на підставі Указу Президента України від 18.05.2012 №336/2012 «Про призначення суддів», наказ від 11.10.2018 №186-к «Про повноваження судді ОСОБА_1 », виданий на підставі Указу Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів».
За змістом довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 №39, №40 №41 позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року.
Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
12.02.2024 позивач разом із колективом суддів звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Листом від 12.03.2024 №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача-1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у періоді з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн., звернулась до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року
Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб щорічно встановлювались:
- 2021 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для:
- працездатних осіб: з 1 січня у розмірі 2270 гривень;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
- 2022 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для:
- працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривень;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
- 2023 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для:
- працездатних осіб - 2684 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
- 2024 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для:
- працездатних осіб - 3028 гривні;
- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020р. діє в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2)судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закони України про державний бюджет на 2022 та 2023 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Закони України про державний бюджет на відповідний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення для базового розміру посадових окладів суддів) було неправомірним.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
В силу частини першої та другої статті 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно із частиною першою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 «Положення про Державну судову адміністрацію України», що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п'ятою статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Викладене свідчить, що Запорізький окружний адміністративний суд здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021- 2024 роки.
В той же час Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником бюджетних коштів, була виділена сума коштів у недостатньому розмірі для забезпечення нарахування Запорізьким окружним адміністративним судом суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2021 року -2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн.
За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону № 1402-VIII).
З урахуванням статусу Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Такий спосіб захисту порушеного права підтверджена Верховним Судом у постановах від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/23.
Щодо строку звернення позивача із зазначеним позовом до суду колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України ( у редакції чинній до змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення наледної йому заробітної плати без обмеження будь-яки строкмо.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.
12.02.2024 позивач разом із колективом суддів звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Листом від 12.03.2024 №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.
Саме ця відмова Запорізького окружного адміністративного суду викладена у листі від 12.03.2024 року щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення зумовила звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке відбулося 12.04.2024 року, тобто з додержання як строку , визначеного ч. 5 ст.122 КАС України та і строку , визначеного ст. 233 КЗпП України.
За таких обставин позивачем, подано позовну заяву до суду в строки, визначені приписами чинного законодавства України.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені, в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, а тому немає підстав для його скасування.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 28 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.А. Шальєва