29 січня 2025 р. Справа № 440/113/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/113/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Бурбак Оксана Валеріївна, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА), в якому, з урахуванням уточнень обсягу заявлених вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/3257/23 від 04.12.2023, за №02/7/2024-вих. від 02.01.2024, №02/8/2024-вих. від 02.01.2024, №02/9/2024-вих. від 02.01.2024, №02/10/2024-вих. від 02.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у розмірі 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2102 грн, Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 у розмірі 2102 грн та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 2102 грн;
- зобов?язати ТУ ДСА видати ОСОБА_1 , судді Октябрського районного суду м. Полтави у відставці, нові довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, статтею 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, та статтею 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 2920 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду визначається залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Однак відповідачем у спірних довідках визначено розмір посадового окладу позивача з розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із застосуванням спеціального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а не із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до протиправного зменшення гарантованого законодавством розміру окладу судді та порушення прав позивача.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 р. позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом неповно з?ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 р. по справі № 440/113/24 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що Закони України № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, №2710-ІХ та №24660-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу суддів, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України №1402-VIII. Зазначив, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет України» вищої юридичної сили стосовно інших законів. Вказав, що за правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України №1402-VIII. Зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено 01 січня 2021 р. (2270,00 грн.), 01 січня 2022 р. (2481,00), 01 січня 2023 р. (2684,00 грн.), 01 січня 2024 р. (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.) на підставі ст. 7 Закону України №2710-ІХ була неправомірною.
Відповідач не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 17.05.2012 №4742-VI «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Октябрського районного суду м. Полтави у зв?язку з поданням заяви про відставку.
25.12.2023 та 02.01.2024 позивач звертався до ТУ ДСА із аналогічними заявами про видачу йому довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 (а.с. 70-71).
02.01.2024 відповідачем були видані запитувані довідки №02/07/2024-вих, №02/08/2024-вих, №02/09/2024-вих та №02/10/2024-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 110 985,60 грн (а.с. 53-56), а саме: посадовий оклад 69 366,00 грн; доплата за вислугу років (60%) 41 619 грн.
Не погоджуючись із визначенням відповідачем розміру прожиткового мінімуму, який підлягає врахуванню при обчисленні базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн., позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії ТУ ДСА щодо видачі позивачу довідок для обчислення довічного грошового утримання із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024 у розмірі 2102,00 грн. відповідають положенням чинного законодавства, а тому визнаються судом правомірними. За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч.2 ст.4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з ч.3, ч.ч. 4, 5 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п?ятсот тисяч осіб; 3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров?я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У вказаній нормі Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
У той же час, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2270 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.
В спірному випадку позивач наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а саме: 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028 грн, відповідно, а не з розміру 2102 грн, як фактично обраховано відповідачем.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.
Закони України про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023, 2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Суд апеляційної інстанції враховує, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 21.09.2023 у справі №380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене та беручи до уваги збільшення станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не має права на грошове утримання судді у відставці з розрахунку суддівської винагороди, обчисленої у 2021-2024 роках з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 у сумах 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028 грн, відповідно.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, положеннями пункту 1 розділу IV якого передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII, частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Відповідно до пунктів 5 та 6 розділу IV вказаного Порядку довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
З наведених вище норм законодавства вбачається, що саме на відповідача покладено функції зі складання довідки про розмір про суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав позивач до звільнення у відставку з посади судді, та розмірів доплат за вислугу років, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, станом на 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривні, станом на 01 січня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, та станом на 01.01.2024 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2 270,00 грн., на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн., на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн., а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
За наведеного вище мотивування суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження відповідача стосовно неможливості зазначення у вказаних довідках іншого розміру суддівської винагороди, ніж виплачується судді, що працює на посаді, з якої позивача було звільнено у відставку.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 р. прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб?єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп. згідно з квитанцією від 29.12.2023 року №9460-7145-4574-9754 та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 6441 грн 60 коп. згідно з квитанцією № 11-17422535/С від 11.04.2024 року.
Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 7515 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі № 440/113/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/3257/23 від 04.12.2023, №02/7/2024-вих. від 02.01.2024, №02/8/2024-вих. від 02.01.2024, №02/9/2024-вих. від 02.01.2024, №02/10/2024-вих. від 02.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у розмірі 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 у розмірі 2102 грн та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 2102 грн;
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, статтею 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, та статтею 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 2920 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 26304855; вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, 36032) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7515 грн. 20 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій