29 січня 2025 р. Справа № 520/14767/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 18.11.2024 року по справі № 520/14767/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4083,99 грн. в місяць за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 18.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 13.07.2020 року відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 99 коп. в місяць у загальній сумі 114351 (сто чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 72 коп. за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4 - 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 520/14767/24 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі № 560/2693/23 адміністративний позов був задоволений частково, а саме було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018. Тому вважає, що частина вимог вже була розглянута іншим судом. Стосовно періоду з 01.01.2019 зазначає, що підвищення посадових окладів з 01.01.2019 не відбувалося. Вказує, що з лютого 2020 ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/10824/23 перераховано посадовий оклад, порівняння окладу із сумою індексації здійснюється в умовах лютого 2020. Таким чином, посадовий оклад позивача у лютому 2020 збільшився порівняно з січнем 2020 на суму, що перевищує суму індексації грошового забезпечення у січні 2020 року. Щодо витрат на правову допомогу, зазначає, що їх розмір є неспівмірним адже дана справа відноситься до справ незначної складності, крім того позовну заяву подано через Електронний Суд, що дозволяло використати готовий шаблон для подання позову до суду.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до 26.06.2020 року.
З 26.06.2020 року позивач переведений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 560/2693/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. Зобов'язано Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року по справі № 560/10824/23 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 відповідно до статті 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 28.06.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
Також, постановою Сьомого адміністративного апеляційного суду № 560/2693/23 від 18.04.2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду залишено без змін. Визнано протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. Зобов'язано Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року.
Постанова суду набрала законної сили.
В силу ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.06.2020 року.
Листом Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 01.05.2024 року фактично відмовлено у нарахуванні та виплаті фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.06.2020 року, оскільки відсутні для цього підстави.
Позивач не погоджується з тим, що відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачена індексація - різниця грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року у фіксованій величині 4083,99 грн. в місяць, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року). Отже, суд першої інстанції встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7609,44 грн., у березні 2018 року - 7988,60 грн. відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 379,16 грн. Також суд встановив, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4083,99 грн. Суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог шляхом задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4083,99 грн. в місяць у загальній сумі 114 351,72 грн. за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4 - 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Відмовляючи в частині вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, суд виходив з того, що права позивача в цій частині наразі не були порушені, та заявлені як передчасні
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спір у цій справі виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою відповідачем у період з 01.03.2018 по 26.06.2020 позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення із застосуванням за період 01.03.2018 по 26.06.2020 індексації-різниці відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України “Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) внесено зміни до окремих положень Порядку № 1078.
За приписами пункту 5 Постанови № 1013 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015.
За правилами пункту 2 Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що в разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Отже, підсумовуючи викладене, з 01.12.2015 нормами Порядку № 1078 (у редакції Постанови №1013) було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці» та удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Отже, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, судом апеляційної інстанції з'ясовано розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. Зокрема, позивачу нараховано та виплачено у березні 2018 року - 7988,60 грн; нараховано та виплачено у лютому 2018 року грошове забезпечення в сумі 7609,44 грн. Розмір підвищення доходу становить 379,16 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
В контексті обставин справи позивач повинен був отримати індексацію в сумі 4463,15 грн., обчислену виходячи з величини індексу споживчих цін, що становить 253,30%, та з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року (1762 х 253,30% : 100 = 4463,15).
Оскільки сума підвищення заробітної плати у березні 2018 року дорівнює 379,16 грн та, відповідно, не перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці (4463,15 грн), починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у фіксованій сумі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (4463,15 грн) і розміром підвищення доходу (379,16 грн) = 4083,99 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову в цій частині.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги в частині періоду з 18.03.2018 по 31.12.2018 вже були предметом розгляду у справі № 560/2693/23, колегія суддів вважає базпідставними, з огляду на таке.
ОСОБА_1 у справі № 560/2693/23 заявляв вимоги про нархування та виплату індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008 року та березень 2018 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 в частині вимог про визначення базового місяця березень 2018 за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 у справі № 560/2693/23, суд виходив з того, що з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача з базовим місцем березень 2018 немає.
Отже, під час розгляду справи № 560/2693/23 суд досліджував наявність у позивача права на "поточну індексацію". В той час, як питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а саме "індексації-різниці", в рамках розгляду справи № 560/2693/22 не вирішувалось.
Стосовно доводів відповідача, про те, що в січні 2020 відбулося підвищення окладу ОСОБА_1 , а тому це підвищення повинне бути враховано при розрахунку індексації різниці грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
У випадку нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця у місяці підвищення доходу згідно з абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 ця сума індексації грошового забезпечення виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою і не виключає додаткового нарахування індексації за критерієм перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотки.
Тому березень 2018 р. слід кваліфікувати у якості місяця підвищення доходу заявника у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704, за яким належить здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Після березня 2018 тарифні ставки посадового окладу військовослужбовців не змінювались.
Підвищення грошового забезпечення позивача у січні 2020, на яке вказує відповідач, відбулося у зв'язку з перерахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення суду, а не через зміну посадових окладів.
Перерахунок грошового забезпечення позивача з січня 2020 пов'язаний з тим, що відповідач неправильно здійснював розрахунок грошового забезпечення, тобто невірно визначив розрахункову величину для обрахунку грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу). Водночас сама тарифна ставка та розмір посадового окладу залишились незмінним.
Однак, це не є підвищенням тарифних ставок (окладів) за посадою.
Стосовно доводів відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1ст. 132 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами ч. 7ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:
відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;
платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.
Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20).
Як встановлено судовим розглядом та підтверджеється матеріалами справи, між адвокатом Шкабурою В.В. та клієнтом ОСОБА_1 підписано договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 25.01.2024 року, за яким Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги).
В підписаному сторонами Договору акті приймання - передачі наданих послуг №2 від 27.05.2024 зазначено, що в період з 19.03.2024 по 27.05.2024 Адвокат надав Клієнту на підставі договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) наступні послуги правової допомоги, а саме: консультація Клієнта щодо юридичних перспектив та в вірогідності отримання позитивного результату шляхом звернення до суду - 1500,00 грн.; написання та відправка адвокатського запиту - 1500,00 грн.; дослідження та аналіз судової практики в подібних правовідносинах - 6000,00 грн.; написання позовної заяви - 7000,00 грн. Всього 16000,00 грн.
Сторони погодили, що оплата адвокатських послуг буде здійснена протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Слід зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви та наведені в ній обґрунтування, час необхідний для її складення, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що обсяг наданих позивачу послуг з правничої допомоги в суді є незначним, позаяк не потребував значних затрат часу та зусиль адвоката, а витрачений час на підготовку запиту та вивчення судової практики очевидно завищений. У даній категорії справ є чисельна стала судова практика.
Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а також зв'язку витрат із конкретною справою, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, водночас рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі № 520/14767/24 - змінити виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799)."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі № 520/14767/24.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов