29 січня 2025 р. Справа № 520/3850/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/3850/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Відділу обслуговування громадян №17 (Основ'янський, Слобідський) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023 року;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії, відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення його прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022), Відділу обслуговування громадян №17 (Основ?янський, Слобідський) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, фактична адреса: вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, 61140) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023 року.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 р. по справі № 520/3850/24 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення від 30.10.2023 р. про відмову у призначенні пенсії за наслідками розгляду заяви позивача від 25.10.2023. Також вказав, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
На посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюється, чинність Закону України від 07.06.2001 № 2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого цій категорії осіб присвоюються ранги осіб органів місцевого самоврядування. Оскільки у позивачки відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє.
Позивач надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просила в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити у повному обсязі, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року по справі № 520/3850/24 залишити без змін. Вказала, що враховуючи відомості трудової книжки та призначення пенсії, у позивача наявний необхідний вік та страховий стаж, передбачений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, оскільки позивачка має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якій з 01.04.2009 року була призначена пенсія.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
ОСОБА_1 в позовній заяві вказано, що вона вийшла на пенсію та отримувала пенсію, як держслужбовець відповідно до чинного на той час Закону, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Харківським Комінтернівським управлінням від 06.04.2009 року. Оскільки пенсіонерам дозволено після виходу на пенсію працювати, позивачка продовжила перебувати на службі в органах місцевого самоврядування.
Надалі, без відповідної заяви ОСОБА_1 , без попередження було переведено з пенсії державного службовця на звичайну пенсію. У зв'язку з цим позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України та з наданих пояснень стало відомо, що переведення відбулось в інтересах ОСОБА_1 , її запевнили, що цей тип пенсії є більш оптимальним (на той час) та за бажанням, позивач може в будь-який момент повернутись на належний їй пенсійний вид забезпечення.
Позивачем 25.10.2023 року було подано до відповідача заяву про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням №963280109676 від 30.10.2023 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до заяви №10707 від 25.10.2023 року. Зокрема, вказано, що на посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюється чинність Закону України від 07.06.2001 року №2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого цій категорії осіб присвоюються ранги осіб органів місцевого самоврядування. Водночас зазначено, що згідно з п. 5 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на посадових осіб місцевого самоврядування поширювалась чинність Закону України «Про державну службу», вони прирівнювалися до відповідних категорій посад державних службовців, якщо іншого не було передбачено законодавством України. Цей пункт утратив чинність на підставі Закону № 2493. Відтак до 04.07.2001 - до набрання чинності Законом № 2493 посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до 04.07.2001 зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Оскільки за даними трудової книжки, які знаходяться в матеріалах ЕПС з 17.02.2005 року позивач призначена на посаду начальника управління освіти Харківської міської ради, прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування та з 19.02.2007, 19.02.2009, 21.02.2011, 21.02.2013 присвоєно чергові ранги посадової особи місцевого самоврядування, ОСОБА_1 не набуває необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не має.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, відтак має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії і зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб?єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до п. 7 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 2 пункту 10 Положення № 280 правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України.
На виконання вимог частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1.1. розділу І Порядку № 22-1 (в редакції чинній на момент звернення) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 4.1. розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2. розділу IV Порядку № 22-1).
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п 4.3 розділу IV Порядку № 22-1).
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п. 4.10 розділу IV Порядку № 22-1).
Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено Порядком № 22-1, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України у порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Колегія суддів зазначає, що відповідачами у справі позивачем та судом першої інстанції визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Відділ обслуговування громадян №17 (Основ?янський, Слобідський) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення № 963280109676 від 30.10.2023 було прийнято Відділом перерахунків пенсії № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за підсумком розгляду заяви ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 року.
Відтак, ураховуючи наведене, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення № 963280109676 від 30.10.2023, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов?язки, визначені КАС України.
За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб?єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв?язок між порушенням (суб?єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів доходить висновку, що вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023 року та зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 року, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог процесуального закону, не з?ясував належність відповідачів у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.
Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежних відповідачів, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі № 520/3850/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Відділу обслуговування громадян №17 (Основ'янський, Слобідський) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич