29 січня 2025 року м.Київ №320/10784/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Апарату Верховної Ради України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати за жовтень 2023 року у сумі 17 031,00 грн;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України нараховати заробітну плату за жовтень 2023 року у сумі 17 031,00 грн (сімнадцять тисяч тридцять одна гривня нуль копійок), з урахуванням сум обов'язкових податків і зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо не розгляду та не опрацювання:
- рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 321-211 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_1 за листопад 2023 року;
-рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 05.12.2023 № 321-212 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_1 за грудень 2023 року;
-рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 25.01.2024 № 321-216 та табелю обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_1 за січень 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.11.2023 по 31.01.2024;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.11.2023 по 31.01.2024;
- зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини його заробітної плати за період з 01.10.2023 по 31.01.2024, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не розглянуто та неопрацьовано рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 та табелю обліку відпрацьованого часу позивача за листопад, грудень 2023 року, січень 2024 року, що стало підставою для невиплати заробітної плати за цей період та призвело до порушення його трудових прав та визначених чинним законодавством гарантій. Позивач наголошує, що у цій виплаті йому безпідставно відмовлено через невиконання народним депутатом своїх депутатських повноважень, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що помічник-консультант народного депутата України перебуває у трудових відносинах саме з народним депутатом України, а не з Апаратом Верховної Ради України.
На переконання відповідача, виконання помічником-консультантом народного депутата України своїх обов'язків патронатної служби виключно пов'язано із забезпеченням діяльності народного депутата України, тобто необхідною умовою реалізації своїх прав та виконання обов'язків помічником-консультантом є здійснення народним депутатом України своїх повноважень. Водночас народний депутат ОСОБА_2 своїх обов'язків не здійснював та не подавав інформацію щодо причин його відсутності на засіданнях Комітету, пленарному засіданні ВР України, зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у зв'язку з чим у табелі обліку за листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року було зроблено відповідну відмітку (проставлено "н" або "н*"), а тому підстави для визнання протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України та зобов'язання вчинити дії відсутні. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 03.09.2019 по 31.01.2024 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 за строковим трудовим договором на постійній основі на час виконання його депутатських повноважень (патронатна служба).
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України від 31 січня 2024 року № 188-К ОСОБА_1 звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України за угодою сторін на підставі рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 22.01.2024, зареєстрованого листом адвоката Лазаренко А.С. від 25.01.2024 № 18263, заяви ОСОБА_1 .
Однак, відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за жовтень 2023 року.
Позивач звернувся до Апарату Верховної Ради України із заявою, згідно з якою просив повідомити підстави та причини, з яких відповідач затримував заробітну плату.
Відповідач надав відповідь на зазначену заяви позивача листом, згідно з яким останній вважає, що народний депутат України ОСОБА_2 не виконує свої депутатські повноваження, з огляду на те, що з 17 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12 червня 2018 року, за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, оголошено в розшук. Також Відповідач зазначає, що виходячи з особливостей правового статусу помічника-консультанта народного депутата Україна, контроль за його роботою та облік такої роботи здійснюється народним депутатом України.
Також у своїй відповіді на заяву позивача, що відображена у листі «Про надання інформації» № 15/26-2023/274482 від 13.12.2023, відповідач посилається на роз?яснення з питань реалізації положень статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-BP, шоло оплати праці помічників-консультантів тих народних депутатів України, які без поважних причин не здійснюють свої депутатські повноваження, що ухвалено рішенням Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України від 12 серпня 2022 року (протокол № 123): «у зв?язку з перебуванням народного депутата України під час дії воєнного стану за межами України чи у зв?язку з його відсутністю на всіх пленарних засіданнях Верховної Ради України та на засіданнях комітетів (без надання інформації про причини такого перебування чи такої відсутності) такий народний депутат України не бере участі у роботі Верховної Ради України, її органів, не здійснює своїх повноважень у взаємозв?язках з виборцями (зокрема, проведення особистого прийому), а організаційне забезпечення виконання народним депутатом України своїх повноважень його помічниками-консультантами також не здійснюється, а відтак не відображається в даних первинного обліку його праці, які є підставою для нарахування заробітної плати за відпрацьований час».
Представником позивача було подано до Апарату Верховної Ради України відповідні рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 , адресовані керівнику Апарату Верховної Ради України, щодо виплати заробітної плати його помічника-консультантам та табелі обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 для їх розгляду та опрацювання в межах компетенції а саме:
1) листом від 20.11.2023 № 1743 - рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 321-211 та табель обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад 2023 року;
2) листом від 07.12.2023 вих. № 1870 - рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023 № 321-211 та від 05.12.2023 № 321-212, а також табелі обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад та грудень 2023 року;
3) листом від 26.01.2024 вих. № 141 - рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 від 25.01.2024 № 321-216 та табель обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за січень 2024 року.
У відповідь на вищевказані листи відповідач листами № 07/9-2023/265775 від 04.12.2023, № 07/9-2024/5387 від 09.01.2024 та № 07/9-2024/45601 від 27.02.2024 повідомив, що табелі обліку робочого часу помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 оформлені та подані неналежним чином.
Натомість в подальшому у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 12.02.2024 № 246, відповідач у листі № 07/9-2024/42527 від 23.02.2024 повідомив, зокрема, наступне:
- до Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - Управління справами) через систему електронного документообігу Верховної Ради України (далі - ЄДС) подано табель обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 за жовтень 2023 року (далі - табель) з відміткою "Підписувач: Дубневич Ярослав Васильович" (№ 321д9/3-2023/232599 (1355805) від 23.10.2023). Враховуючи кількість робочих днів, зазначених у табелі (21 робочий день) помічнику-консультанту ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за жовтень 2023 року в сумі 17 031,00 грн., та нараховано й сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в сумі 3 746,82 грн.
Втім, згідно з даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України, 17 жовтня 2023 року народного депутата України ОСОБА_2 оголошено в розшук як підозрюваного у кримінальному провадженні Ne 52018000000000546 від 12.06.2018 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п?ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, що свідчить про невиконання ним депутатських повноважень, в тому числі й неможливість 23 жовтня 2023 року підписання табеля обліку відпрацьованого часу його помічників-консультантів за жовтень 2023 року. 3 огляду на викладене заробітну плату ОСОБА_1 за жовтень 2023 року не виплачено (депоновано) та повернуто на реєстраційний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України міста Києва.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов таких висновків.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплата праці помічника-консультанта народного депутата України, визначені Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII (далі - Закон № 2790-XII) та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (далі - Положення №379/95-ВР).
Частиною першою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої вказаної статті Закону № 2790-XII, помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Згідно із статтями 3.1, 3.2 Положення №379/95-ВР, персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.
Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 року № 769 (далі - Положення №769), Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
Приписи підпункту 23 пункту 7 розділу ІІІ Положення №769 визначають, що у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує та здійснює роботу з кадрового обслуговування працівників Апарату, народних депутатів України і помічників-консультантів народних депутатів України.
Виходячи з встановлених вище обставин справи та з огляду на вищевказані норми, суд наголошує, що саме на Апарат Верховної Ради України покладені повноваження як кадрового, так і фінансового забезпечення помічників-консультантів народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, і саме Апарат Верховної Ради України здійснює виплату заробітної плати та інших виплат таким помічникам-консультантам, а народні депутати України здійснюють виключно визначення кількості помічників-консультантів, з огляду на розмір загального фонду, які встановлюються для оплати праці, та розподіл (а не виплату) їх місячного фонду заробітної плати.
До того ж, частина шоста статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» не покладає на народного депутата України такого обов'язку саме з виплати заробітної плати та інших виплат помічникам-консультантам.
Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача про те, що всі виплати здійснюються особисто народним депутатом України в межах місячного фонду заробітної плати його помічників-консультантів.
Таким чином, враховуючи наведені законодавчі приписи, а також те, що позивач був прийнятий та звільнений з посади помічника-консультанта народного депутата України саме розпорядженнями керівника Апарату Верховної Ради України, відтак, суд приходить до висновку, що позивач перебував у трудових відносинах саме з Апаратом Верховної Ради України, а не з народним депутатом України.
Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 757/9144/16-ц.
Водночас, важливо наголосити, що Розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про особливості обліку робочого часу народних депутатів України в період дії воєнного стану» № 981-к від 30.09.2022 встановлено, що народний депутат України до 23 числа поточного місяця через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді України (далі - ЄАС) подає до підрозділів, зазначених у пункті 2 цього розпорядження, інформацію щодо підстав його відсутності на пленарному засіданні Верховної Ради України, засіданні комітету Верховної Ради України, членом якого його обрано, зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у відпустці, у відрядженні його тимчасової непрацездатності та інших підстав, що відповідно до частини третьої статті 26 Регламенту Верховної Ради України, частини другої статті 47 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» є повноважними причинами для відсутності народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України та на засіданнях комітету Верховної Ради України.
Інформація за період, не охоплений попередньою інформацією, подається народним депутатом України до 5 числа наступного місяця (пункт l).
Відповідно до пункту 3 згаданого Розпорядження Голови Верховної Ради України, у разі неподання народним депутатом України передбаченої пунктом 1 цього розпорядження інформації у визначений термін, відмітки про його відпрацьований час до табеля обліку робочого часу за відповідний місяць не вноситься.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України дев'ятого скликання» від 29.08.2019 № 20-IX ОСОБА_2 - народного депутата України, депутатська група "За майбутнє" обрано членом Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.
Згідно із інформацією, яка була надана Секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, у жовтні 2023 року народний депутат України ОСОБА_2 був присутній на засіданні Комітету, яке відбулося 10 числа у режимі відеоконференції. При цьому у листі народного депутата України ОСОБА_2 від 23.10.2023 р. №321д9/3-2023/232566 (1355781), що є підставою для внесення відомостей до табелю обліку відпрацьованого робочого часу народним депутатом України згідно із Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 30.09.2022 р. №981-к «Про особливості обліку робочого часу народних депутатів України в період дії воєнного стану», зазначалося: «з 1 по 9 був присутній, з 10 жовтня - був відсутній» без зазначення причин відсутності. Тому у табелі обліку відпрацьованого робочого часу на підставі наданих народним депутатом України відомостей зазначено, що з 10 по 31 жовтня 2023 року він був відсутній.
У листопаді, грудні 2023 року та січні 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 не брав участі у засіданнях Комітету, які відбулися 2, 20 та 22 листопада 2023 року, 18 грудня 2023 року, 8, 17 січня 2024 року, що зафіксовано у відповідних протоколах засідань та відображено у табелях обліку відпрацьованого робочого часу за вказані місяці.
У лютому 2024 року засідання Комітету не проводилися.
У листопаді, грудні 2023 року, січні та лютому 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 через єдину автоматизовану систему роботи з документами у Верховній Раді України не подавав до секретаріату Комітету інформацію, передбачену Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 30.09.2022 № 981-к, щодо причин його відсутності на засіданнях Комітету, пленарному засіданні Верховної Ради України, зокрема щодо його перебування в Україні чи за кордоном, у зв'язку з чим у табелі обліку за листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року було зроблено відповідну відмітку (проставлено "н" або "н*").
Крім того, як повідомив суду представник відповідача і дана обставина представниками позивача не заперечувалась, відповідно до інформації Національного антикорупційного бюро України, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000546 від 12.06.2018 р. за підозрою народного депутата України ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. Народний депутат України ОСОБА_2 оголошений у розшук постановою детектива НАБУ від 13.10.2023 р. та у міжнародний розшук постановою детектива НАБУ від 24.10.2023 р.
Наведені обставини вказують, що у період з листопада 2023 року по січень 2024 року народний депутат України ОСОБА_2 не приймав участі у засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування та на пленарних засідання Верховної Ради України, а отже не здійснював виконання своїх повноважень та обов'язків, визначених Конституцією та законами України.
Виходячи із обставин даної справи та заявлених позовних вимог, слід зауважити, що виконання помічниками-консультантами народних депутатів України своїх обов'язків патронатної служби, виключно пов'язано з забезпеченням діяльності народного депутата України. Тобто необхідною умовою реалізації своїх прав та виконання обов'язків помічником-консультантом є здійснення народним депутатом України своїх повноважень, про що свідчить перелік обов'язків помічників-консультантів, який визначений у статті 2.2. Положення, зокрема, до них віднесено: вивчення питань, необхідні народному депутату України для здійснення його депутатських повноважень, готувати по них відповідні матеріали; допомагати народному депутату України в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами підприємств, установ, організацій; виконувати доручення народного депутата України у взаємовідносинах з виборцями, а також з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями; допомагати народному депутату України під час особистого прийому ним виборців у розгляді звернень громадян, вирішенні порушених ними питань; допомагати народному депутату України в розгляді надісланих на його ім'я поштою або поданих на особистому прийомі виборцями пропозицій; систематично узагальнювати звернення виборців, інформувати народного депутата України про підсумки узагальнень; за дорученням народного депутата України брати участь в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, вносити йому пропозиції щодо шляхів їх вирішення; надавати народному депутату України організаційно-технічну та іншу необхідну допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень.
Отже, не здійснення народними депутатами України депутатських повноважень, які визначені Конституцією та законами України, ставить під сумніви здійснення помічниками-консультантами таких народних депутатів України організаційного забезпечення виконання народними депутатами України повноважень та іншої необхідної допомоги при здійсненні ними депутатських повноважень.
У роз'ясненнях Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України з питань реалізації положень статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР, щодо оплати праці помічників-консультантів тих народних депутатів України, які без поважних причин не здійснюють свої депутатські повноваження (ухвалене на засіданні Комітету 12 серпня 2022 року (протокол №123), Комітет дійшов такого висновку: «У зв'язку з перебуванням народного депутата України під час дії воєнного стану за межами України чи у зв'язку з його відсутністю на всіх пленарних засіданнях Верховної Ради України та на засіданнях комітетів (без надання інформації про причини такого перебування чи такої відсутності) такий народний депутат України не бере участі у роботі Верховної Ради України, її органів, не здійснює повноважень у взаємозв'язках з виборцями (зокрема, проведення особистого прийому), а організаційне забезпечення виконання народним депутатом України своїх повноважень його помічником-консультантом також не здійснюється, а відтак не відображається в даних первинного обліку його праці, які є підставою для нарахування заробітної плати за відпрацьований час».
Такі роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України надані відповідно до пункту 6 частини першої статті 13, частини першої статті 17, частини третьої статті 21, статті 24 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» в порядку аналізу практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами Конституції та законів України з питань віднесених до предмета відання.
Комітет має право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Таким чином, виходячи із викладеного, помічники-консультанти народного депутата України одержують заробітну плату з урахуванням табеля обліку робочого часу народного депутата України, у якого вони працюють.
Оскільки народний депутат України ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 року не здійснював свої депутатські повноваження, Апарат Верховної Ради України правомірно не здійснював нарахування заробітної плати позивачу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення-подання народного депутата України ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати його помічникам-консультантам та табелі обліку робочого часу, позаяк вони оформлені та подані у спосіб, що не передбачений розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про деякі питання забезпечення документообігу у Верховній Раді України в електронній та паперовій формах» від 08.02.2021 № 19.
З приводу вимог про визнання протиправною бездіяльності Апарату Верховної Ради України щодо не розгляду та не опрацювання рішень-подань народного депутата України ОСОБА_2 від 17.11.2023, від 05.12.2023, від 25.01.2024, табелів обліку робочого часу помічників-консультантів народного депутата ОСОБА_2 за листопад 2023 року, грудень 2023 року та січень 2024 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 01.11.2023 по 31.01.2024, суд враховує таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За своїм змістовим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Зі змісту норми частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес, а його права порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
Саме до повноважень народного депутата України належить прийняття рішення та направлення подання. Правовідносини щодо не розгляду та не опрацювання рішень-подань за спірний період, які оскаржуються позивачем, виникли між народним депутатом України ОСОБА_2 як суб'єктом подання таких та Апаратом Верховної Ради України, відповідно цей спір пов'язаний з реалізацією виключних повноважень народного депутата України, тобто позивачем може виступати лише народний депутат України, якщо вважатиме що його право порушені діями або бездіяльністю Апарату Верховної Ради України.
Варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частина третя згаданої статті Кодексу передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи наведені обставини цієї справи, зважаючи на невиконання народним депутатом України ОСОБА_2 своїх депутатських повноважень, який на сьогодні знаходиться у розшуку та міжнародному розшуку; враховуючи, що помічники-консультанти народного депутата України одержують заробітну плату з урахуванням табеля обліку робочого часу народного депутата України, у якого вони працюють, а також не подання табелів обліку відпрацьованого часу помічників-консультантів народного депутата України ОСОБА_2 за листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року у порядку встановленому чинним законодавством України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 01.11.2023 по 31.01.2024 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини її заробітної плати за період з 01.10.2023 по 31.01.2024, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.