Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 січня 2025 року № 520/8351/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України(вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UA807000/2023/000649/2 від 05 грудня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 17.04.24 відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 18 липня 2023 року між Shijiazhuang Blat Industrial & Trading Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений Контракт купівлі-продажу №02.
До митного оформлення було подано митну декларацію № 23UA8072000169154 від 01.12.2023; пакувальний лист № б/н від 19.09.2023; інвойс №OC230718 від 05.10.2023; коносамент № ZM23100161 від 11.10.2023; автотранспортна накладна №275 від 24.11.2023; навантажувальний документ без ном. Від 05.10.2023; сертифікат про походження товару №CCPIT060 230474545023C1300C0795/00051R від 07.11.2023; декларація про походження товару №OC230718 від 05.10.2023; банківський платіжний документ №18 від 27.07.2023; банківський платіжний документ №19 від 22.09.2023; банківський платіжний документ №20 від 27.10.2023; Довідка транспортних витрат №1413 від 23.11.2023; прейскурант №OC230718 від 05.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) «Додаткова угода №01 від 05.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) «Додаткова угода № 02 від 16.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №02 від 18.07.2023; договір (контракт) про надання послуг митного брокера №МБ-122 від 01.12.2023; супровідний документ Т-1 № 23ROCT190000781106 від 23.11.32023.
Харківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000649/2 від 05 грудня 2023 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5807200/2023/000710.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
3) декларантом не подано до митного оформлення митну декларацію країни походження;
4) довідка про транспортні витрати видана підприємством, що не здійснювало перевезення відповідно до надано CRM; відсутній в графі 23 підпис перевізника;
5) декларантом не надано договір на перевезення від 15.08.2023 №0448-Т/19;
6) у платіжних інструкціях від 27.07.2023 №18; від 22.09.2023 №19; від 27.10.2023 №20 - відсутній підпис та печатка відповідальної особи (платника).
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Щодо відсутності у платіжних інструкціях від 27.07.2023 №18; від 22.09.2023 №19; від 27.10.2023 №20 підпису та печатки відповідальної особи (платника).
Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, як підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Відповідальність за правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах несе(уть) особа(и), яка(і) підписала(и) цей документ. (пункт 18 Положення).
Позивачем до суду надані зазначені платіжні інструкції, на них міститься відмітки банку, щодо накладення на документи електронного цифрового підпису платника.
Тому дане зауваження митного органу також суд залишає поза увагою.
Щодо підтвердження транспортних витрат позивача, що мають включатися до митної вартості товару.
Відповідно до положень 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (частина 10).
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 2) витрати на транспортування після ввезення на митну територію України (частина 11).
Як йдеться у роз'ясненні Міністерства доходів та зборів України, Департаменту митної справи від 05.11.2013 № 14693/6/99-99-24-02-04-15, до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Кодексу входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Щодо умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження.
Тобто, за умов поставки FOB, з моменту завантаження товару на борт судна і до моменту перетину митного кордону України, суми транспортних витрат покупця мають включатися до митної вартості.
В цьому контексті, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У роз'ясненні Міністерства доходів та зборів України, Департаменту митної справи від 05.11.2013 № 14693/6/99-99-24-02-04-15 також зазначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» укладено договір №0448-Т/19 від 15 серпня 2019 року (далі - Договір).
Згідно пункту 9.1. Договору, він набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін за один місяць до закінчення дії Договору не надішле другій Стороні письмове повідомлення про його розірвання.
Таким чином, даний договір має узагальнений характер регулювання правовідносин між Експедитором та позивачем і має типову форму.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до статті 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно зі статте. 932 ЦК України, Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Умовами Договору, Експедитор від свого імені, але за рахунок коштів Клієнта, організовує перевезення, укладає договори з іншими особами (портами, складами, перевізниками, агентами), організовує пакування, ремонт тари, розвантаження, тощо.
Експедитор, згідно запитів Клієнта, надає інформацію щодо встановлених ставок на окремі послуги та інших зборів, виплата яких є обов'язковою (пункт 3.1.4 Договору). Надає повну інформацію про відвантаження, рух та прибуття вантажів узгодженим способом.
Клієнт зобов'язаний у Заявці вказати повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості, особливостей та інших характеристик вантажу, умов транспортування, необхідну для виконання Експедитором своїх обов'язків за договором. Несе відповідальність за повноту та достовірність вказаної в Заявці інформації (пункт 3.3.2 Договору).
Відповідно до пункту 9.3. Договору, необхідні додатки до цього Договору доповнюють особливості перевезень конкретного вантажу, а також розмір належних платежів та мають переважну силу над умовами Договору у разу наявності відмінностей.
Позивачем до суду подано Заявку про надання транспортно-експедиторських послуг №03 від 10.10.2023, яка є додатком до Договору №0448-Т/19 від 15.08.2019 (далі - Додаток, Заявка).
У межах даної заявки узгоджено фрахт порт Тяньцзінь (Китай), вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування у порту Констанца, експедиторська винагорода, авто порт Констанца (Румунія) - Харків (Україна).
Згідно з Довідкою про транспортні витрати від 23.11.2023 перевезення морським транспортом з Ксінгангу (порт Тяньцзінь (Китай)) до порту Констанца склав - 101104,87 грн. Перевезення автомобільним транспортом з Констанци - 98933,15 грн.
У матеріалах справи відсутні докази/пояснення, що розрахунку вартості перевезення морським шляхом до Констанци з Ксінгангу (порт Тяньцзінь (Китай)), зокрема хто та на яких підставах здійснював безпосереднє морське перевезення товару, звіти Експедитора, щодо можливого залучення інших осіб, калькуляції вартості послуг субпідрядників до рахунків на оплату послуг, що є складовими вартості послуг Експедитора, розрахунки супутніх витрат.
Окрім того, у оскаржуваному рішенні митний орган, зокрема, також зазначає, що перевезення відповідно до наданої CRM з авто порт Констанца (Румунія) - Орлівка (Україна) - Харків (Україна), також зазначено іншу особу, відмінну від особи Експедитора, з яким укладено Договір. Також відсутні докази комерційних відносин фактичного перевізника та Експедитора, звіти Експедитора, щодо залучення інших осіб, калькуляції вартості послуг субпідрядників до рахунків на оплату послуг, що є складовими вартості послуг Експедитора, розрахунки супутніх витрат.
Фактично, відсутні документи, що дають змогу перевірити суми вартості доставки товарів за межами митної території України, що є складовою загальної митної вартості товарів.
Також між Довідкою про транспортні витрати від 23.11.2023 та Актом наданих послуг №027952 від 07.12.2023 наявна розбіжність у «платі експедитору за межами України», у довідці зазначено 1084 грн (без ПДВ), а в Акті - 721,36 грн (без ПДВ).
Відсутність документів, що ілюструють деталізацію транспортних витрат свідчить про об'єктивні сумніви митного органу, щодо точності задекларованих платником податку сум митної вартості.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (Правова позиція з постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 803/2011/17).
Окрім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 наголосив, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків.
Суд дійшов висновку, оскільки митним органом виявлено, що платником заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то рішення про коригування митної вартості є правомірним.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку положень статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської митниці як територіального органу (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України(вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов